справа № 208/2147/17
№ провадження 1-кс/208/672/17
Іменем України
20 квітня 2017 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна,-
Слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, просив суд накласти арешт на майно, вилучене під час огляду 18.04.2017р. у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Суд, вислухавши слідчого, вивчивши надані суду матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів клопотання та досудового розслідування вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 невстановлені особи здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу та надають учасникам доступ до азартних ігор шляхом попередньої сплати грошових коштів до каси закладу.
19.04.2017 року було внесено до ЄРДР за № 12017040160000865 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, виїздом за вказаною адресою було встановлено, що в нежитловому приміщенні за вищевказаною адресою функціонує гральний клуб, в якому знаходяться комп'ютери, за допомогою яких учасникам надаються послуги азартних ігор шляхом попередньої сплати грошових коштів до каси закладу. Як знаряддя злочину використовується комп'ютерна техніка (процесори, монітори, і т.д.) та відеоапаратура.
Під час проведення огляду працівниками Кам'янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області нежитлового приміщення грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , будь-яких дозвільних документів на здійснення фінансово-господарської діяльності особи, які займали вказане приміщення не надали, внаслідок чого було вилучено наступне майно: - системний блок марки «НР, S\N: СZC9405GID.
Зі змісту ст. 167 КПК України вбачається, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися або розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч.3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У своєму клопотанні слідчий просить накласти арешт з метою запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, так як вищенаведене майно, яке має ознаки речових доказів, має бути використано при проведенні слідчих дій, а саме: проведення комп'ютерно-технічної експертизи, що є важливим для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні слідчим доведено, що незастосування арешту вилученого майна може призвести до його подальшого приховування, знищення, пошкодження, псування, що ускладнить розслідування.
Слідчий суддя вважає, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям ст.167 КПК України та положенням ст.170 КПК України, а тому вбачаються підстави для накладення на нього арешту з метою збереження речових доказів.
Відповідно до статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Згідно з вимогами статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України та надання дозволу на арешт майна, що було виявлено та вилучено під час огляду 18.04.2017р., надасть можливість для повного та неупередженого розслідування кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.170-175 КПК України:
Накласти арешт на наступне майно: - системний блок марки «НР, S\N: СZC9405GID, що було вилучено 18.04.2017 року в нежитловому приміщенні ігрового залу за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить невстановленим особам, причетних до надання послуг грального бізнесу, та яке може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення і зберігати в собі відомості, що мають суттєве значення для кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1