справа №176/1741/16-ц
провадження №2/176/169/17
04 квітня 2017 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
з участю секретаря Ханіної М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання договору недійсним, -
Позивач, звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою, у якій просить ухвалити судове рішення, яким визнати договір «Автопакет» №8/2007/840-АП37/2 від 14 серпня 2007 року, укладений між позивачем та відповідачем недійсним.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 14 серпня 2007 року між ним ОСОБА_1 та відповідачем ВАТ КБ "Надра" укладено Договір «Автопакет» №8/2007/840-АП37/2, який за своєю суттю є кредитним договором. Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. Відповідно до п.1.1 цього договору Банк надає позичальникові кредитні кошти з терміном погашення до 13 серпня 2014 року включно у сумі 26083,17 доларів США. Відповідно до п.1.1.3.1. позичальник зобов'язується платити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. У п.2.2.1. та 2.2.3 договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 18 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу, розмір якого за цим договором становить 486 доларів США. Проте позивач зазначає, що укладений між ним та Банком кредитний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки його зміст не відповідає вимогам 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України "Про банк та банківську діяльність" Конституції Українита ст.230 ЦК України, що полягає в ненаданні йому відповідачем майже у повному обсязі інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту. Позивач також вважає, що при укладенні спірного договору, його волевиявлення не було вільним, відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Зокрема банк обмежив його у праві вільного вибору страхової компанії на весь період дії кредитного договору, у тексті договору банк встановлює занадто жорстокі умови виконання зобов'язання, посягає на свободу волевиявлення позичальника та надає собі права будь-коли на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно, надає собі повноваження, які не передбачені законом - виконувати грошову оцінку та робити висновки щодо зменшення вартості майна, заявляє про розкриття банківської таємниці у власних комерційних інтересах, зобов'язує споживача нести витрати, не вказуючи їх розміру, посягає на свободу волевиявлення позичальника, що суперечить нормам діючого законодавства.
За таких обставин, позивач просив суд визнати укладений між ним та ПАТ КБ «Надра» кредитний договір №8/2007/840-АП37/2 від 14.08.2007 року недійсним.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі його представника.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання повноважного представника не направив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав. Про поважність причин неявки представника в судове засідання відповідач суд також не повідомив.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не повідомив суд про поважність неявки в судові засідання його представника, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення без участі представника відповідачана підставі письмових доказів, які є у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 14 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" , назва якого змінена на ПАТ КБ "Надра" укладено Договір «Автопакет» №8/2007/840-АП37/2 за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 26 083,17 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором на придбання автотранспортного засобу, а позичальник - зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку, які передбачені умовами договору і виконувати інші умови договору з кінцевим терміном повернення кредиту до 13 серпня 2014 року.
За користування кредитними коштами позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 13,5% річних, нарахування яких здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Також сторонами був погоджений порядок погашення кредиту, згідно якого позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати банку передбачені п.п.1.3.1 цього договору платежі (нараховані відсотки за користування кредитними коштами) безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок НОМЕР_1, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 486 доларів США щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця (а.с.15-16).
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Таким чином з аналізу спірного кредитного договору вбачається, що кредитний договір, укладений між сторонами містить наступні умови: мету надання кредиту: на придбання автотранспортного засобу (п. 1.1.2); розмір відсотків за користування кредитом: 13,5% річних (п. 1.1.3.1); суму кредиту: 26083,17 доларів США (п. 1.1), строк, на який надається кредит: до 13 серпня 2014 року включно (п. 1.1.4), детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, відсотків, комісійної винагороди за розрахунки (13,5% відсотків річних), визначений мінімально необхідний платіж з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків 486 доларів США (п.2.2.1); порядок погашення кредиту та сплати відсотків за його користування щомісячна сплата мінімально необхідного платежу до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця (п. 2.2.2). Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.1.1.3.1).
Пунктом 2.2.3. спірного договору визначено наступний порядок виконання позичальником своїх зобов'язань у разі несвоєчасного та/чи неповного внесення чергового платежу та/чи іншого платежу за договором: прострочені відсотки за користування кредитом; строкові відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; прострочена сума кредиту, сума кредиту. Пунктом 3.1.1. передбачено в якості забезпечення позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає з заставу автотранспортний засіб, що набувається позичальником.
Таким чином оспорюваний кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів, саме ці умови є істотними для договору даного виду згідно норм чинного законодавства (ст.ст. 1046-1048,1054 ЦК України). Сторони, що його уклали погодилися з тією обставиною, що такий договір відображає їх дійсні наміри, згоди досягнуто з усіх його істотних умов, що засвідчується їх підписами.
Тому суд вважає, що кредитний договір укладений належним чином, згідно норм матеріального права, з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 203-207, 638, 640, 647, 1054,1055 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до змісту ч. 1ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Посилаючись на обман з боку банку, ОСОБА_1 зазначав, що при укладенні спірного кредитного договору йому не було надано повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за кредитом, наявні валютні ризики, тому такий кредитний договір ним не укладався б.
Разом з цим, позивачем не зазначено у позовних вимогах та не доведено під час розгляду справи, підстави для визнання недійсними правочинів за ч.1ст.230 ЦК України, жодних обґрунтувань щодо введення його в оману під час укладення договору споживчого кредиту не наведено, таких доказів не надано. ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитного договору (в тому числі і стосовно валюти кредиту), погодився з ним, власноручно підписав договір, на момент укладення кредитного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, і лише після звернення Банку до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, що вказує на те, що таким чином позивач намагається уникнути зобов'язань по кредитному договору та відповідальності за невиконання його умов.
Позовна заява ОСОБА_1 складається, з того, що позивач коментує та критикує кожен пункт підписаного ним власноручно кредитного договору, але матеріали справи не містять жодних доказів про звернення ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» щодо отримання додаткової інформації, роз'яснення кредитного договору, чи окремих його пунктів, він також не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно із ч. 6 ст. 11 Закону"Про захист прав споживачів" через ненадання йому повної необхідної інформації щодо умов кредитування. Також не доведено позивачем, що він мав намір при підписанні спірного договору вільно обрати страхову компанію, для страхування автотранспортного засобу, а відповідач відмовив йому в цьому.
Таким чином судом безпірно встановлено, що кредитний договір містить в собі умови, які є істотними для договору даного виду згідно норм чиннго законодавствався, інформація щодо істотних умов кредитного договору міститься в тексті підписаного сторонами договору, ця інформація є чіткою і зрозумілою. Крім того, сукупна вартість кредиту та реальна процентної ставка по суті визначена умовами самого договору: визначений мінімально необхідний платіж для погашення кредиту та нарахованих відсотків та кінцевий термін погашення, а будь-яку іншу інформацію щодо форм кредитування та відмінностей між ними позивач мав можливість отримати до підписання договору або відмовитися від його підписання у разі ненадання йому такої інформації.
Ураховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що відповідач провів переддоговірну роботу із споживачем ОСОБА_1 з порушенням ст.11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», а укладений сторонами договір є недійсним у зв'язку з невідповідністю його вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 626, 627, 628, 638, 1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Сторони, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду: Н.Ю. Волчек