04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" травня 2017 р. Справа№ 910/23398/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Галдецька Ю.В. (за довіреністю № 3-131100/2692 від 26.04.2017 р.);
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року
у справі № 910/23398/16 (суддя: Підченко Ю.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про стягнення банківського вкладу 98 405,72 грн.
У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення суми банківського вкладу за договором № 300131/166785/14-15 про банківський строковий вклад (депозит) в національній валюті в розмірі 30 000,00 грн. та залишок коштів на рахунку № 2600.0.008926501 за договором № 16/50815-08 в сумі 68 405,72 грн., а всього 98 405,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 910/23398/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що у відношенні АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час розгляду справи в суді першої інстанції було розпочато процедуру ліквідації та відкликано банківську ліцензію, що зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що відповідач, всупереч умовам та порядку укладеним з позивачем договору, не виконав свого обов'язку по виплаті прийнятої від вкладника грошової суми (вкладу) на його вимогу, чим порушив майнові права позивача на належні йому кошти.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та призначено справу до розгляду.
05.05.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 11.05.2017 року представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.(а.с.79,80)
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2015 року між ФОП ОСОБА_3 (клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) було укладено договір 300131/166785/14-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Зручний" в національній валюті. (а.с.14)
За умовами вищезазначеного договору клієнт вносить, а банк приймає кошти в гривні на депозитний рахунок № 2610.9.089265.007 у сумі 30 000, 00 грн. (вклад).
Грошові кошти, що розміщуються клієнтом на депозитному рахунку, перераховуються з власного поточного рахунку № 2600.0.008926501, відкритого у банку. За час користування коштами вкладу протягом строків визначених договором, банк нараховує і сплачує клієнту проценти.
Після закінчення будь-якого із строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11 договору, кошти з депозитного рахунку № 2610.9.089265.007 повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом перерахування на його власний поточний рахунок № 2600.0.008926501, відкритий у банку, а дія договору припиняється. Клієнт зобов'язаний надати банку зазначену письмову вимогу не пізніше дати закінчення того строку із числа визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11 договору, після закінчення якого клієнт письмово вимагає повернення вкладу. Вказану письмову вимогу клієнт зобов'язаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається клієнту з відміткою банку про отримання письмової вимоги.
Також, сторони у договорі також погодили, що у випадку, коли клієнт не надав банку зазначену у п. 2.8. договору письмову вимогу про повернення вкладу після закінчення будь-якого із строків, визначених п. 1.1.1-1.1.11 договору, дія договору з наступного календарного дня є продовженою на кожний наступний строк із числа строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11.
Пунктом 2.10. договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 1.1.12. договору, кошти з депозитного рахунку № 2610.9.089265.007 повертаються клієнту. Клієнт підписанням договору уповноважує банк після закінчення строку, визначеного п. 1.1.12 договору, перерахувати на власний поточний рахунок клієнта № 2600.0.008926501, відкритий у банку, кошти вкладу, після зазначеного перерахування коштів вкладу дія договору припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 р. позивач звернувся до банку із кредиторською вимогою про отримання коштів, які знаходяться на його рахунку у розмірі 98 405, 72 грн.(а.с.16)
В свою чергу банк надав позивачу Довідку № 220/38 станом на 16.12.2015 року, в якій зазначено, що залишок коштів на депозитному рахунку по договору № 300131/166785/14-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Зручний" в національній валюті складає 30 000, 00 грн., та по договору № 16/50815-08 залишок коштів на рахунку № 2600.0.008926501 складає 68 405,72 грн.
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що банк не виплатив клієнту вклад та наявні на рахунку кошти на загальну суму 98 405,72 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час розгляду справи в суді першої інстанції було розпочато процедуру ліквідації та відкликано банківську ліцензію, що зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Як передбачено частинами 1 та 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 17.09.2015 року постановою Правління національного банку України №612 у відповідності до ст. 76 закону України «Про банки та банківську діяльність» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможнім.(а.с.33)
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію. (а.с.31)
Постановою правління Національного банку України від 17.12.2015 року №898 відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку. (а.с.35).
Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18.12.2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 01.09.2016 року № 1703 "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О.С. з 04.09.2016 року, призначеною уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначенні статтями 37,38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюка Владислава Сергійовича з 05.09.2016 року.(а.с.36)
Отже, на час розгляду справи в суді першої інстанції в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було розпочато процедуру ліквідації та відкликано банківську ліцензію.
За приписами ч.1 ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
За загальним правилом право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всупереч вказаним нормам, банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, відповідно до укладених договорів.
Водночас, відповідно до частин 5 та 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Між сторонами у даній справі склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору про банківський строковий вклад (депозит), який носить майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а відповідач виступає кредитором у спірних правовідносинах, і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
З вищевикладеного вбачається, що у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо повернення коштів.
Як вже зазначалось, Постановою НБУ № 898 від 17.12.2015 року, відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржник ФОП ОСОБА_3 звернувся до ПАТ Банк "Фінанси та Кердит" із кредиторською вимогою про повернення коштів у розмірі 98 405, 72 грн. 30 грудня 2015 року, тобто після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").
Відповідно до висновку Постанови Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2001цс15 та Постанови Верховного суду України від 12.04.2017р. у справі 757/5583/15-ц якщо на час ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, вказана обставина унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Інформацію про ліквідацію Банку була розміщена 23.12.2015 року на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» опубліковано у газеті «Голос України» (№242(6242) від 23.12.2015 року)
Як зазначає відповідач, 30.12.2015 року позивач ФОП ОСОБА_3 скористався своїм правом на звернення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із кредиторською вимогою на суму 98 405, 72 грн. Вказану заяву було зареєстровано за вх. № 7856 та включено до Реєстру кредиторів банку (7 черга) у відповідності до вимог ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже позивач реалізував своє право на отримання коштів, відповідно до діючого законодавства України.
07.04.2016 року виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Інформація про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» була розміщена 14.074.2016 року на офіційному сайті ФГВФО за адресою: www.fg.gov.ua.
Таким чином, кредиторські вимоги позивача акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 910/23398/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 910/23398/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року у справі № 910/23398/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/23398/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко