пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
17.05.2017 справа № 908/2483/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Колядко Т.М., Скакун О.А. , Стойка О.В. ,
секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: Телеснюк І.В. не з'явився, Череповський В. В. на підставі рішення № 3 від 03.07.2014, не з'явився, не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ, в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Бердянськ Запорізької області,
на рішення Господарського суду Запорізької області
від20.03.2017
у справі№ 908/2483/16
за позовомДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ, в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Бердянськ Запорізької області,
до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень», м. Бердянськ Запорізької області, 1) ОСОБА_6, що проживає в м. Іллічівськ Одеської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненькоф», м. Київ,
простягнення 19 266, 54 грн.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», м. Київ, в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Бердянськ Запорізької області (далі - Адміністрація морських портів України), звертаючись до господарського суду про стягнення 19 266, 54 грн., відповідачем у справі визначило Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень», м. Бердянськ Запорізької області (далі - ПП «ГНПД»), в особі Договору № 1 про спільну діяльність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс» та Приватним підприємством «Група науково-промислових досліджень» від 30.05.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012 між ПП «ГНПД» (Сторона-1) та ТОВ «БАРК» (Сторона-2) укладено договір № 1 про спільну діяльність (а. с. 14-16 т. 1).
Відповідно до ст. 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. При веденні справ одним із учасників він має діяти за принципами представництва.
Згідно з п. 5.2. вказаного Договору про спільну діяльність № 1 від 30.05.2012 керівництво спільною діяльністю за даною угодою, а також ведення спільних справ доручається Стороні-1, якою за Договором є «ПП Група науково-промислових досліджень». На підставі довіреності № 13 від 30.05.2012 ПП «ГНПД» наділено відповідними правами керувати всією сумісною діяльністю за вказаним договором № 1 про сумісну діяльність, зокрема, представляти інтереси його учасників в суді (а. с. 17 т. 1).
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі є ПП «ГНПД», яке діє в межах та на підставі укладеного між ним та ТОВ «БАРК» Договору про спільну діяльність № 1 від 30.05.2012.
Рішенням Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя - Проскуряков К. В., судді - Азізбекян Т. А., Мірошниченко М. В.) від 20.03.2017 по справі № 908/2483/16 у задоволенні позовних вимог Адміністрації морських портів України до ПП «ГНПД» в особі Договору № 1 про спільну діяльність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс» та ПП «ГНПД» від 30.05.2012, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, що проживає в м. Іллічівськ Одеської області, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачненькофф», м. Київ, про стягнення заборгованості в розмірі 19 266, 54 грн. відмовлено в повному обсязі; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 850, 00 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Адміністрація морських портів України звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по справі № 908/2483/16, посилаючись на порушення господарським судом норма матеріального та процесуального права; просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки заходження судна СЧС «Вега-1», судновласником якого є третя особа-1, здійснювалось саме за заявками відповідача, зазначене свідчить, що саме відповідачу надавались такі послуги, а тому він повинен їх оплатити.
Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що відповідач повинен оплатити надані йому послуги, зокрема, з оформлення приходу/виходу судна, оскільки те, що такі послуги є обов'язками капітану порту, не свідчить, що оплата за їх надання охоплюється корабельним збором.
Інші послуги, за які відповідачу було виставлено рахунки і стягнення вартості яких є предметом спору, на думку апелянта, не є оплаченими за рахунок портових зборів, оскільки такі послуги не є заходами, спрямованими на забезпечення безпеки судноплавства.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.05.2017.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 165 т. 3).
Представник відповідача з'явився в судове засідання, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017 явка представників позивача та третіх осіб обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності їх представників.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012 між ПП «ГНПД» (Сторона-1) та ТОВ «БАРК» (Сторона-2) укладено договір № 1 про спільну діяльність, відповідно до п. 5.2. якого керівництво спільною діяльністю за даною угодою, а також ведення спільних речей доручається стороні-1. На підставі довіреності № 13 від 30.05.2012 ПП «ГНПД» наділено відповідними правами керувати всією сумісною діяльністю за вказаним договором № 1 про спільну діяльність.
Позивач зазначає, що ним в період з 24.09.2013 по 12.11.2013 надавалися послуги ПП «ГНПД» як морському агенту СЧС «Вега - 1» на підставі заявок морського агента, які містяться в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Відповідно до ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
У ст. 118 КТМ України визначено, що судновласник або інший довіритель зобов'язані надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про морські порти України» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.09.2013 між ПП «ГНПД» як учасником Договору про спільну діяльність № 1 від 30.05.2012 (Морський агент) та фізичною особою ОСОБА_6 (Судновласником СЧС «Вега-1») укладено договір морського агентування за винагороду № 1, відповідно до п.п. 2.2., 2.4. якого Судновласник зобов'язується видавати Морському агенту в достатній кількості кошти для покриття витрат вказаного судна за погодженими капітаном судна рахунками, для забезпечення платежів щодо судна.
З огляду на передбачене ст. 21 Закону України «Про морські порти України», п. 6.1.2. Статуту Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та п. 4.7. Положення про Адміністрацію морських портів України положення щодо можливості реалізації позивачем деяких послуг за вільними цінами та тарифами, наказами начальника БФ ДП «АМПУ» від 13.06.2013 № 05, від 13.06.2013 № 03, від 20.06.2013 № 18, від 16.10.2013 № 172 було введено тарифи на такі послуги: із заїзду автотранспорту на територію Адміністрації морських портів України, заїзду спеціалізованої машини для бункерування дизельним паливом судна, послуги за використання причалів і території Адміністрації морських портів України при виконанні НРР силами та засобами клієнта, послуги служби капітана порту з оформлення приходу/відходу судна, перевірки судна тощо.
Позивач зазначає, що в період з 24.09.2013 по 12.11.2013 він надавав відповідачу для судна СЧС «Вега-1», яке заходило та перебувало в акваторії Бердянського торговельного порту у вказаний період, такі послуги: із заїзду автотранспорту на територію Адміністрації морських портів України на суму 650, 74 грн., заїзду спеціалізованої машини для бункерування дизельним паливом судна на суму 927, 40 грн., послуги за використання причалів і території Адміністрації морських портів України при виконанні НРР силами та засобами клієнта на суму 8 024, 57 грн., послуги служби капітана порту з оформлення приходу/відходу судна на суму 8 512, 16 грн. та перевірки судна на суму 1 144, 67 грн., на загальну суму 19 266, 54 грн.
Господарським судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату та Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), однак від підписання останніх відповідач відмовився, оскільки вважає, що зазначені послуги сплачені у складі портових зборів.
Таким чином, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом про стягнення з відповідача вартості наданих послуг для судна СЧС «Вега-1», яке заходило та перебувало в акваторії Бердянського торговельного порту в період з 24.09.2013 по 12.11.2013.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи таке.
Так, господарський суд дійшов правильного висновку з приводу того, що відповідач ПП «ГНПД», який діє в межах та на підставі Договору про спільну діяльність № 1 від 30.05.2012 не є отримувачем послуг, стягнення вартості яких є предметом спору.
Зазначене вбачається зі статусу відповідача в спірних правовідносинах та аналізу норм законодавства у сфері торговельного мореплавства, зокрема, положень ст.ст. 116-118 КТМ України, якими передбачено, що морський агент виступає посередником між судновласником та морським портом.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що всі послуги під час перебування судна СЧС «Вега-1» в морському порту надавалися адміністрацією порту саме судну, в інтересах якого як посередник між судновласником судна (ОСОБА_6 О.) та портом (Адміністрацією морських портів України ) діяв морський агент - ПП «ГНПД» у межах та на підставі Договору про спільну діяльність № 1 від 30.05.2012.
Крім того, судом враховано, що відповідач, як морський агент, лише виконував вимоги ст. 57 КТМ України, забезпечував судно СЧС «Вега - 1» товарно-матеріальними цінностями для досягнення капітаном судна безпечного судноплавства; жодних доказів того, що відповідач здійснював будь-яку іншу діяльність на території порту, окрім пов'язаної із забезпеченням безпеки судноплавства, позивачем не було надано.
Апелянт зазначає, що отримуючи від ПП «ГНПД» заявки на надання спірних послуг, Адміністрацією морських портів України не могло бути встановлено, якими обов'язками наділений морський агент як представник судновласника. Зазначене заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час заходження судна СЧС "Вега-1" у порт позивачеві було надано лише лист капітана СЧС «Вега - 1» від 07.09.2013 № 3, яким відповідача номіновано морським агентом в рамках ст.ст. 116- 119 КТМ України, відповідний агентський договір йому позивачеві надано не було (а. с. 89 т. 1). З огляду на зазначене, Адміністрація морських портів України розглядала вказані заявки як заявки від імені морського агента на надання послуг останньому.
Однак колегія суддів вважає, що позивач був обізнаний про безпосереднього отримувача наданих послуг, оскільки заявки містили інформацію про судно, для якого передбачались послуги, та у вказаному листі було визначено, що ПП «ГНПД» є морським агентом, судновласником є інша особа.
Підставою відмови у задоволенні позовних вимог Адміністрації морських портів України судом також визначено те, що позивач намагався стягнути з відповідача суми за надані ним послуги, які вже були оплачені відповідачем, як морським агентом.
Так, згідно зі ст. 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, у п. 1.3 якого зазначено, що портові збори справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з Додатком № 1 до цього Порядку.
Послуги з перевірки судна із складанням відповідного акту та оформлення приходу/відходу судна є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства і проводяться в порядку, передбаченому Наказом Міністерства транспорту України № 545 від 17.07.2003, яким затверджено Правила контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства та Наказом Міністерства інфраструктури України № 430 від 27.06.2013, яким затверджено Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту.
Відповідно до п. 1.4 Наказу № 545 від 17.07.2013 перевіркою є відвідання судна інспекторами служби капітанів морських портів для перевірки дійсності відповідних свідоцтв та інших документів, а також загального стану судна, його устаткування і екіпажу. Відповідно до п. 2.1.8 зазначеного Наказу за результатами перевірок, передбачених підпунктами 2.1.1-2.1.7 цього пункту складаються акти перевірки.
Перевірка та оформлення приходу/відходу судна здійснюється в межах державного нагляду (контролю) за безпекою мореплавства, плата за здійснення якого справляється за рахунок корабельного збору відповідно до п. 2.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів.
Оскільки державний нагляд не є платним, встановлення плати за проведення таких дій законодавством не передбачено.
Оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торговельному порту України.
Про те, що оформлення приходу суден у порт та виходу з нього не є послугою, при наданні якої застосовуються вільні ціни, зазначено в Постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 № 21-374а14, правові висновки якого повинні враховуватись відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, що відповідачем, як морським агентом, за спірний період за судно СЧС «Вега-1» було сплачено портові збори, зокрема, корабельний та причальний (а.с. 157-161 т. 1).
Оскільки позивачем виставлено відповідачу рахунки за послуги з перевірки, оформлення приходу/відходу судна СЧС «Вега-1», тобто за послуги, які спрямовані на забезпечення безпеки судноплавства, і за які відповідачем було здійснено оплату шляхом сплати портових зборів, зазначені рахунки правомірно визнані господарським судом такими, що не підлягають оплаті відповідачем.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунки, виставлені позивачем відповідачу за заїзд автотранспорту на територію Адміністрації морських портів України, заїзд спеціалізованої машини для бункерування дизельним паливом судна та за використання причалів і території Адміністрації морських портів України також не повинні оплачуватись, оскільки вказані послуги також спрямовані на забезпечення безпеки судноплавства, відшкодовуються за рахунок корабельного та причального зборів, та які вже оплачено відповідачем.
Так, п. 5.1. Наказу № 316 передбачено, що із суден, що стоять біля причалу справляється причальний збір. Кошти від причального збору використовуються на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій, на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за ремонтом та експлуатацією причалів та прилеглих акваторій тощо (п. 2.2. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів).
Господарським судом встановлено та вбачається з відзиву ПП «ГНПД» на апеляційну скаргу, заїзд автотранспорту на територію порту здійснювався з метою забезпечення заходів з безпеки судноплавства, у вигляді постачання запасів на риболовне судно та зняття з борту судна на автомобіль водного біологічного ресурсу для подальшого його транспортування до рибоприймальних пунктів. Для цього на території порту від воріт порту до причалу, з метою забезпечення заходів з безпеки судноплавства заїжджали автомобілі і прямували до пришвартованого до причалу порту судна СЧС «Вега -1». При заїзді автомобілів від воріт порту до судна, яке стоїть біля причалу, та у зворотному напрямку, використовувалась інфраструктура порту, зокрема, причальні споруди і прилеглі території.
Враховуючи зазначені обставини, місцевий господарський суд обґрунтовано, посилаючись, зокрема, на п. 2.4.5. п. 2.4. Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 № 545, зазначив, що заходи щодо поповнення запасів, укриття від непогоди, вивантаження риби та рибопродукції в проміжному порту без зміни екіпажу відносяться до заходів з безпеки судноплавства для риболовних суден, що заходять у морський порт.
Заявник апеляційної скарги вважає, що вказані положення законодавства не свідчать про віднесення зазначених заходів до операцій, які пов'язані з безпекою судноплавства. Однак колегія суддів не може погодитись із такими доводами апелянта, враховуючи таке.
Визначення саме дій, що вони є заходами з безпеки мореплавства виходить із самої назви згаданого нормативно-правовогу акту - Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства. Крім того, в п. 1.1. Правил зазначено, що вони розроблені для встановлення порядку державного контролю в портах за дотриманням на суднах вимог Міжнародних конвенцій, Кодексу торговельного мореплавства України, законодавчих актів України з безпеки мореплавства та запобігання забрудненню довкілля.
У п. 2.1. Статуту Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", філією якого надавались спірні послуги, передбачено, що Підприємство утворено з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання та отримання прибутку. Предметом діяльності Підприємства є: організація та забезпечення безпеки мореплавства в межах морського акваторії порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту, а також між морськими портами для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, в тому числі лоцманських послуг, послуг служб регулювання руху суден, послуг із забезпечення безпечного проходження каналами, акваторіями тощо, що оплачуються у складі портових і зборів, та платами за послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій; організація та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту, а також служб регулювання руху суден та річкових інформаційних служб (п. 2.2. Статуту).
З аналізу норм законодавства, які регулюють відносини у сфері портової діяльності, вбачається, що забезпечення безпеки мореплавства - це сукупність заходів, які спрямовані на попередження негативних наслідків (катастроф, аварій, інших аварійних подій) та актів незаконного втручання в діяльність транспорту, а також спрямовані на протидію терористичним актам, запобігання і ліквідацію надзвичайних ситуацій та екологічної безпеки.
Колегія суддів вважає, що послуги із заїзду вантажного автотранспорту на територію Адміністрації морських портів України заїзду спеціалізованої машини для бункерування дизельним паливом судна та з використання причалів і території Адміністрації морських портів України є за своєю природою заходами, спрямованими на забезпечення безпеки судноплавства, оскільки замовлення їх морським агентом здійснювалось саме з метою координації дій у морському порту, зокрема, для попередження аварій та інших аварійних подій.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані послуги відшкодовуються за рахунок корабельного та причального зборів.
З огляду на те, що матеріали справи містять докази сплати відповідачем за спірний період відповідних портових зборів за судно СЧС «Вега-1», господарський суд правильно визначив, що виставлені позивачем рахунки не підлягають оплаті відповідачем.
При цьому, місцевим господарським судом враховано, що матеріали справи не містять доказів замовлення відповідачем за власними заявками додаткових господарських послуг порту, які б не охоплювались оплаченими портовими зборами.
Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та зроблено обґрунтований висновок щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 19 266, 54 грн.
Колегія суддів також погоджується з розподілом судових витрат по справі під час розгляду спору в першій інстанції.
Оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків, викладених у рішенні господарського суду, не спростовують, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по справі № 908/2483/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Київ, в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Бердянськ Запорізької області, на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по справі № 908/2483/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 по справі № 908/2483/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: О.А. Скакун
О.В. Стойка