19.05.2017 Справа № 904/11198/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Чимбар Л.О., Антонік С.Г.
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року у справі № 904/11198/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА", м. Київ
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання права користування майном.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року (головуючий суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено в повному обсязі.
Визнано право користування Приватного акціонерного товариства “МТС Україна” нежитловим вбудованим приміщенням та частиною даху площею 34,14 (19,14+15,0) кв.м, розміщеним за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. ХХІІ Партз'їзду, 11, на технічному даху 7-поверхового будинку, що перебуває на балансі ДВНЗ “Криворізький національний університет”, до 16 січня 2017 року включно на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 17.01.2000 № 12/02-4298-ОД.
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства “МТС Україна” м. Київ витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн.
Не погодившись з даним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м. Дніпро звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовної в повному обсязі.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду України, дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
В силу п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VІІІ від 22.05.2015р., яким змінено ставки судового збору, в тому числі і за звернення з апеляційними скаргами на рішення господарських судів.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 1515,80 грн. (1378 грн. * 110% =1515 грн.80 коп.).
Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Виключний перелік осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, не розповсюджується на скаржника як такого.
Одночасно з апеляційною скаргою скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з клопотанням в якому просить звільнити від сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. При цьому, скаржник посилається на те, що він є бюджетною організацією та на відсутність на його рахунку по КЕВД 2800 “Інші поточні видатки” коштів для сплати в повному обсязі судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якими передбачено, що кожний має право на розгляд його справи судом, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.ст. 94, 95 ГПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та про необхідність повернення останньої з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону.
В п.3.1 розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В клопотанні про звільнення від сплати судового збору скаржник просить звільнити від сплати судового збору, посилаючись на виписку Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, відповідно до якої “… залишок коштів на рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки”, по якому здійснюється оплата судового збору, станом на 28.04.2017 року складає 670,91 грн.”.
Скаржником на підтвердження доводів клопотання надано копію виписки по рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 03.05.2017 року, відповідно до якої вхідний залишок становить 278 244,57 грн., а вихідний залишок становить 271 517,32 грн.
Таким чином, на думку скаржника, вказаних коштів недостатньо для повної сплати судового збору.
В той же час, колегія суддів прийшла до висновку, що незважаючи на вищезазначені обставини, а саме розмір залишку по КЕВД 2800 “Інші поточні видатки”, скаржник має можливість самостійно здійснювати видаткові операції, в тому числі здійснити оплату судового збору за подання даної апеляційної скарги, оскільки відповідно до наданої самим скаржником вищезазначеної копії виписки по рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області за 03.05.2017 року вхідний залишок становить 278 244,57 грн., а вихідний залишок становить 271 517,32 грн., чого було достатньо для повної сплати судового збору.
Інших доказів на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не надано.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, здійснення розрахунково-касового обслуговування Державною казначейською службою України, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
У зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не надано доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору, а саме того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
З огляду на викладене, обставини, наведені в апеляційній скарзі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги без розгляду.
Водночас, слід зауважити, що, після усунення обставин апеляційна скарга може бути подана до Дніпропетровського апеляційного господарського суду повторно.
На підставі наведеного та керуючись ст.86, п.3 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року у справі № 904/11198/15 повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Додаток: (скаржнику) апеляційна скарга №10-11-02581 від 03.05.2017 року з додатками на 11 аркушах.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Л.О. Чимбар