донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.05.2017 справа №908/3090/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя суддіОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3
секретар судового засідання за участю представників: від позивача - від відповідача 1 - від відповідача 2 - від третьої особи 1- від третьої особи 2 - розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю без участі представника ОСОБА_6, за довіреністю ОСОБА_7, за довіреністю ОСОБА_8, за довіреністю Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_9 ОСОБА_8”, м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від07.02.2017 (підписано 17.02.17)
у справі№ 908/3090/16 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “ОСОБА_9 ОСОБА_8”, м.Київ
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Нива - плюс”, с.Азовське Запорізької області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Теллус-Агро”, с.Азовське Запорізької області Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м.Запоріжжя Публічне акціонерне товариство “МетаБанк” , м.Запоріжжя
провизнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р.
Позивач, ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8», звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р., укладеного між ТОВ «Теллус-Агро» та ТОВ Агрофірма «Нива -плюс», в особі представника та заставодержателя ПАТ «МетаБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Публічне акціонерне товариство «МетаБанк».
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок, вчинений у результаті зловмисної домовленості представників сторін без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, з метою приховування іншого правочину, та є удаваним. Оформлення спірного договору відбулося з порушенням порядку реалізації заставного майна, передбаченого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Зазначає, що з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що на момент укладення договору, в реєстрі були наявні записи щодо обтяжень спірного рухомого майна ТОВ АФ «Нива-плюс», а саме: запис № 4 від 29.01.2013р. за № 13498575(застава рухомого майна, обтяжувач ПАТ «МетаБанк», підстава обтяження договір застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р.); запис № 6 від 28.03.2013р. за № 13599661 (податкова застава, обтяжувач Бердянська ОДПІ Запорізької області Державної податкової служби); запис № 8 від 04.06.2014р. за № 14387486 (публічне обтяження, обтяжувач Відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції).
Наполягає, що на момент реєстрації 02.12.2013р. публічним акціонерним товариством «МетаБанк» звернення стягнення за договором застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р., вже було зареєстровано обтяження - запис № 6 від 28.03.2013р. за № 13599661 (податкова застава, обтяжувач Бердянська ОДПІ Запорізької області Державної податкової служби).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2017р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Судом залишено без задоволення клопотання позивача про призначення технічної експертизи договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. та платіжного доручення № 9 від 25.11.2014р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.17 у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_9 ОСОБА_8” відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю заявлених позивачем вимог, а саме: позивачем не доведений факт порушення сторонами за договором купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 р. публічного порядку, відсутні будь-які документальні докази, які свідчать про вчинення договору купівлі-продажу з метою, що суперечить інтересам держави, в результаті зловмисної домовленості представників сторін без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором з метою приховування іншого правочину.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_9 ОСОБА_8” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.17 по справі №908/3090/16. Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ “ОСОБА_9 ОСОБА_8” та визнати недійсним Договір купівлі-продажу рухомого майна №2 від 24.11.14р., укладений між ТОВ "Теллус-Агро" та ТОВ Агрофірма "Нива-плюс" в особі представника та заставодержателя, ПАТ "МетаБанк".
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, встановлені судом обставини не відповідають матеріалам справи та наданим сторонами поясненням.
В рішенні не відображено результати розгляду заявленого позивачем клопотання про призначення технічної експертизи договору купівлі-продажу рухомого майна №2 від 24.11.14р., платіжного доручення № 9 від 25.11.2014р. Також, судом першої інстанції не дана правова оцінка наведених позивачем фактів оформлення спірного договору з порушенням порядку реалізації заставного майна, передбаченого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Доводи суду про відсутність у позивача документальних фактів порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки він не є стороною договору, спростовуються нормою ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження».
Донецьким апеляційним господарським судом апеляційну скаргу прийнято до провадження.
ПАТ “МетаБанк” проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Наголошує на дотриманні АТ «МетаБанк» вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо порядку внесення даних про звернення стягнення на предмет застави, повідомлення ДПІ та інших обтяжувачів про намір здійснити звернення стягнення на предмет застави. Вважає безпідставними наполягання позивача, що укладений договір порушує права ДПІ, оскільки остання не уповноважувала позивача на захист своїх інтересів. Зазначає, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2014р. у справі № 808/5142/14 (яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015р.) у задоволенні позову Бердянської ОДПІ про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс», яке перебуває у податковій заставі відмовлено у повному обсязі. Посилання апелянта на недійсність договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. внаслідок зарахування грошових коштів від продажу майна на транзитний рахунок є безпідставними, оскільки постанова НБУ № 280 не забороняє зараховувати на рахунки типу « 3739» кошти від продажу майна.
ТОВ «Теллус-Агро» у своїх запереченнях вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами. Рішення вважає законним, обґрунтованим, винесеним з повним з»ясуванням всіх обставин справи, належною оцінкою поданих доказів та нормативного обґрунтування. Наполягає, що позивач (апелянт) жодного разу не згадував про той факт, що його вимоги забезпечені заставою іншого рухомого майна ТОВ АФ «Нива-плюс», що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Просить у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8» відмовити в повному обсязі.
Від ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та розглянути справу без участі представника ТОВ Агрофірма «Нива - Плюс». Зазначає, що апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження порушення його майнових або будь-яких інших прав та охоронюваних законом інтересів. Наполягає, що вартість майна, що знаходиться в заставі у позивача, а саме трактор NEW HOLLAND та культиватор Great Plains, значно перевищує розмір вимог ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8».
У звязку із надходженням клопотання ТОВ «Теллус-Агро» про участь представника в режимі відеоконференції, перебуванням на лікарняному судді Будко Н.В., протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Геза Т.Д.
Розгляд апеляційної скарги відкладався.
Ухвалами суду задоволені клопотання ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8», Публічного акціонерного товариства «МетаБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус-Агро» про участь представників в режимі відео конференції.
У зв»язку з перебуванням суддів Склярук О.І. та Гези Т.Д. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.
15.05.2017р. електронною поштою надійшли клопотання позивача:1)про витребування доказів, а саме: актуального детального розрахунку заборгованості ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» за кредитним договором № 70-13/0001-К від 24.01.2013р. та підтвердження того, що станом на 24.11.2014р. та на день подачі позову погашення за зазначеним кредитним договором не відбувалося за рахунок інших забезпечувальних договорів; 2) про призначення технічної експертизи договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р., акту передачі до договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. та платіжного доручення № 9 від 25.11.2014р., з поставленням перед судовим експертом наступних питань: 1) Чи нанесений відтиск печаток ТОВ «Теллус-Агро» та ПАТ «МетаБанк» на договорі купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. у той час, яким датований цей документ; 2) Чи нанесений відтиск печаток ТОВ «Теллус-Агро» та ПАТ «МетаБанк» на акті прийому-передачі до договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. у той час, яким датований цей документ; 3) Чи нанесений відтиск штемпелю ПАТ «МетаБанк» на платіжному дорученні № 9 від 25.11.2014р. у той час, яким датований цей документ. Проведення експертизи апелянт просив доручити Дніпропетровському НДІ судових експертиз.
У судовому засіданні 16.05.17 представники ПАТ “ОСОБА_9 ОСОБА_8” та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представники ТОВ “Теллус-Агро” та ПАТ “МетаБанк” у судовому засіданні 16.05.2017р. заперечили проти вимог та доводів апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
24.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «МетаБанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-плюс» (позичальник) був укладений кредитний договір № 70-13/0001-К, шляхом надання відновлюваної кредитної лінії у розмірі 4 500 000 грн., строком повернення до 23.01.2014р., сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «МетаБанк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-плюс» (заставодавець) був укладений договір застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р.(транспорт, рухоме майно), предметом застави за яким є: рухоме майно, зазначене в додатку № 1 до цього договору, транспортні засоби, зазначені в додатку № 2 до цього договору (п.1.2 Договору).
Договір застави 24.01.2013р. посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстр. в реєстрі за № 60.
29.01.2013р. 15:38:49 за № 13498575 зареєстровано приватне обтяження, тип «застава рухомого майна», підстава обтяження - договір застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р., обтяжувач - ПАТ «Метабанк», боржник - ТОВ «Нива-плюс», термін дії 29.01.2018р., об»єкти обтяження за договором застави № 70-13/0001-К/З, зокрема: автомобіль ВАЗ 2109, реєстр. № 19038НР, ХТА210900R1399327,1993р.в.; автомобіль ВАЗ 2121, реєстр. № 19037НР, ХТА212100N0919712,1992р.в.; автомобіль ЗАЗ 110557, реєстр. №21801НР, У6D11055730021447, 2003 р.в.; цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, реєстр. №10749НР, №1080331,1987р.в.; вантажний самоскид ГАЗ 53Б, реєстр. № 00125НР, № 0697661, 1982 р.в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, реєстр. № 11427НР, № 0928873, 1986р.в.; вантажний самоскид САЗ 3507, реєстр. № 10746НР, № ХТН531400Н1146576, 1987р.в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, реєстр. №10748НР, № ХТН531400К1288533, 1989р.в.; вантажний самоскид САЗ 3507, реєстр. № 11426НР, № ХТН330720L1379629, 1990р.в.; вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, реєстр. № 11431НР, № 2654917, 1987р.в.; вантажний самоскид КАМАЗ 55102, реєстр. № 10477НР, № ХТС0605320М0383542, 1991р.в.; вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, реєстр. № 10478НР, № ХТС000250Р0750615, 1993 р. в.; причіп двохосьовий, реєстр. № 4069ЕЕ, № 26562, 1990 р.в.
У зв'язку з невиконанням ТОВ Агрофірма "Нива-плюс" своїх зобов'язань за кредитним договором № 70-13/0001-К від 24.04.2013 у ТОВ Агрофірма "Нива-плюс" утворилась прострочена заборгованість перед ПАТ "МетаБанк" у розмірі 7 073 262,49 грн., яка підтверджена рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.06.2014р. у справі № 310/1535/14-ц, що набрало законної сили, наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиціальним фактом, що не потребує доведення.
24.11.2014р. між ПАТ «МетаБанк», що є заставодержателем за договором застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. та договором застави № 70-13/0001-К/З-2 від 19.02.2013р., укладеними між АТ «МетаБанк» та ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс», які містять застереження про задоволення вимог заставодержателя шляхом продажу предмета застави, та діє від імені ТОВ «Агрофірма «Нива плюс» (Продавець), та ТОВ «Теллус-Агро» (Покупець) укладений договір купівлі - продажу рухомого майна № 2, відповідно до п.1 якого продавець передає у власність покупця рухоме майно, зазначене в додатку № 1, що є невід»ємною частиною цього договору, а покупець приймає це рухоме майно у власність та сплачує за нього певну грошову суму.
Рухоме майно, що є предметом цього договору, належить на праві власності ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», код ЄДРПОУ 32263039 (яке є заставодавцем за договором застави), що підтверджується балансовою довідкою ТОВ «Агрофірма «Нива Плюс» від 18.11.2014р. (п.2 Договору).
Оціночна вартість рухомого майна 508 155,60 грн., що визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_11 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15017/13 від 29.07.2013р., виданий Фондом державного майна України) (п.3 договору).
Продаж рухомого майна згідно додатку № 1 сторони здійснюють за 508 155, 60 грн., які покупець зобов'язаний перерахувати на транзитний рахунок ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс», в АТ «МетаБанк» м. Запоріжжя № 3739910638101, МФО 313582, код ЄДРПОУ 32263039, в строк до 25.11.2014р. включно. Сума, вказана в абз. 1 п. 4 договору спрямовується на погашення заборгованості ТОВ Агрофірма «Нива плюс» перед АТ «МетаБанк» за кредитним договором № 70-13/0001-К від 24.01.2013р., в забезпечення якого був укладений договір застави (п.4 договору)
За умовами п.5 вказаного договору, за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, заставодержателем рухомого майна згідно додатку № 1 є продавець. Відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання за договором застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. та договором застави № 70-13/0001-К/З-2 від 19.02.2013р. зареєстровані АТ «МетаБанк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 02.12.2013р. та 14.04.2014р.
Передача рухомого майна здійснюється продавцем покупцеві у день підписання цього договору і посвідчується актом прийому-передачі рухомого майна, який підписується сторонами у день підписання цього договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту його передачі (п.7 договору).
Представник продавця та представник покупця свідчать, що цей договір відповідає дійсним намірам сторін, не є фіктивним чи удаваним, не є наслідком помилки, насильства, обману, тяжких обставин (п.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторони визначили перелік рухомого майна, який продавець передає у власність покупця, а саме: автомобіль ВАЗ 2109, реєстр. № 19038НР, № шасі (кузова, рами) ХТА210900R1399327,1993 р.в.; автомобіль ВАЗ 2121, реєстр. № 19037НР, № шасі (кузова, рами) ХТА212100N0919712,1992 р. в.; автомобіль ЗАЗ 110557, реєстр. № 21801НР, № шасі (кузова, рами) У6D11055730021447, 2003 р. в.; автомобіль цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, реєстр. № 10749НР, № шасі (кузова, рами) 1080331,1987 р. в.; автомобіль вантажний самоскид ГАЗ 53Б, реєстр. № 00125НР, № шасі (кузова, рами) 0697661, 1982 р. в.; автомобіль вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, реєстр. № 11427НР, № шасі (кузова, рами) 0928873, 1986 р. в.; автомобіль вантажний самоскид САЗ 3507, реєстр. № 10746НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400Н1146576, 1987 р. в.; автомобіль вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, реєстр. № 10748НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400К1288533, 1989 р. в.; автомобіль вантажний самоскид САЗ 3507, реєстр. № 11426НР, № шасі (кузова, рами) ХТН330720L1379629, 1990 р. в.; автомобіль вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, реєстр. № 11431НР, № шасі (кузова, рами) 2654917, 1987 р. в.; автомобіль вантажний самоскид КАМАЗ 55102, реєстр. № 10477НР, № шасі (кузова, рами) ХТС0605320М0383542, 1991 р. в.; вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, реєстр. № 10478НР, № шасі (кузова, рами) ХТС000250Р0750615, 1993 р. в.; причіп двохосьовий самоскид СЗАП 8527, реєстр. № 4069ЕЕ, № шасі (кузова, рами) 26562, 1990 р.в.
На виконання умов договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. сторонами за договором складений акт прийому-передачі рухомого майна, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін за договором, за яким АТ «МетаБанк» передав, а ТОВ «Теллус-Агро» прийняв рухоме майно згідно додатку № 1 до договору.
Згідно платіжного доручення № 9 від 25.11.2014р., ТОВ «Теллус-Агро» на користь ТОВ «Агрофірма «Нива плюс» перераховано суму 508 155,00 грн. (призначення платежу: за рухоме майно у кількості 13 одиниць за договором № 2 купівлі-продажу рухомого майна від 24.11.2014р., в т.ч. ПДВ 84 692,60грн.).
В силу статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 ст.215 ЦК України).
У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача, також як і доведення порушення його прав зазначеним правочином.
Позивач вважає, що оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок, вчинений у результаті зловмисної домовленості представників сторін без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, з метою приховування іншого правочину; оформлення спірного договору відбулося з порушенням порядку реалізації заставного майна, передбаченого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тому просить визнати його недійсним.
За своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу згідно з яким, за приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст.30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.
Як вже зазначалося вище, право застави на майно, що є предметом договору купівлі-продажу рухомого майна № 2, виникло у ПАТ "МетаБанк» на підставі Договору застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. (транспорт, рухоме майно); обтяження по типу "застава рухомого майна" було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.01.2013р. за № 13498575.
Отже, забезпечуючи виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором шляхом укладення договору застави, предметом якого є спірне рухоме майно, ПАТ «МетаБанк» мало законне сподівання на отримання, у разі порушення ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» зобов'язань за кредитним договором, компенсації за передані в кредит та неповернуті боржником кошти шляхом звернення стягнення та продажу переданого в заставу рухомого майна.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення (ст.585 ЦК України).
У відповідності до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, є одним з видів забезпечувальних обтяжень.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом (ст.ст.11,12 наведеного Закону).
За умовами ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону ( ст.39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Статтею 23 наведеного Закону визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
За приписами ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах, тощо ( ст.26 наведеного Закону).
З матеріалів справи вбачається вчинення ПАТ «МетаБанк» дій, направлених на виконання процедури звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, про що свідчать: факт реєстрації ПАТ «МетаБанк» 02.12.2013р. звернення стягнення за договором застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р.; звернення до ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», Бердянської ОДПІ Головного управління Міндоходів (публічне обтяження «податкова застава» зареєстровано 28.03.2013р., тобто після реєстрації застави ПАТ «МетаБанк» за договором застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р.) та до ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції (публічне обтяження «арешт рухомого майна» зареєстровано 04.06.2014р.), як наступних обтяжувачів майна ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», з повідомленням про порушення позичальником забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором № 70-13/0001-К від 24.01.2013р., що є підставою для звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 70-13/0001-К/3 від 24.01.2013р., та повідомлення позичальника та наступних обтяжувачів про свій намір здійснити продаж предмета забезпечувального обтяження (за договором застави № 70-13/0001-К/3 від 24.01.2013р. та за договором застави № 70-13/0001-К/3-2 від 19.02.2013р. відповідно до переліку викладеного в додатку № 1 до цього повідомлення) шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем у зв'язку зі зверненням стягнення, запропонувавши виконати порушене зобов»язання перед АТ «МетаБанк».
Наполягання апелянта про відсутність доказів надсилання повідомлення на адресу ДПІ спростовується відповіддю Бердянської ОДПІ на зазначене звернення.
Судом також враховано, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2014р. у справі № 808/5142/14, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015р., у задоволенні позову Бердянської ОДПІ про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс», яке перебуває у податковій заставі відмовлено у повному обсязі.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2016 р. у справі № 808/2701/16, позов Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», третя особа, ПАТ «Метабанк», про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача у розмірі 1017498,82 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, задоволено частково.
Надано дозвіл Бердянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ Агрофірми «Нива-плюс» (71154, Запорізька область, Бердянський район, село Азовське, вул.Леніна, буд.67, ідентифікаційний код 32263039) у сумі 1017498 грн. 82 коп. за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, за винятком майна, транспортних засобів, що є, зокрема, предметом застави за договором застави №70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. (згідно переліку).
Судом зазначено, що у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» за кредитним договором №70-13/0001-К від 24.01.2013, між ПАТ «МетаБанк» та ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» укладено договір застави №70-13/0001-К/З від 24.01.2013 (предметом застави за яким є: транспортні засоби та рухоме майно, які належать на праві власності ТОВ Агрофірма «Нива-плюс») та договір застави №70-13/0001-К/З-2 від 19.02.2013 (предметом застави за яким є сільськогосподарська техніка).
Станом на момент складання ОСОБА_8 №2 опису майна Бердянською ОДПІ від 27.03.2013 та внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 28.03.2013, частина майна вже знаходилась в заставі та іпотеці ПАТ «МетаБанк».
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховним судом України в постанові від 13.04.2016р. у справі № 6-1528цс15 з питань про усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, зазначив наступне.
Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.
Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Докази на підтвердження нікчемності договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. за кваліфікацією статті 228 Цивільного кодексу України позивачем до справи не надавалися та матеріалами справи не підтверджується.
Відповідно до ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Згідно з положеннями п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (зі змінами та доповненнями) у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем, зокрема факту зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин.
У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Позивачем, який не є стороною у договорі купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р., не наведено підстав для визнання недійсним оспорюваного договору за кваліфікацією ст.232 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Як зазначено Пленумом Вищого господарського суду України в п.3.11. постанови від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (зі змінами та доповненнями) фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно- правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Матеріали справи не містять доказів фіктивності договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили ( ст.235 Цивільного кодексу України).
Позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, не визначено який правочин на думку позивача вчинений сторонами.
Позивачем не надано і доказів порушення його прав оспорюваним договором. Так, з ОСОБА_6 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48841143 вбачається наявність у позивача зареєстрованого права застави на інше майно ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» за договором застави № 12/42-1/221/12, 1372, від 29.06.2011р., зареєстроване 30.06.2011р. за № 11336355 (трактор ZARW02712, номер державної реєстрації 09700АР, колісний марки NEW HOLLAND Т8050, 2010р.), обтяжувач Запорізька обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8»; за договором застави № 12/42-1/221/3, 1373, від 29.06.2011р., зареєстроване 30.06.2011р. № 11336368 (культиватор марки Great Plains 6544 FS, 2008р. випуску, реєстраційний номер 08-04581, заводський номер GP -1463 СС). Обтяжувач Запорізька обласна дирекція ПАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8».
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що факт та розмір заборгованості ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» підтверджений рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.06.2014р. у справі № 310/1535/14-ц, клопотання позивача про витребування доказів залишено судом апеляційної інстанції без задоволення.
Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається господарським судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
За змістом п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. зі змінами та доповненнями “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи, що в підставу позовних вимог позивачем було покладено обставини правового характеру, що з»ясовані судами при розгляді справи, з метою недопущення порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, клопотання апелянта про призначення по справі № 908/3090/16 судової технічної експертизи залишено без задоволення.
Виходячи з вищезазначеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.17р. у справі № 908/3090/16.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Результати апеляційного провадження у справі № 908/3090/16 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_9 ОСОБА_8» на рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2017р. (підписано 17.02.2017р.) у справі № 908/3090/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2017р. (підписано 17.02.2017р.) у справі № 908/3090/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Судді: С.А. Малашкевич
ОСОБА_3
Надруковано 8 екз.:
1- позивачу,
2- відповідачам,
2- третім особам,
1 - у справу,
1 - ДАГС,
1 - ГСЗО