16.05.2017 року Справа № 904/1131/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Джихур О.В.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-95 від 26.12.2016 р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 2080 від 25.10.2016 р.;
представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. по справі №904/1131/17
за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя
до відповідача-1: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
відповідача-2: приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
про стягнення 3 425,20грн.
У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі ПАТ "Запорізький завод феросплавів") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" (перший відповідач)) та до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі ПрАТ "МК "Азовсталь" (другий відповідач)) про стягнення майнової шкоди за недостачу вантажу в розмірі 3 425,20 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. по справі №904/1131/17 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги ПАТ "Запорізький завод феросплавів" задоволено повністю: стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" на користь позивача 3 425,20 грн. шкоди та 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору; у позовних вимог до відповідача-2 - ПрАТ "МК "Азовсталь" відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором перевезення в частині збереження ввіреного вантажу; відмова в позові до відповідача-2 обґрунтована відсутністю вини ПрАТ "МК "Азовсталь" у нестачі вантажу.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. по справі №904/1131/17, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати за апеляційне оскарження рішення покласти на відповідача-2.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення; господарським судом не взято до уваги, що в порушення ст. 31 Статуту залізниць України та пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів вантажовідправник (відповідач-2) не підготував вагон до перевезення у комерційному відношенні - до перевезення вантажів дрібної фракції у вагонах відкритого типу, не підготував вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення, отже, відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник (відповідач-2); вимоги ст. 31 Статуту залізниць щодо зобов'язання залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони, у даному випадку на залізницю не розповсюджуються, оскільки власником вагону № 61015202 є ТОВ "Лемтранс".
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не скористався; представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною, просить рішення господарського суду залишити без змін.
Відповідач-2 - ПрАТ "МК "Азовсталь" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. по справі №904/1131/17 залишити без змін, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що відповідно до вимог п. 5, п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту залізниць України) до завантаження вагону вантажем, який містить дрібні фракції, здійснив додаткові заходи щодо ущільнення вагону, які запобігають просипанню вантажу, здійснив маркування вантажу; вагон був завантажений до повної місткості, переважений на 200-тонних вагах, які були повірені державним повірником, та до передачі залізниці був взятий під охорону, дані про вагу вантажу внесені до залізничної накладної, що виключає невідповідність маси вантажу тій, що зазначена в перевізних документах, а також несправність вагону як в технічному, так і комерційному відношенні; спірний вагон без будь-яких зауважень, зокрема, і щодо наявності зазорів, нещільності та протікання, після огляду залізницею, був прийнятий до перевезення; нещільне прилягання кришки люку, внаслідок чого відбулась втрата частини вантажу, відбулось під час здійснення перевезення, оскільки від станції відправлення (Сартана) до станції призначення (Запоріжжя-Ліве) вагон прослідував більше 400 км через сортувальні, проміжні станції, на яких виконувався комплекс комерційних, технічних та маневрових операцій, що могли вплинути на технічний стан вагону та привести до наявності зазорів.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.143).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
08.10.2015р. між ПАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "Запорізький завод феросплавів" був укладений договір поставки продукції коксохімічного виробництва № 012/15-14.
На виконання договору поставки, за специфікацією № 7 від 01.09.2016р., на адресу позивача 03.09.2016р. зі станції Сартана Донецької залізниці була направлена партія горішка коксового у вагоні № 61015202 за залізничною накладною № 50716059, вантажовідправником за якою є ПрАТ "МК "Азовсталь" (а.с.13).
13.09.2016р. на станції Запоріжжя-Ліве складено акт загальної форми № 3709, відповідно якого при візуальному огляді вагона № 61015202 виявлено: навантаження шапкою вище бортів 10 см, маркований поперечними смугами вапном, що відповідає документу; праворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до армованого листа поперечної балки, зазор довжиною 20 см, шириною 2 см, на деталях вагона сліди висипання вантажу, що перевозився; праворуч над 6 люком є поглиблення діаметром 60 см глибиною 30 см; зазор з зовнішньої сторони закладений дрантям; люки закриті, протікання вантажу немає (а.с.86).
Також 13.09.2016р. станцією Запоріжжя-Ліве складено акт № 36 Р про технічний стан вагону, відповідно якого оглядом пред'явленого вагону № 61015202 встановлено, що праворуч нещільне прилягання кришки 6 люка до армованого листа поперечної балки, є зазор розміром 20х2 см; на деталях вагона є сліди висипання вантажу, що перевозився; зазор з зовнішньої сторони закладений дрантям; втрата вантажу можлива; вантажовідправник бачити міг, але не вжив заходів, які виключають втрату вантажу під час перевезення. Підставою виникнення несправності визначено - експлуатаційна (а.с.85).
14.09.2016р. комерційним актом РА № 014602/1264 засвідчена нестача продукції та зазначено, що на підставі акта загальної форми № 3709 від 13.09.2016р. проведена видача вантажу одержувачу з переважуванням вагона на справних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120 (повірка 05.09.2016р.). За документом значиться тара 22 450 кг, нетто 47 400 кг; фактично брутто 68 600 кг, тара за документом 22 450 кг, нетто 46 150 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1 250 кг; у комерційному відношенні навантаження шапкою, вище рівня бортів на 10 см; вантаж завантажений до повної місткості, маркований вапняним розчином поперечними смугами, що відповідає документу; праворуч над 6 люком є поглиблення діаметром 60 см глибиною 30 см; у технічному відношенні вагон справний, бездвірний; праворуч нещільне прилягання кришки 6 люка до армованого листа поперечної балки, зазор розміром 20х2 см, про що складено акт ГУ 106 № 36 від 13.09.2016р.; на деталях вагона сліди вантажу, що перевозиться; зазор з зовнішньої сторони закладений дрантям; люки закриті, висипання вантажу немає; при повторному переважуванні дані не змінилися.
Отже, під час видачі вантажу з переважуванням вагону № 61015202 встановлено, що у залізничній накладній вказано масу у зазначеному вагоні нетто 47 400 кг, а фактично його вага нетто 46 150 кг, тобто нестача становить 1 250 кг.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, з урахуванням норми нестачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, нестача у вагоні № 61015202 складає: 776 кг (1 250 кг (виявлена нестача) - 474 кг (норма нестачі)).
Загальна вартість недостачі у вагоні № 61015202, згідно розрахунку позивача, складає 3 425,20 грн.
Рахунок ПрАТ "МК "Азовтсталь" № 91283424 від 03.09.2016р. позивачем сплачено в повному обсязі, з урахуванням рахунку коригування ПрАТ "МК "Азовсталь" № 91299084 від 14.11.2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 292825 від 14.11.2016р. (а.с.16, 17, 18).
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів вартості фактичної шкоди, спричиненої позивачу, в зв'язку з неотримання в повному обсязі оплаченого товару.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України).
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 924 Цивільного кодексу України регламентовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини 2, 3 ст. 308 Господарського кодексу України).
Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно п. 14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється у порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами.
Згідно п. А-1 додатку 1 (обов'язковий) до ДСТУ 322-12-2-94 "Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання", масу прокату чорних металів (нетто) визначають по різниці маси навантаженого складу (брутто), визначеного зважуванням у споживача, і маси порожніх вагонів, вказаної на їх трафаретах.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Матеріалами справи встановлено, що вагон № 61015202 прийнято відповідачем-1 до перевезення без будь-яких зауважень щодо повноти завантаження, його технічного стану, отже, на момент передачі вагону № 61015202 з вантажем залізниці до перевезення були відсутні будь-які зазори, нещільності та протікання, що могли привести до втрати вантажу при перевезенні. Таким чином, вагон № 61015202 у технічному та комерційному відношенні відповідав вимогам чинного законодавства; вантажовідправником (відповідачем-2) не були порушені вимоги законодавства щодо підготування вагону до завантаження продукції та перевезення залізницею, про що міститься інформація в розділі "Д" комерційного акту.
Обставини щодо наявності зазору, який утворився через нещільне прилягання кришки 6 люка до армованого листа поперечної балки у вагоні № 61015202, що стало в подальшому підставою для втрати частини вантажу, не були виявлені в момент прийняття вантажу для його транспортування Донецькою залізницею, а виявлені під час перевезення вказаного вагону у рухомому складі залізниці за сполученням станція Сартана Донецької області - станція Запоріжжя - ОСОБА_3 залізниці, про що складено акт загальної форми № 3709 від 13.09.2016р. та комерційний акт від 14.09.2016р. РА № 014602/1264, де зафіксовані ознаки несхоронного перевезення вантажу та недостачу вантажу.
Зазначені обставини є підставою для покладення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю.
З урахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, вагова недостача у даній партії коксового горішку склала 776 кг та, виходячи із вартості 1 тони коксового горішку у розмірі 4 523, 51 грн. без ПДВ, вартість недостачі склала 3 425,20 грн. з ПДВ, яка вірно розрахована позивачем.
За викладених обставин господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги до першого відповідача в розмірі понесеної позивачем фактичної шкоди від недостачі оплаченого товару та відмовлено в позові до відповідача-2.
Доводи скаржника про те, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника (відповідача-2), який не підготував вагон для перевезення вантажу дрібної фракції, не приймаються колегією суддів, оскільки спростовані матеріалами справи, прийняттям вагону № 61015202 до перевезення залізницею без будь-яких зауважень.
Доводи скаржника про неналежність вагону № 61015202 залізниці не приймають колегією суддів в силу положень ст. 113 Статуту залізниць України.
Таким чином, господарський суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. по справі №904/1131/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Джихур
(Повний текст постанови складений 18.05.2017р.)