61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
18.05.2017 Справа № 905/500/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 23135,89 гривень
За участю уповноважених представників:
від позивача: Яровий І.В. за довіреністю №14/01 від 12.04.2017р.;
від відповідача: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 18.05.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Комунальне комерційне підприємство Маріупольскої міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основної суми боргу у розмірі 16675,89грн., пені у розмірі 3378,22грн., суми інфляційних втрат у розмірі 2500,89грн., 3% річних у розмірі 580,85грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №158 від 01.06.2014р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 259, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, Закони України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".
На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунки заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань; договір про постачання теплової енергії №158 від 01.06.2014р.; додаткову угоду № 1 від 16.09.2014р. до договору №158 від 01.06.2014р. ; копію паспорту відповідача; акт звірки взаємних розрахунків; акти на включення центрального опалення б/д; копії прибуткових касових ордерів; рахунки-фактури: № 12-261186/01 від 30.12.2014р., № 01-261186/01 від 30.01.2014р., № 02-261186/01 від 27.02.2015р., № 03-261186/01 від 31.03.2015р., № 04-261186/01 від 30.04.2015р., № 10-261186/01 від 30.10.2015р., № 11-261186/01 від 30.11.2015р., № 12-261186/01 від 30.12.2015р., № 01-261186/01 від 29.01.2016р., № 02-261186/01 від 29.02.2016р.; №03-261186/01 від 31.03.2016р.; №04-261186/01 від 25.04.2016р.; №11-261186/01 від 30.11.2016р.; №12-261186/01 від 31.12.2016р.; №01-261186/01 від 31.01.2017р.; реєстри вручення рахунків-фактур; довіреності на представника позивача.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: пояснення б/н від 12.04.2017р.; письмові пояснення №480/01/04 від 11.05.2017р. про відсутність у провадженні господарського суду або іншого суду чи органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами, про цей предмет із тих самих підстав.
Представник позивача 18.05.2017р. у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача 18.05.2017р.у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною матеріалами справи.
Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 87502, АДРЕСА_1.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.06.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №158 (далі договір), згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язався подавати теплову енергію для об'єктів споживачу в необхідній кількості, а споживач, на умовах визначених договором, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за затвердженими тарифами та в терміни, передбачені цим договором.
Сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та нормативними документами, що регламентують постачання теплової енергії (п. 2.1. договору).
Початок та кінець опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконавчим комітетом Міської ради (п.2.2 договору).
Згідно п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.09.2014р.), споживач за поставлену теплову енергіюздійснює оплату у відповідності до встановлених тарифів. Оплата проводиться відповідно до виставлених рахунків у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок надається постачальником під розписку уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та інше) споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у постачальника. Вартість послуг за опалення 66,85 кв.м., за тарифом 32,24грн. за1 кв.м. в т.ч. НДС 20%, в місяць 2155,24грн.
Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку несплати рахунку у визначений строк споживачу нараховуються пеня відповідно до Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги №686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожен день прострочення.
У випадку несвоєчасної оплати рахунку постачальник має право здійснювати нарахування інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості відповідно до ст. 265 ЦК України (п. 4.4 договору).
Договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не буде подана заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляді (п. 5.1. договору).
Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.
Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкту відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать підписані сторонами без зауважень та заперечень акти на включення опалення.
Позивачем поставлено відповідачу теплову енергію та відповідно до умов договору виставлено рахунки-фактури: № 12-261186/01 від 30.12.2014р., № 01-261186/01 від 30.01.2014р., № 02-261186/01 від 27.02.2015р., № 03-261186/01 від 31.03.2015р., № 04-261186/01 від 30.04.2015р., № 10-261186/01 від 30.10.2015р., № 11-261186/01 від 30.11.2015р., № 12-261186/01 від 30.12.2015р., № 01-261186/01 від 29.01.2016р., № 02-261186/01 від 29.02.2016р.; №03-261186/01 від 31.03.2016р.; №04-261186/01 від 25.04.2016р.; №11-261186/01 від 30.11.2016р.; №12-261186/01 від 31.12.2016р.; №01-261186/01 від 31.01.2017р., а всього на загальну суму 19175,89грн., які були пред'явлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №158 від 01.06.2014р., а також стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії №158 від 01.06.2014р.
Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №158 від 01.06.2014р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки-фактури на оплату теплової енергії: № 12-261186/01 від 30.12.2014р., № 01-261186/01 від 30.01.2014р., № 02-261186/01 від 27.02.2015р., № 03-261186/01 від 31.03.2015р., № 04-261186/01 від 30.04.2015р., № 10-261186/01 від 30.10.2015р., № 11-261186/01 від 30.11.2015р., № 12-261186/01 від 30.12.2015р., № 01-261186/01 від 29.01.2016р., № 02-261186/01 від 29.02.2016р.; №03-261186/01 від 31.03.2016р.; №04-261186/01 від 25.04.2016р.; №11-261186/01 від 30.11.2016р.; №12-261186/01 від 31.12.2016р.; №01-261186/01 від 31.01.2017р., на суму 18175,89грн. були отримані останнім.
05.02.2016р. та 18.04.2016р. відповідач здійснив часткову оплату теплової енергії у розмірі 500,00грн. та 1000,00грн. відповідно, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №178 від 05.02.2016р., №730 від 18.04.2016р.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16675,89грн.
Щодо нарахованих пені, 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно ст. Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги споживачі- суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що у випадку несплати рахунку у визначений строк споживачу нараховуються пеня відповідно до Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги №686-ХІV від 20.05.1999р. у розмірі 1% за кожен день прострочення.
Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати за поставлену теплову енергію - споживач проводить оплату відповідно виставленим рахункам у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розписку уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства тощо) споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, правові підстави, в межах заявлених позивачем періодів, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, а саме: пені в розмірі 3378,22грн., 3% річних в розмірі 579,76грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2500,89грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м.Маріуполь, Донецька область до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу - 16675,89грн., пені - 3378,22грн., інфляційних втрат - 2500,89грн., 3% річних - 580,85грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (87502, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279) основний борг в розмірі 16675,89грн., пеню в розмірі 3378,22грн., 3% річних в розмірі 579,76грн., інфляційні нарахування в розмірі 2500,89грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1600,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення 3% в розмірі 1,09грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 18.05.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.
Суддя Я.О. Левшина