18.05.2017 року Справа № 904/11354/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання Дон О.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, головний юрисконсульт Відділу загальної судової роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-84 від 14.04.2017 року;
від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 6 261 521,88 грн. пені, 4 823 654,18 грн. 3% річних та 44 466 958,28 грн. інфляційних втрат
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 6 261 521,88 грн. пені за загальний період з 29.04.2015 року по 04.08.2016 року, 4 823 654,18 грн. 3% річних за загальний період з 29.04.2015 року по 04.08.2016 року, 44 466 958,28 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2015 року по травень 2016 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволений частково:
- стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 5 761 521,88 грн., 3% річних у сумі 4 823 654,18 грн. грн., інфляційні втрати у сумі 32 024 156,70 грн., судовий збір у сумі 160 402,46 грн.
- в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 500 000,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 12 442 801,58 грн. відмолено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору №2414/14-КП-5 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого протягом 2014 року. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням проведеного перерахунку у сумі 32 024 156,70 грн. Враховуючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені (відповідач здійснює поставку теплової енергії, споживачі теплової енергії - населення та бюджетні установи мають заборгованість перед відповідачем, відповідач є збитковим підприємством), а також обставини, що відповідач не здійснює погашення заборгованості, місцевий господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 500 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16 в частині зменшення пені на 500 000,00 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин у справі. Апелянт вважає, що зменшуючи розмір пені місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи. Позивач вважає, що відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження виняткових обставин для зменшення пені. Відсутність своєчасного розрахунку відповідача за спожитий газ створило значні ризики порушення інтересів держави, що має місце у необхідності пошуку джерел додаткового фінансування компанії. Апелянт вважає, що зменшуючи розмір пені місцевий господарський суд не врахував матеріального становища та інтересів позивача, а також понесення позивачем збитків у сумі 44 466 958,28 грн. Позивач вважає зменшення розміру пені безпідставним та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 18.05.2017 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2017 року представник Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.
17.05.2017 року від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшов (електронною поштою) відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Також, 17.05.2017 року від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" надійшла (електронною поштою) заява про перенесення розгляду справи у зв'язку зі зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 18.05.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15 стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 126 644 139,04 грн., пеню у сумі 8 364 637,25 грн. за період з 15.02.2014 року по 29.04.2015 року, три відсотки річних у розмірі 3 174 626,90 грн. за період з 15.02.2014 року по 28.04.2015 року, інфляційні втрати у сумі 45 042 291,42 грн. за період з лютого 2014 року по березень 2015 року (а.с. 55-57).
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15 встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №2414/14-КП-5 від 28.01.2014 року, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу протягом 2014 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано, а Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" прийнято природний газ на загальну суму 140 847 222,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15 встановлений факт неналежного виконання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного здійснення розрахунку за поставлений газ та стягнуто заборгованість за поставлений у 2014 році природний газ у сумі 126 644 139,04 грн., а також пеню за період з 15.02.2015 року по 28.04.2015; року, 3% річних за період з 15.02.2014 року по 28.04.2015 року та інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по березень 2015 року.
Доказів виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15 матеріали справи не містять.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" умов договору №2414/14-КП-5 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 року в частині своєчасної та повної оплати природного газу поставленого протягом січня - грудня 2014 року.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).
За несвоєчасну оплату природного газу, поставленого протягом жовтня-грудня 2014 року, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 6 261 521,88 грн. за загальний період з 29.04.2015 року по 14.07.2015 року (по кожному акту окремо, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2015 року у справі №904/6413/15).
21.12.2016 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" подало до місцевого господарського суду відзив на позов, в якому посилалось на тяжкий фінансовий стан підприємства, просило зменшити розмір пені до 25% від заявленої до стягнення суми.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи тяжкий матеріальний стан відповідача, оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування свого фінансового становища, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати заборгованості (основної суми боргу), місцевий господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 500 000,00 грн. та стягнув пеню у сумі 5 761 521,88 грн. (6 261 521,88 грн. - 500 000,00 грн.).
Позивач вважає таке зменшення розміру пені необґрунтованим та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.
Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Зважаючи на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Апеляційний господарський суд вважає, що таке зменшення, беручи до уваги фінансовий стан відповідача, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже, в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки (пені).
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що сума пені є меншою від понесених позивачем збитків, оскільки сума, яку апелянт в апеляційній скарзі зазначає як збитки є інфляційними втратами, які заявлені ним в позовній заяві та стягнуті місцевим господарським судом з урахуванням здійсненого перерахунку.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, та не є збитками, в розумінні статті 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 29.05.2015 року по 04.08.2016 року у сумі 4 823 654,16 грн. та втрати від інфляції за період з квітня 2015 року по травень 2016 року включно у сумі 44 466 958,28 грн.
Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних за загальний період з 29.05.2015 року по 04.08.2016 року у сумі 4 823 654,16 грн.
Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 року №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 року №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та дійшов до правильного висновку про стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по травень 2016 року включно у сумі 32 024 156,70 грн.
Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 160 402,46 грн.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає про правильність визначення місцевим господарським судом розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням приписів пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Розглянувши заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про перенесення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.
При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, до заяви не додано доказів на її підтвердження.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 року у справі №904/11354/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 19.05.2017 року.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко