29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" травня 2017 р.справа № 924/228/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави, м.Старокостянтинів;
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький;
до 1. Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів;
2. Фермерського господарства „Дружба”, смт. Білогір'я Хмельницька область;
про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди земельної ділянки загальною площею 30 га
За участю представників сторін:
від позивача: Параскевич О.Г. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області (служ.посвідчення №001028 від 20.08.2012р.).
від відповідача-1: Змитрович І.І. - згідно довіреності від 04.04.2017р. №45/492-14/2017
від відповідача-2: Хомяк О.М. - згідно посвідчення адвоката №590 від 29.11.2011р.
від третьої особи: Кравчук В.І. - згідно довіреності №0-22-0.6-5100/2-17 від 05.05.2017р.
В засіданні суду 15.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави до 1. Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів; 2. Фермерського господарства „Дружба”, смт. Білогір'я Хмельницька область про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди земельної ділянки загальною площею 30 га, укладеного між відповідачами, який зареєстрований Старкокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007р. №040774700334.
Обґрунтовуючи позовні вимог, прокурор посилається на те, що згідно розпорядження Старокостянтинівської рай адміністрації від 25.09.2006р. №306/2006-р ФГ „Терра Віва” передано в оренду земельну ділянку загальною площею 30 га, розташовану за межами населених пунктів Пеньківської сільської ради для ведення фермерського господарства.
Вказує, що на підставі зазначеного розпорядження 16.04.2017р. господарством „Терра Віва” було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 30 га, розташованої за межами населених пунктів Пеньківської сільської ради для ведення товарного виробництва. Вказаний договір зареєстрований Старокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007 за №040774700334. Земельній ділянці присвоєно кадастровий №6824286700:07:001:0002.
Прокурор зазначає, що у подальшому, 04.04.2013р. за рішенням засновників ФГ „Терра Віва” припинило свою діяльність, правонаступником якого стало Фермерське господарство „Дружба”.
Вказує, що місцевою прокуратурою встановлено, що договір оренди від 16.04.2007 укладено з порушенням діючого законодавства, тому підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ст.13 Закону України „Про оцінку земель” передбачено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.
Згідно вимог ст.18 Закону України „Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
У відповідності до вимог Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук України від 27.01.2006 №18/15/21/11 „Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” регламентовано механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів та затверджено форму з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція, що нормативно-грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №3-41гс15.
Видання головою державної адміністрації розпорядження про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 30 га без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок суперечить положенням законів України, зокрема ст.13 Закону України „Про оцінку земель”.
Про відсутність у ФГ „Терра Віва”, правонаступником якого на даний час є ФГ „Дружба”, нормативної грошової оцінки земельних ділянок Старокостянтинівській місцевій прокуратурі стало відомо у січні 2017 року згідно листа управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі № 8-2203-99.2-44/2-17 від 13.01.2017р.
Прокурор посилається на те, що ст.13 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.15 Закону однією із істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч.2 ст.15 Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є : недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина 2 ст.15 Закону України „Про оренду землі” крім відсутності однієї чи кількох з істотних умов в договорі оренди встановлює таку підставу для визнання його недійсним, як порушення вимог ст. ст.4-6 цього Закону, а ч.1 ст.6 Закону України „Про оренду землі” передбачає, що право оренди набувається на підставах та в порядку, передбачених цим та іншими законами.
Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить ч.1 ст.13 Закону України „Про оцінку земель”, п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України.
При укладенні оспорюваного договору оренди сторонами не дотримано вимог ст.13 Закону України „Про оцінку земель”.
За таких обставин, прокурор стверджує, що відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок на час укладення відповідачами договору оренди від 16.04.2007 є підставою для визнання даного договору оренди землі недійсним відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Прокурор в засідання суду 15.05.2017р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові.
Представник відповідача-1 в засідання суду 15.05.2017р. прибув, у поданому суду відзиві від 18.04.2017р. із позовними вимогами не погодився, посилаючись на таке.
16.04.2007р. між Старокостянтинівською районної державною адміністрацією та Фермерським господарством „Терра Віва” (правонаступником якого є ФГ „Дружба”), на підставі розпорядження був укладений договір оренди землі, відповідно до якого Старокостянтинівська районна державна адміністрація передала Фермерському господарству „Терра Віва”, правонаступником якого є ФГ „Дружба”, вищезазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду строком до 25.09.2055 року.
Даний договір був зареєстрований Старокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040774700334 від 03.05.2007 року.
Відповідно до п.2.2 даного Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок наведена окремою довідкою, що додається та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.4.1 орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі і становить 40 (сорок) грн. за 1 га, що становить 1200,00 (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) гривень щорічно. Орендна плата вноситься щомісячно, в рівних долях, тобто по 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.) кожного року оренди.
На виконання п.2.2 оспорюваного договору оренди земельної ділянки ФГ „Терра Віва”, правонаступником якого є ФГ „Дружба”, було надано до Старокостянтинівської районної державної адміністрації витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району від 16.04.2007 року, відповідно до якого вартість 1 га сільськогосподарських угідь становила 11480,27 грн. Орендна плата сплачувалась відповідно до вказаних відомостей, щорічно, враховуючи коефіцієнт індексації. Тому, твердження позивача про відсутність відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок є безпідставними та необґрунтованими.
Частиною 1 ст.116 Глави 19 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент видачі розпорядження від 25.09.2006р. за №306/2006-р, визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 124 цього ж Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно ч.4 ст.4 та ч.2, 3 ст.16 Закону України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного розпорядження та укладення договору оренди, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є, зокрема, районні державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору.
Вищезазначеними нормами не передбачено заборони приймати рішення про передачу земельної ділянки в оренду та здійснювати таку передачу лише з підстав відсутності нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки. Крім цього, нормативна грошова оцінка земельної ділянки ФГ „Терра Віва” (правонаступником якого є ФГ „Дружба”) була проведена та надана Старокостянтинівській районній державній адміністрації.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені в ч.1 ст.15 Закону України „Про оренду землі (в редакції чинною на час виникнення спірних правовідносин), однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, а ч.2 цієї ж статті передбачає, як підставу для визнання договору оренди землі недійсним, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов.
В разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено ч.1 ст.13 Закону України „Про оцінку земель”.
Вказує, що всі вимоги вищевказаних нормативних актів ФГ „Терра Віва” (правонаступником якого є ФГ „Дружба”) виконано в повному обсязі, що підтверджується Витягом від 16.04.2007 року.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та якими нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи наведені норми законодавства, вважає, що прокурором не наведено доказів щодо порушення істотних умов оспорюваного договору та не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на це.
Відповідач зазначає, що відсутність у договорі оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст.15 Закону України „Про оренду землі”, не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, та при вирішенні спору суд повинен встановити чи дійсно порушуються права держави у зв'язку з відсутністю в договорі оренди таких умов, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав позивача або держави. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного суду України від 25.12.2013 року у справах № 6-78цс13 та 6-94цс13 та, в силу ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України.
Крім цього, стверджує, що керівником Старокостянтинівської місцевої прокуратури пропущено строк звернення до суду, а поважних причин такого пропуску в позовній заяві не наведено. Тому, відповідач-1 вважає, що у позові слід відмовити у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Представник відповідача-2 в засідання суду 15.05.2017р. прибув, у поданій суду письмовій заяві від 18.04.2017р. зазначив, що із змісту оспорюваного договору вбачається, що вказаний договір про передачу в оренду земель державної власності від імені держави укладено Старокостянтинівською районною державною адміністрацією в особі голови РДА та проведено державну реєстрацію 03.05.2017 року державним підприємством „Центр державного земельного кадастру”, у зв'язку із чим державі було і могло бути відомо про будь-які порушення своїх прав.
Як вбачається із п.14 цього договору, останній складено у 4-х примірниках: для орендаря, Старокостянтинівської районної державної адміністрації; Старокостянтинівського районного центру державного земельного кадастру та Старокостянтинівського районного відділу земельних ресурсів Хмельницького обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах (теперішній відділ Держгеокадастру). Із наведеного слідує, що трьохрічний строк позовної давності для держави сплив 03.05.2010 року.
Вказує, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати Норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строк позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Вказує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі „Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі „БАТ „Нафтова компанія „Юкос” проти Росії”).
Стаття 256 ЦК визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.757 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст.267 ЦК). Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст.261 ЦК.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно правового висновку Верховного Суду України (справа №6-178цс15), аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Законом України „Про прокуратуру” та ч.2 ст.45 ЦПК передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справи за його позовом тощо.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК).
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст.46 ЦПК.
Згідно із ст.29 ГПК України, ч.1 ст.46 ЦПК органи та інші особи, які відповідно до ст.45 цього кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Згідно правового висновку Верховного Суду України (справа №6-178цс15) аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічну правову позицію висловив ВС у своїх постановах від 25.03.2015 та 23.12.2014р.
На підставі наведеного вище, керуючись переліченими вище нормами, відповдіач-2 просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у позові.
У поданому суду письмовому поясненні від 04.05.2017р. відповідач-2 із позовними вимогами не погодився, додатково звертає увагу суду і на безпідставність позовних вимог позивача. Вказує, що із оспорюваного договору оренди земельної ділянки вбачається, що останній містить умови щодо орендної плати і визначеної нормативної грошової оцінки 1 гектара земельної ділянки, що оформлено додатком від 16.04.2007р. до договору оренди у виді витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, що становить 11480,27 грн./1га.
Відповідно до ст.18 Закону України „Про землеустрій” передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, нормативна грошова оцінка земельних ділянок с/г призначення проводиться 1 раз на 5-7 років, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України „Про землеустрій”. Як вбачається із додатку до оспорюваного договору оренди, Старокостянтинівським районним відділом земельних ресурсів надавався витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, що надавалась в оренду ФГ „Терра Віва”.
Так само із витягу (НВ-6804478572017) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва площею 30,00 га , вбачається що 03.05.2007р. зареєстровано договір оренди цієї землі із ФГ „Терра Віва”. Із вказаного витягу також вбачається, що земельна ділянка була сформованою на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.10.2006р., виготовленого ПП „Земпроект”.
Відповідач-2 посилається на те, що спільний наказ Держкомзему, Мінагрополітики та інших органів від 27.01.2006р. №18/15/21/11 „Про порядок нормативної грошової оцінки ...”, на який посилається позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, є таким, що втратив чинність на підставі спільного наказу Мінагрополітики, Мінрегіонбуду, НААУ від 30.12.2016р. №592/341/428. (додається). Так само норми ст.15 Закону України „Про оренду землі” (про відсутність істотних умов) виключені.
Подана позивачем інформація Держкомзему про середню вартість с/г угідь станом на 01.01.2016р. не має значення для вирішення спору про недійсність правочину вчиненого у 2007 році.
Разом із тим доказів про те, що нормативна грошова оцінка орендованої землі була іншою у 2007 році, позивач не надав, а тому і підстав для висновку про порушення інтересів орендодавця немає.
Крім того, із повідомлення ДПІ від 20.02.2017р. вбачається, що відповідач, незважаючи на те, що орендар (державний орган) у встановленому законом порядку не пропонував змінити умови договору і зокрема збільшити орендну плату, незважаючи на право платити 1200 грн. згідно договору, самостійно сплачував державі понад 34 тисячі гривень у 2016р. І за умови належного відношення до служби відповідних держслужбовців, фермерське господарство завжди платило б рівно стільки, скільки вимагають. Виникає питання чи насправді позивач діє в інтересах держави, оскільки є очевидним, що діючи в інтересах держави доцільно ставити питання про зміну умов договору в частині орендної плати, а не про визнання його недійсним.
Таким чином, вважає, що при вчиненні правочину його сторонами не було допущено порушень Закону, вважаємо, що підстав для визнання спірного договору оренди землі, немає. На підставі наведеного вище, відмовити позивачу у задоволенні позову за безпідставністю вимог. А у випадку обґрунтованості позовних вимог - застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову саме із цих підстав.
Представник третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) в засіданні суду 15.05.2017р. прибув. У поданому суду письмовому поясненні від 13.05.2017р. №9-22-0.6-5394/-17 повідомив, що за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом ч.1 ст.15 Закону України „Про оренду землі” однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Вказує, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Орендна плата відповідно до ст.21 Закону України „Про оренду землі” - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Ч.1 п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України і ч.1 ст.13 Закону України „Про оцінку земель” передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно вії якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України „Про оцінку земель”).
Таким чином вказує, що факт непроведення нормативної грошової оцінки в порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання спірного договору недійсним.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
16.04.2007р. між Старокостянтинівською районної державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством „Терра Віва” (орендар), правонаступником якого є ФГ „Дружба” укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п.1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 25.09.2006р. №306/2006-р передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Пеньківської сільської ради.
Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,00 га, у тому числі ріллі 30,00 га із земель запасу Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району згідно із календарним планом (схемою) розташування земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок наведена окремою довідкою, що додається та є невід'ємною частиною договору. (п.п.2.2 договору).
Згідно п.п.3.1, 3.2 зазначеного договору передбачено, що земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до „25” вересня 2055 року для використання за цільовим призначенням. При бажанні продовжити договір на новий строк орендар зобов'язаний не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору письмово попередити про це орендодавця.
Згідно п.4.1 договору орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі і становить 40 (сорок) грн. за 1 га, що становить 1200,00 (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) гривень щорічно. Орендна плата вноситься щомісячно, в рівних долях, тобто по 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.) кожного року оренди.
Вказаним договором сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення. Передача здійснюється за актом прийому передачі земельної ділянки. (п.п.5.1, 6.1, 6.2 договору оренди).
Даний договір був зареєстрований Старокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №040774700334 від 03.05.2007 року.
Згідно акту визначення меж прийому-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення в натурі від 16.04.2007р. сторони вказали, що земельна ділянка зі встановленими межовими знаками знаходиться у стані, придатному для використання за призначенням. Акт підписаний представниками сторін, скріплений печатками.
Відповідно до ксерокопії витягу від 16.04.2007р. технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району базова вартість ріллі становить 4 500,00 грн., коефіцієнт - 2,551, вартість станом на 16.04.2007р. -11 480,27 грн.
17.01.2017р. листом за вих.№77-16вих-17 прокурор звернувся до Старокостянтинівської районної ради із запитом в порядку ст.23 Закону України „Про прокуратуру” про надання інформації про те, чи затверджувалась нормативно-грошова оцінка земельних ділянок державної власності ФГ „Терра Віва” площею 30 га, кадастровий №6824286700:07:001:0002.
18.01.2017р. Старокостянтинівська районна рада листом за вих.№30 повідомила прокуратуру про те, що сесією районної ради не затверджувалась технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ФГ „Терра Віва”. Аналогічна відповідь надана районною радою стосовно ФГ „Дружба” (лист від 25.01.2017р. №45).
16.02.2017р. листом №77-1359 вих.-17 прокурор звернувся до податкового органу про надання інформації щодо сплати ФГ „Дружба” орендних платежів протягом 2016-2017р.р.
20.02.2017р. податковим органом надано відповідь (лист №235/9/22-10-15-07), згідно якого повідомлено, що в 2016 р. сплачено 34 037,05 грн., а в 2017р. - 2880,38 грн. орендних платежів, заборгованість відсутня.
Згідно наявного в матеріалах справи листа від 12.05.2017р. за вих.№316/413 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (відділ у Старокостянтинівському районі) повідомлено про відсутність у відділі фонду технічної документації про нормативну грошову оцінку землі в оренді ФГ „Терра Віва”.
Прокурор посилаючись на відсутність проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 30,00 га, звернувся із позовом, згідно якого просить визнати недійсним та припинити на майбутнє договору оренди земельної ділянки загальною площею 30 га, укладеного між відповідачами, який зареєстрований Старкокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007р. №040774700334.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги приймається таке:
За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (або за результатами аукціону (в чинній редакції)).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі” (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст.13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2007р. між Старокостянтинівською районної державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством „Терра Віва” (орендар), правонаступником якого є ФГ „Дружба”, був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 25.09.2006р. №306/2006-р передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Пеньківської сільської ради.
Згідно зі ст.ст.288.1-288.3 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до ст.288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 4.1, 4.2 договору оренди землі сторони передбачили, що орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі і становить 40 грн. за 1 га, що становить 1200,00 гривень щорічно. Орендна плата вноситься щомісячно, в рівних долях, тобто по 100,00 грн. кожного року оренди. Орендна плата згідно Закону України „Про оренду землі” вноситься на рахунок Пеньківської сільської ради.
Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст.21 вищевказаного Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 1 п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оцінку земель” передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України „Про оцінку земель”).
Тобто законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 11.05.2016р. №6-824цс16, від 08.04.2015р. у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015р. у справі № 3-70гс15, від 01.07.2015р. у справі №3-297гс15, від 01.07.2015р. у справі № 3-298гс15.
У постанові Верховного Суду України від 11.05.2016р. №6-824цс16 висновлено правову позицію, про те, що помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним, оскільки дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій"
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 вказаного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").
Із наданого в матеріали справи листа від 12.05.2017р. за вих.№316/413 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (відділ у Старокостянтинівському районі) слідує про відсутність у відділі фонду технічної документації про нормативну грошову оцінку землі в оренді ФГ „Терра Віва”, правонаступником якого є ФГ „Дружба”, тобто нормативно-грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок ФГ „Дружба” не проводилась.
Судом також враховується, що 18.01.2017р. Старокостянтинівська районна рада листом за вих.№30 повідомила прокуратуру про те, що сесією районної ради не затверджувалась технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ФГ „Терра Віва”. Аналогічна відповідь надана районною радою стосовно ФГ „Дружба” (лист від 25.01.2017р. №45).
Отже, укладення договору оренди землі від 16.04.2007р. із визначенням орендної плати без проведення у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить приписам ст.13 Закону України "Про оцінку земель", ст.15 Закону України "Про оренду землі", що відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Судом враховуються, що ч.3 ст.207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.
Відповідно до п.2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
Аналогічні положення містяться в 2.29. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", в якому зокрема передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.
Враховуючи зазначене, договір оренди земельної ділянки від 16.04.2007р., укладений між Старокостянтинівською районної державною адміністрацією та Фермерським господарством „Терра Віва”, правонаступником якого є ФГ „Дружба”, підлягає визнанню недійсними з припиненням його дії на майбутнє.
Ксерокопія витягу від 16.04.2007р. технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району, що додана до договору оренди землі, де зазначено, що базова вартість ріллі становить 4 500,00 грн., коефіцієнт - 2,551, вартість станом на 16.04.2007р. -11 480,27 грн. не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ проведення нормативно-грошової оцінки землі, що передана в оренду, оскільки суду не надано оригінал такого витягу для огляду та встановлення його достовірності. Крім того, не надано інших доказів які б підтверджували проведення нормативно-грошової оцінки землі, у відповідності до вимог чинного законодавства. Відтак, відповідачами не спростовано твердження прокурора про відсутність нормативно-грошової оцінки землі при укладені спірного договору оренди землі.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України ).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо заявленого відповідачем-2 у відзиві письмового клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судом до уваги приймається таке.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Із матеріалів справи слідує, що позов був заявлений прокурором в інтересах держави, який не був стороною договору та не знав про його підписання. Натомість, про фактичну відсутність грошової оцінки земельних ділянок, які знаходяться в оренді ФГ „Терра Віва” (правонаступник ФГ „Дужба”), прокурор дізнався із листа Старокостянтиівуської районної ради (за вих.№30 від 18.01.2017р.) з інформацією про те, що сесією райради відповідна технічна документація із грошової оцінки землі ФГ „Терра Віва” не затверджувалась.
Відтак, суд вважає, що строк позовної давності по даній справі прокурором не пропущено, а інші доводи відповідачів, які викладені у відзиві та у письмових поясненнях, судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки не спростовують позовних вимог прокурора та не узгоджуються із нормами чинного законодавства.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідачів згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави, м.Старокостянтинів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до 1. Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів, 2. Фермерського господарства „Дружба”, смт. Білогір'я Хмельницька область про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди земельної ділянки загальною площею 30 га задовольнити.
Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 30 га, укладений 16.04.2007р. між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією, м. Старокостянтинів та Фермерським господарством „Терра Віва” (правонаступником якого є Фермерське господарство „Дружба”), смт.Білогір'я, який зареєстрований Старокостянтинівським районним центром Державного земельного кадастру, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007р. за №040774700334.
Стягнути із Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів (31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. К.Острозького, 41, код ЄДРПОУ 21315239) на користь Прокуратури Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Стягнути із Фермерського господарства „Дружба”, смт. Білогір'я (30200, Хмельницька обл., смт.Білогір'я, вул. Шевченка,78А, код ЄДРПОУ 14162338) на користь Прокуратури Хмельницької області (29000, м.Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 18.05.2017р.
Суддя В.В. Магера
Віддруковано 3 прим.
1 - до матеріалів справи
2 - відподвіачу-1 (згідно заяви)
3- третій особі (згідно заяви)