Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2017 р.Справа № 922/1235/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Антар 2",с. Червоне
до Фермерського господарства "Ваткін", с. Черкаські Тишки
про стягнення 198258,21 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 03.04.2017р.;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 25.04.2017р.;
Приватне підприємство "Антар 2" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства "Ваткін" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг №4/07 від 01.07.2014р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 198 258,21 грн., з яких: основний борг у розмірі 103656,67 грн., індекс інфляції у розмірі 86345,54 грн., 3% річних у розмірі 8256,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити та просив суд позов задовольнити.
Присутній представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання ще не настав, оскільки позивачем не було направлено відповідачеві рахунку-фактури, про що надав відзив на позов 05.05.2017р. згідно супровідного листа за вх.№14578 та 17.05.2017р. відповідачем наданий додатковий відзив на письмові пояснення позивача за вх.№15958, які долучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Приватним підприємством “Антар 2” (виконавець) та Фермерським господарством “Ваткін” (замовник) був укладений договір від 01.04.2014р. №4/07 “Про надання послуг”, згідно з умовами якого позивач на підставі заявок відповідача у встановлений строк, в повному обсязі та у відповідності умовам договору надав послуги з по збиранню озимої пшениці на земельних площах відповідача у кількості 168,00 ГА (далі по тексту - послуги), про що було складено та підписано обома сторонами акти приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2014 року № 4/07.
Згідно з п. 2.1 договору за надані послуги відповідач зобов'язується сплатити за ціною за 1 ГА, згідно рахунку-фактури за оплату, за фактично виконані обсяги на підставі акту наданих послуг.
Згідно п. 2.2. договору ціна послуг складає 617,00 грн. за 1 ГА, в т.ч. ПДВ. Таким чином, за результатами наданих послуг, їх фактична вартість зазначена в актах приймання-передачі наданих послуг сукупно становить 103656,67 грн. (в т.ч. ПДВ 17276,11 грн.).
Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за надані послуги проводиться шляхом попередньої оплати або протягом семи банківських днів, з дати підписання акту виконаних послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок готівкою в касу підприємства.
На підставі вимог зазначеного пункту договору, відповідач повинен оплатити надані послуги протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання актів наданих послуг.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що всі спори пов'язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі, якщо спір не може бути вирішено шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеній відповідним чинним законодавством України.
Так, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку на користь позивача з оплати фактично наданих послуг, позивачем з урахуванням положень п. 3.2. договору та вимог чинного законодавства, було вжито заходи, спрямовані на досудове врегулювання господарського спору шляхом направлення на адресу відповідача претензії від 01.12.2016 №17 “Про стягнення заборгованості за договором”, у якій позивач просив відповідача у строк до 30.12.2016 року перерахувати суму основного боргу за договором, що станом на день направлення претензії становила 103656,67 грн.
Відповідач, замість добровільного виконання законних вимог позивача, у відповідь на претензію надіслав на його адресу лист від 27.12.2016 №43 у якому виклав зміст претензії позивача та посилаючись, зокрема на положення частини 6 ст. 222 ГК України зобов'язався розглянути претензію у строк, встановлений ст. 222 ГК України (один місяць) та повідомити про результати розгляду позивача.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 20.03.2017 на адресу позивача жодної відповіді на претензію від відповідача не надходило.
Відповідно п. 3.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що у випадках не передбачених цим договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України.
Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору про надання послуг №4/07 від 01.07.2014р., зобов'язання щодо здійснення оплати наданих позивачем послуг не виконав у повному обсязі.
Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачено актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачено цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 902 ЦК України передбачає обов'язок виконавця виконати послугу особисто, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги, що виконання позивачем робіт (надання послуг) підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем, останній не надав суду доказів погашення боргу, жодних аргументованих заперечень не навів, а також враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 103656,67 грн. заборгованості правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що термін виконання зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт не настав, ґрунтується на хибному тлумаченні норм чинного законодавства та умов спірного договору, з огляду на наступне: п. 2.4 договору № 1/07 про надання послуг від 01 липня 2014 року сторонами чітко передбачено, що розрахунок за наданні послуги проводиться шляхом передплати або на протязі семи банківських днів з дати підписання акта виконаних послуг. Враховуючи підписання та скріплення печатками підприємств 31.07.2014р. акту приймання-передачі робіт (послуг) строк на оплату наданих послуг спливав до 07 серпня 2014 року включно.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8256,00 грн. суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 8256,00 грн.
Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 86345,54 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 86345,54 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Ваткін" (62440, Харківська обл., Харківський район, село Черкаськи Тишки, вул. Лугова, буд. 53; код ЄДРПОУ 37431445, р/р 26000500078671 у ПАТ "КРЕДИ ОСОБА_3", МФО 300614, ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Антар 2" (64132, Харківська обл., Первомайський район, село Червоне, вулиця Польова, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 33011014, р/р 260011684499 у ХОД "ОСОБА_4 АВАЛЬ", м. Київ, МФО 380805, ІНН 330110120210) суму основного боргу у розмірі 103656,67 грн., індекс інфляції у розмірі 86345,54 грн., 3% річних у розмірі 8256,00 грн. та судовий збір у розмірі 2973,87 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_5