79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.2017р. Справа № 914/434/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.
при секретарі судового засідання Прокопів І.І.
розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ2000”, м. Дніпро
до відповідача: Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 63 699,47 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 05.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №171 від 31.01.2017р.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю “РИМ2000” до Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення заборгованості в розмірі 63 703,41 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.04.2017р.
Ухвалою суду від 05.04.2017р. розгляд справи відкладено на 03.05.2017р. з підстав, викладених в ухвалі.
Ухвалою суду від 03.05.2017р. прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої судом розглядаються вимоги про стягнення з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ2000” 63 699,47 грн., з яких: 54 954,06 грн. - основний борг, 1 581,44 грн. - три відсотки річних, 7 163,97 грн. - інфляційні втрати , продовжено строк та відкладено розгляд справи на 17.05.2017р.
Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2017р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог, письмових пояснень (вх..№ 17056/17 від 15.05.2017р.) та усних пояснень, наданих в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити розмір адвокатських послуг з підстав, викладених у відзиві та підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду.
В судовому засіданні 17.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Згідно видаткової накладної № 1274 від 15.02.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ 2000» (далі позивач) поставлено товар Державному підприємству «Львівський бронетанковий завод» (далі відповідач) на загальну суму з ПДВ 54 954,06 грн. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи), а саме:
- МОЕП РИМ 2000 PATRIOT: Pentium G 4400 3.3 GHz; s1151,H 110 mATX, 2*DDR3, DVI/VGA; 4GB DDR3 1600 MHz; 500GB 7.2K; ATX 400W Middle Tower в кількості 7 шт. на загальну суму 32 416,65 грн., без ПДВ;
- Монітор: Philips 193 V5LSB/62 18.5 V-lide LED; 1366x768; VGA,VESA; BLECK в кількості 7 шт. на загальну суму 13 378,40 грн. без ПДВ.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом його представника відповідно до довіреності № 194 від 15.02.2016р. (копія міститься в матеріалах справи) на видатковій накладній.
На адресу відповідача було надіслано рахунок на оплату № 1516731 від 08.02.2016р., згідно якого він мав здійснити повну оплату за товар впродовж 1 (одного ) банківського дня з моменту його виписки.
Проте вартість поставленого товару відповідач не оплатив. Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 7 від 27.01.2017 р. про оплату заборгованості. Однак, дана претензія залишена без відповіді і задоволення.
Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість становить 54 954,06 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 1 581,44 грн. - 3 % річних та 7 163,97 грн. - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить витрати на оплату послуг адвоката та судові витрати покласти на відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1. Ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно видаткової накладної № 1274 від 15.02.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ 2000» (далі позивач) поставлено товар Державному підприємству «Львівський бронетанковий завод» (далі відповідач) на загальну суму з ПДВ 54 954,06 грн. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи), а саме:
- МОЕП РИМ 2000 PATRIOT: Pentium G 4400 3.3 GHz; s1151,H 110 mATX, 2*DDR3, DVI/VGA; 4GB DDR3 1600 MHz; 500GB 7.2K; ATX 400W Middle Tower в кількості 7 шт. на загальну суму 32 416,65 грн., без ПДВ;
- Монітор: Philips 193 V5LSB/62 18.5 V-lide LED; 1366x768; VGA,VESA; BLECK в кількості 7 шт. на загальну суму 13 378,40 грн. без ПДВ.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом його представника відповідно до довіреності № 194 від 15.02.2016р. (копія міститься в матеріалах справи) на видатковій накладній.
На адресу відповідача було надіслано рахунок на оплату № 1516731 від 08.02.2016р., згідно якого він мав здійснити повну оплату за товар впродовж 1 (одного ) банківського дня з моменту його виписки.
Проте вартість поставленого товару відповідач не оплатив. Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 7 від 27.01.2017 р. про оплату заборгованості. Однак, дана претензія залишена без відповіді і задоволення.
Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість становить 54 954,06 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.10.2013р. №14 (у чинній редакції) встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п. 4.2 Постанови).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу 1 581,44 грн. - 3 % річних та 7 163,97 грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 14 693,21 грн.
На підтвердження дійсності понесених витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 1/17 від 07.02.2017р. та копію платіжного доручення № 434 від 13.02.2017р. на суму 14 693,21 грн. про оплату судових витрат за надання правової допомоги в господарському процесі тощо.
Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Ст. 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 13, 14, 15 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7).
Відтак, аналізуючи вищенаведене, беручи до уваги підготовлені позивачем матеріали та час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, ураховуючи розумність витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 6 369,95 грн. (10 % від ціни позову) витрат на правову допомогу адвоката.
03.05.2017 р. відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 31.12.2017 року.
Дане клопотання обґрунтоване важким фінансовим становищем підприємства, наявністю значної кредиторської заборгованості, спрямованістю діяльності підприємства на оборонну галузь промисловості тощо.
Зокрема, як вбачається із довідки про кредиторську заборгованість, доданої представником заявника, станом на 20.04.2017 р. така складає 231 479,9 грн. Заявником також долучено до матеріалів справи копію Балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 вересня 2016 року і звіту про фінансові результати за 12 місяців 2016 року, які свідчать про набагато гірші фінансові показники у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, про велику кредиторську заборгованість, наявність збитків тощо.
Окрім того, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 від 13.01.2017 р. зі зведеного виконання виконавчого провадження № 50654795 для примусового виконання накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника ДП “Львівський бронетанковий завод”.
Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 зр. №83 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, ДП “Львівський бронетанковий завод” відноситься до об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони.
Водночас, до матеріалів заяви долучено контракт між Міністерством оборони України і ДП “Львівський бронетанковий завод” на ремонт танків Т-72. Кошти, які надійдуть на виконання цього замовлення, підприємство планує використати, зокрема, й на погашення заборгованості перед своїми кредиторами.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи доводи відповідача щодо можливості виконання рішення суду з наданням відстрочки такого, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення суду частково, до 30.09.2017 р.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (вул. Стрийська,73, м. Львів, 79031, код ЄДРПОУ 7985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ2000” (вул. Панікахи, 2,корп..12, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 23646710) - 54 954 грн. 06 коп. - основного боргу, 7 163грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 1 581грн. 44 коп. - трьох відсотків річних, 6 369грн. 95 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600 грн. 00 коп. - судового збору.
3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області - до 30.09.2017р.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.05.2017 р.
Суддя Галамай О. З.