ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 травня 2017 р. Справа № 5010/1400/2012-28/99
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Грици Ю.І., судді Максимів Т.В., судді Цюх Г.З.,
секретар судового засідання Максимів Н.Б.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу з загально-правових питань (довіреність № 1108 від 15.09.2016),
від відповідача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст відділу правового забезпечення Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради (довіреність № 2311/01-20/14в від 30.12.2016),
від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (заявника): ОСОБА_3 - головний спеціаліст - юрисконсульт ( довіреність № 03-08/5 від 03.01.2017),
розглянувши матеріали заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (вх.№4353/17 від 14.04.2017) про роз'яснення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 по справі №5010/1400/2012-28/99
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014)
до відповідача: Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську (вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000)
про стягнення 1583089 грн. 80 коп., з яких: 1058596 грн. 00 коп. інфляційних втрат; 524493 грн. 80 коп. 3% річних
ПАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради про стягнення 1583089 грн. 80 коп., з яких: 1058596 грн. 00 коп. інфляційних втрат; 524493 грн. 80 коп. 3% річних.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 позов задоволено.
14.04.2017 Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську (далі - Упраління) звернулось до господарського суду із заявою (вх.№4353/17) про роз'яснення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 у справі №5010/1400/2012-28/99.
Ухвалою суду від 21.04.2017 дану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017, за результатами якого оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.2017.
В судовому засіданні 11.05.2017 представник заявника заяву підтримала та подала на долучення до матеріалів справи додаткові письмові докази.
Представник позивача (стягувача) надав пояснення щодо заяви та надав на долучення до матеріалів справи додаткові письмові докази по справі.
Судом оглянуто та долучено до матеріалів справи подані документи.
Представник відповідача (боржника) проти вимог заяви заперечив.
Розглянувши в судовому засіданні вказану заяву, суд вважає за потрібне вказати таке:
відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Про роз'яснення рішення, ухвали виноситься ухвала.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Слід зазначити, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2005 по справі №9/41 стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 6193000,00 грн., 1700,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ухвалою суду від 21.12.2009 змінено порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2005 шляхом стягнення в користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 6193000 грн. одержаної допомоги, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з коштів Івано-Франківського міського бюджету, з рахунків розпорядників, на яких вони обліковуються.
При цьому, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 позов задоволено, стягнуто з відповідача - Івано-Франківської міської ради на користь ПАТ "Прикарпаттяобленерго" - 1058596,00 грн. інфляційних втрат, 524493,80 грн. 3% річних та 31661,80 грн. судового збору на розрахунковий рахунок 26009000141565 в АТ "Ерсте Банк", МФО 380009, код одержувача 00131564. На виконання зазначеного рішення видано наказ №630 від 28.05.2013. Таким чином, рішення господарського суду господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 по справі №5010/1400/2012-28/99 набрало законної сили.
Звертаючись із заявою (вх.№4353/17 від 14.04.2017) про роз'яснення рішення у даній справі, Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області зазначив, що не може виконати наказ по даній справі, оскільки Івано-Франківська міська рада не внесена до Єдиного реєстру розпорядників коштів та одержувачів бюджетних коштів та не має відкритих реєстраційних рахунків в Управлінні. Посилаючись на те, що Івано-Франківська міська рада не обслуговується в Управлінні просить роз'яснити механізм виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2016 по даній справі.
Разом з тим, заявник не вказує, що саме незрозумілим йому є в рішенні суду, а вказує тільки на обставини, через які рішення суду не виконується.
Вирішуючи питання процедури розгляду заяв про роз'яснення рішення, господарські суди повинні виходити з обставин справи, долучених до матеріалів справи письмових доказів, наведених у заяві доводів тощо.
Беручи до уваги те, що наведені заявником доводи щодо неможливості виконання судового рішення в зв'язку з тим, що відповідач не має відкритих рахунків в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську, не є обґрунтуванням необхідності роз'яснення рішення суду, суд вважає, що заявником не подано відповідних доказів на підтвердження своїх вимог.
Слід зазначити те, що з тексту прохальної частини заяви випливає, що Управління просить роз'яснити механізм, тобто порядок, виконання судового рішення. Проте, в ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заява Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську (вх.№4353/17 від 14.04.2017) про роз'яснення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 у справі №5010/1400/2012-28/99, не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги те, що проблема виконання рішення у даній справі вже було неодноразово предметом судового розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 було відмовлено у задоволенні заяви "Прикарпаттяобленерго" про зміну порядку виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 у справі №5010/1400/2012-28/99, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015. Постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2015 вказану постанову також залишено без змін.
При цьому слід зазначити, що у вказаній постанові Вищий господарський суд України дає роз'яснення з приводу виконання рішення у даній справі та зазначає, що за приписами ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, зокрема є доходи місцевих бюджетів та інші кошти. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Відповідно до п. 12 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Згідно з частинами першою та восьмою ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
В силу приписів п. 3 ч. 2 вказаної статті Бюджетного кодексу головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30 січня 2013) затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).
З пункту третього даного Порядку випливає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
У постанові від 30.12.2015 Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що у виданому на виконання рішення господарського суду наказі від 28.05.2013 року не вказано, що відповідне стягнення має відбутись саме з рахунку Івано-Франківської міської ради, а тому, з урахуванням наведених положень, стягувач не позбавлений можливості стягнути заборгованість Івано-Франківської міської ради з відповідних рахунків
головного розпорядника коштів місцевого бюджету у визначеному законодавством
порядку.
У підпункті сьомому пункту п'ятого Порядку передбачено, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що законодавець не може передбачити переліку всіх можливих варіантів процесуальних дій, які можуть бути необхідні для вирішення тих чи інших юридичних колізій, що виникають в зв'язку з різними обставинами у конкретних справах, проте, виходячи з аналізу вище перелічених норм чинного законодавства суд вважає, що під "іншими заходами", які органи Казначейства мають право вживати до виконання виконавчих документів слід розуміти будь-які дії, передбачені цими нормами і не суперечать їм, в тому числі і стягнення коштів з рахунків головного розпорядника бюджетних коштів, у разі відсутності їх (коштів) у боржника.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
Таким чином, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Цей обов'язок поширюється як на позивача (стягувача) так і на відповідача (боржника).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 9, 19, 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд
в роз'ясненні рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2013 у справі №5010/1400/2012-28/99 відмовити.
Головуючий суддя Грица Ю. І.
Суддя Максимів Т.В.
Суддя Цюх Г.З.