61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.05.2017 Справа № 905/857/17
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод Феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК», м. Донецьк
про стягнення 35 496,36грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1 -за дов.
Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод Феросплавів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» пред'явлено позов про стягнення шкоди, яка виникла у зв'язку з несхоронним перевезенням вантажу (кокс), відправленого позивачу ТОВ «ІСТЕК» 04.04.2016р. за залізничною накладною на групу вагонів № 53230140 у напіввагоні № 55117881, у сумі 35 496,36грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію Нікополь (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним станцією ОСОБА_2 (попутна станція) комерційним актом від 10.04.2016р. РА №013571/395/66. На думку позивача:
- згідно зі ст.920 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами);
- відповідно до ст.24 Статуту залізниць України «вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній;
- згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач позов не визнав, з посиланням, зокрема, на те, що:
- у дійсності мало місце неправильне зазначення маси вантажу в накладній, а не заподіяння шкоди одержувачеві, на чому він наполягає, «тобто, це окреме порушення договору перевезення, відповідальність за яке згідно ст.122 Статуту залізниць, вантажовідправник несе виключно перед залізницею»;
- вантажовідправник не є власником чи продавцем вантажу, продавцем вантажу є ТОВ «ПЕК ЮНІОН» згідно договору №1601758 від 01.04.2016, що випливає з наданого позивачем рахунку №3 від 10.04.2017р.; за таких умов мале місто порушення (недопоставка) за договором постачання, укладеним між продавцем - ТОВ «ПЕК ЮНІОН», і покупцем - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»;
- ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України передбачено, що «у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам»;
- позивачем не доведено, що законодавством передбачено, що у спірному правовідношенні відповідальність повинна нести 3-я особа, якою є відправник вантажу - TOB «ІСТЕК».
Відповідач вважає, що позовні вимоги ПАТ «Нікопольський завод феросплаві» є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки:
· ТОВ «ІСТЕК» як відправник, який не є стороною за договором поставки (купівлі- продажу), за загальним правилом не є зобов'язаною стороною;
· у відносинах, які випливають з договору перевезення, права і законні інтереси позивача не порушені.
Також відповідач наполягає на тому, що згідно ст.115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В той же час позивачем надано суду рахунок №3 від 10.04.2016р. ТОВ «ПЕК ЮНІОН», яке не є відправником, тобто стороною договору перевезення, а є постачальником-продавцем за договором постачання. Отже цей рахунок не є належним доказом. Крім того, цей рахунок ТОВ «ПЕК ЮНІОН» і ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» був скоригований відповідно до фактично доставленої маси вантажу рахунком коригування №3/1 від 18.04.2016 та актом коригування від 18.04.2017. Таким чином, рахунок ТOB «ПЕК ЮНІОН» №3 від 10.04.2016 не є належним доказом ще і з цієї причини та не може братися до уваги, відповідно, позивачем не доведено вартість нібито заподіяної йому шкоди.
На думку відповідача наведені позивачем підстави позову суперечать його предмету. Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань у договорі перевезення з посиланням на відповідні статті ЦК України, Статуту залізниць та наданням відповідних матеріалів. В той же час, позивач на підставі статті 1166 ПК України просить стягнути шкоду, яка має позадоговірну правову природу. До того ж, стаття 1166 ЦК є загальною і підлягає застосуванню разом з конкретною нормою права, яка б передбачала стягнення шкоди за наведених позивачем обставин. Однак, чинне законодавство не містить норм про стягнення шкоди щодо даних спірних відносин. За таких обставин, позивачу повинно бути відмовлено ще за невідповідності предмету позову (стягнення шкоди) встановленим законом способом захисту порушеного права у даних спірних відносинах.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
04.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод Феросплавів» (вантажоодержувач) за залізничною накладною на групу вагонів № 53230140 у 2-х напіввагонах, у тому числі № 55117881 зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці відвантажило кокс (у вологому стані).
За накладною вага у вагоні: нетто - 53 900 кг (брутто - не зазначено, тара - 23 600 кг).
В накладній зазначено, що навантаження шапкою, вантаж маркований вапном по усій площині вагону.
Позивач є покупцем вугільної продукції за договором №1601758, укладеним 01.04.2016р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕК ЮНІОН».
Згідно рахунку №3 від 10.04.2017р. постачальника ТОВ «ПЕК ЮНІОН», виставленого позивачеві, ціна 1т коксу кам'яновугільного за спірною відправкою - 3 922,25грн. без ПДВ.
На станції ОСОБА_2 Придніпровської залізниці (попутна станція) на підставі ч.2 ст.24 Статуту залізниць України, згідно якої залізниця має право «періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній», була здійснена контрольна перевірка маси (контрольне переважування) вантажу.
За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт від 10.04.2016р. РА №013571/395/66, згідно з якого:
- вагон прибув в технічному відношенні справний;
- вагон бездвірний, люка зачинені, витікання вантажу немає;
- в комерційному відношенні навантаження шапкоподібне, вище рівня бортів на 30см, без виїмок та заглиблень;
- вантаж маркований вапном по усій площині вагону, що відповідає перевізному документу, маркування не порушене;
- зважування вагону з вантажем проводилося на справних вагонних вагах, повірених 01.02.2016р.;
- вага нетто зважування вантажу 43 050кг (брутто 66 650 кг, тари (з документа) 23 600кг), нестача вантажу складає 10 850 кг проти даних залізничної накладної.
Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема, заступником начальника станції, двома приймальниками потягів.
У залізничній накладній станція ОСОБА_2 зробила відмітку про здійснення контрольного переважування, а станція призначення - про видачу вагону з вантажем 13.04.2016р. згідно комерційного акту РА №013571/395/66 з нестачею 10 850 кг.
У комерційному акті в розділі «Є» станція призначення також зробила відмітку про те, що під час перевірки вантажу 13.04.2016р. різниці проти даних, зазначений у акті, виявлено не було.
За таких обставин і зважаючи на те, що:
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно ч.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ч.2 ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до п."а" ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
На станції призначення спірний вагон з вантажем видавалися одержувачу за комерційним актом, складеним побіжною станцією, з перевіркою маси без ознак втрати вантажу під час перевезення.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом. В той же час згідно цього ж комерційного акту вантаж на станцію призначення прибув у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення (без слідів розкрадання чи втрати під час перевезення).
Господарський суд вважає, що:
1) нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок відсутні підстави покладення відповідальності за виявлену нестачу на перевізника - залізницю, як таку, що не забезпечила збереження вантажу під час перевезення;
2) за відсутності ознак втрати (розкрадання) вантажу під час перевезення, коли завантаження вантажу у вагони здійснено вантажовідправником, що сам визначив масу вантажу, причиною прибуття за призначенням вагонів з недостачею є недовантаження вантажу вантажовідправником під час його завантаження у вагони і, як наслідок, нестача виникла не з договору перевезення, а мало місце неналежне виконання договору постачання (недопоставка).
Постачання вантажу на останньому етапі у ряді перепродаж (у залізничній накладній зазначено, що власником вантажу є ТОВ «Озон-3000» згідно договору № 1601094 від 11.03.16р., яке не є ні відправником вантажу, ні постачальником його позивачеві) здійснено на підставі договору №1601758, укладеним 01.04.2016р. між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕК ЮНІОН» (постачальник) і стороною якого не є відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК».
Частиною 2 ст.528 Цивільного кодексу України передбачено, що «у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам».
Позивач не довів, що законодавством передбачено, що у спірному правовідношенні відповідальність повинна нести 3-я особа, якою є відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК».
З огляду на те, що:
· ТОВ «ІСТЕК» як відправник, який не є стороною за договором поставки (купівлі-продажу), за загальним правилом не є зобов'язаною стороною;
· у відносинах, які випливають з договору перевезення, права і законні інтереси позивача не порушені;
· вимоги вантажоодержувача до вантажовідправника - ТОВ «ІСТЕК» є безпідставними.
За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод Феросплавів» про стягнення шкоди є такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи позивача, що правові наслідки невиконання зобов'язань передбачені ст. ст. 526, 920, 1166 Цивільного кодексу України; вантажовідправник згідно ст.24 Статуту залізниць України несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній судом до уваги не взяті, оскільки:
- збитки у позивача виникли не з договору перевезення, а з договору постачання;
- боржником перед позивачем за договором поставки (купівлі-продажу) є його постачальник (продавець), а не вантажовідправник, який не знаходиться у договірних стосунках з позивачем (не є стороною договору поставки (купівлі-продажу));
- позивач не є стороною у договорі перевезення, оскільки відповідно до ст.6 Статуту залізниць України «накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача»;
- право заявляти позови, які випливають з договорів перевезення, одержувачу вантажу надане чинним законодавством, зокрема ст.ст.130, 134, 136 Статуту залізниць України і не як особі, якій завдано реальних збитків, а яка є вантажоодержувачем, тобто за статусом;
- Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом; ним регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів; його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів (ст.2, 3), але Статут залізниць України не поширює свою дію на відносини сторін, які випливають з інших, не пов'язаних з перевезенням, цивільно-правових договорів.
Посилання позивача на ст.1166 Цивільного кодексу України безпідставне, оскільки цією правовою нормою врегульовано недоговірні зобов'язання, у той час постачання позивачеві продукції (вантажу за спірною відправкою) на останньому етапі у ряді перепродаж здійснено на підставі договору №1601758, укладеним 01.04.2016р. між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕК ЮНІОН» (постачальник).
При прийнятті рішення судом врахована також та обставина, що позивач не позбавлений права відповідно до ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України звернутися з відповідним позовом до свого контрагента за договором поставки (купівлі-продажу) і вимагати допоставки нестачі чи повернення коштів за продукцію, поставка якої фактично не відбулась.
Судові витрати в межах, встановлених законодавством, окладаються на позивача.
На підставі викладеного, ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України, п."а" ст.111 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод Феросплавів» у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про стягнення 35 496,36грн. шкоди.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя В.І. Матюхін
Повний текст рішення складено 12.05.2017р.
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу;