18 травня 2017 року м. Київ К/800/7798/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №205/3341/16-а (2-а/205/101/16) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив :
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 14 квітня 2016 року Серії АА №208543 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595,00 грн. на підставі частини 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою для прийняття вказаної постанови став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15 березня 2016 року №49/28-01-42-05393056, щодо ненарахування позивачем як генеральним директором Публічного акціонерного товариства «Євраз ДМЗ ім. Петровського» загальної суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 13228779,17 грн., що підлягає сплаті з граничним строком 21 липня 2014 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до частини 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судами встановлено, що позивачем як генеральним директором ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського» 15 липня 2014 року засобами телекомунікаційного зв'язку подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2014 року.
У зв'язку з виправленням помилки в прізвищі робітника підприємства ОСОБА_2 після закінчення звітного періоду, а саме 21 липня 2014 року, позивачем сформовано та направлено засобами телекомунікаційного зв'язку Звіт за попередній період, який містив перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом «скасовуюча» з відомостями, які були помилковими, та відповідну таблицю зі статусом «початкова» з правильними відомостями на одну застраховану особу.
При цьому, в період з 02 червня 2014 року по 07 серпня 2014 року позивачем як генеральним директором ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського» перераховано внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.
Зазначені обставини підтверджено також постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, яка набрала законної сили.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскілки позивачем як генеральним директором ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського» здійснено нарахування та сплату суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, відсутні об'єктивні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.
Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.
Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.
Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №205/3341/16-а (2-а/205/101/16) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Маринчак