01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Епель О.В.
17 травня 2017 року Справа № 810/460/17
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Борисова І.І.,
представника відповідача Пономарьової Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Бучанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Бучанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) про стягнення податкового боргу,
Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Бучанської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 203611,96 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову, так як, на його думку, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Бучанська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).
Контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Бучанської виправної колонії № 85 з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати засуджених за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2015 р., за результатами якої складено акт від 04.11.2015 р. №1433/17-2/08563671.
Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки відповідачем порушено п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України у частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 258879,64 грн., у зв'язку з чим йому нараховано пеню з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14943,73 грн.
На підставі акта перевірки від 04.11.2015 р. 1433/17-2/08563671 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 р. № 0002341720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 188667,84 грн.
Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено контролюючим органо за податковою адресою відповідача, що підтверджується квитанцією відділення поштового зв'язку від 18.11.2015 р. № 4690, не оскаржено ним та є чинним, а визначене даним рішенням грошове зобов'язання у розмірі 188667,84 грн. набуло статусу узгодженого.
У зв'язку з невиконанням вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 30.11.2015 р. на суму 204631,96 грн., з яких 188667,84 грн. - сума заборгованості за невиконаним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2015 р. № 0002341720 і 14944,12 грн. - пеня за невиконання таких податкових зобов'язань.
07.12.2015 р. зазначену податкову вимогу було вручено уповноваженому представнику Колонії.
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Станом на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі та на момент вирішення справи судом першої інстанції зазначена податкова вимога відповідачем виконана не була.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості в розмірі 204631,96 грн. підтверджується матеріалами справи, є узгодженою та підлягає стягненню з відповідача.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п.п. 59.1 ст. 59 ПК України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У пп. 129.1.1 п.129.1, п.129.4 ст.129 ПК України закріплено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.
Пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що якщо особа не скористалася своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення, то визначені ним зобов'язання набувають статус узгоджених і підлягають сплаті у строки, встановлені законодавством, зі спливом яких на заборгованість нараховується пеня і в податкового органу після надіслання платнику податкової вимоги у порядку, визначеному ПК України, виникає право звернення до суду з відповідним позовом про стягнення такої податкової заборгованості.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем ані податкове повідомлення-рішення, на підставі якого в нього виникла спірна заборгованість, ані вимога про її сплату не оскаржувалися, вони є чинними і визначені ним зобов'язання підлягають до сплати, включаючи пеню, нараховану позивачем за їх невиконання у межах строків, регламентованих податковим законодавством.
Доводи апелянта про те, що позивачем при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 р. № 0002341720 було неправомірно нараховано Колонії штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДФО, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано апелянтом, ані вказане податкове повідомлення-рішення, ані податкова вимога про сплату боргу від 30.11.2015 р. відповідачем не оскаржувались, є чинними і визначені ними податкові зобов'язання підлягають до виконання.
Посилання апелянта на те, що Колонія не має заборгованості по сплаті ПДФО, а також що в такі умови були поставлені всі установи виконання покарань Київської області, яким були нараховані штрафні санкції за результатами раптових перевірок по сплаті ПДФО за минулий період, не спростовують факту наявності спірної заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій і пені.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підстави для нарахування штрафних санкцій є штучними, питання нарахування ПДФО на заробітну плату засуджених ПК України не врегульовано, податковий орган при проведенні раптової перевірки допустився порушення вимог законодавства, штучно створив ситуацію, за якої в установи за відсутності заборгованості з ПДФО виникла податкова заборгованість у вигляді штрафу і пені, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки фактично ці та інші доводи апеляційної скарги вказують на незгоду апелянта з результатами податкової перевірки, податковим повідомленням-рішенням і податковою вимогою, які ним не оскаржувалися і визначені за ними податкові зобов'язання набули статусу узгоджених.
При цьому, колегія суддів відзначає, що предметом судового розгляду у межах даної адміністративної справи є наявність/відсутність правових підстав стягнення з відповідача узгодженого податкового боргу.
Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та ухвалено судове рішення згідно з вимогами ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Бучанської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Бучанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№85) залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17 травня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.