Справа: № 826/18129/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
17 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В..,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
У листопаді 2016 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив про:
- визнання незаконною бездіяльність відповідача - Кабінету Міністрів України щодо невжиття заходів по приведенню у відповідність до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями згідно із Законом № 900-VIII від 23.12.2015), а саме щодо незабезпечення прийняття нормативно-правових актів, не приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність та незабезпечення приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язання відповідача - Кабінет Міністрів України усунути порушення фінансування, перерахунок та виплати пенсії, шляхом прийняття нормативно-правових актів, у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме:
прийняти нормативно-правовий акт, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- визнання незаконною бездіяльність відповідача - Міністерства внутрішніх справ України щодо невиконання вимог п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45;
- зобов'язання відповідача - Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії відповідно до вимог п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 - повідомити у визначений судом термін Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій пенсіонерам МВС України;
- стягнення з кожного із відповідачів моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо невиконання вимог п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії відповідно до вимог п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 та повідомити Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсії ОСОБА_3.
- стягнено з Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. Академіка Богомольца, 10) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено;
- встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України подати у 30-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині стягнення моральної шкоди з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебував на службі в УМВС України у Волинській області з 09 вересня 1996 року по 16 грудня 2008 року.
15 грудня 2008 року згідно з наказом УМВС України у Волинській області №210 о/с позивач звільнений з органів МВС України у запас за п.64 «в» (через обмежений стан здоров'я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, із посади старшого оперуповноваженого в ОВС Ковельського МРВ УБОЗ УМВСУ у Волинській області, звання- майор міліції, вислуга - 22 роки.
05 грудня 2008 року на підставі свідоцтва про хворобу № 643 BЛK УМВС України у Волинській області у позивача встановлене загальне захворювання, отримане під час проходження служби в ОВС, та згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та призначено виплату пенсії.
02 березня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі Закону України №900-VIII від 23 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».
Листом від 12 березня 2016 року №161/К-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача про те, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії, посилаючись на те, що до управління не надходило повідомлення про наявність підстав для здійснення такого перерахунку, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45).
У квітні 2016 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із листом у якому зазначив про невиконання відповідачем вимог чинного законодавства України, зокрема і Порядку №45.
Листом №15/2-К-574 від 28 квітня 2016 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивачу про те, що на даний час відсутні достатні законні підстави для здійснення перерахунку пенсій пенсіонерам з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) встановлено грошове забезпечення поліцейських.
Згідно з абз. 2 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських здійснюються також в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року №900-УIIІ статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке, за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» набув чинності після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, а тому не має зворотної дії в часі та не застосовується до спірних правовідносин.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, на день набрання чинності «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 діяла і є чинною.
Так, Конституційний Суд України в Рішенні від 6 липня 1999 року N 8-рп/99) у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402; далі - Порядок).
Відповідно до п. 23-24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 Міністерство внутрішніх справ України повідомляє у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаправленні, саме Пенсійному фонду України, інформації про підстави перерахунку пенсії позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2017 року (К/800/2922/17), від 10 лютого 2017 року (К/800/3265/17), від 30 січня 2017 року (К/800/2519/17).
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на дату звернення позивача з даним адміністративним позовом відповідачем не було вчинено дій на виконання п. 2 Порядку №45.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
За змістом ч. 1 ст. 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування пенсійного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року - скасувати у частині задоволеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 моральної шкоди - відмовити.
У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку, визначеному ст.. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст виготовлено 18.05.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Безименна Н.В.