Головуючий у 1 інстанції - Михальченко А. О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
"17" травня 2017 р. справа №234/19855/16-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2017 року у справі № 234/19855/16-а за позовом ОСОБА_2 до Краматорської міської ради про скасування рішень Краматорської міської ради та розпоряджень міського голови,
Позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом про скасування рішень Краматорської міської ради №17/VII-576 від 23.12.2016 та 17/VII-577 від 23.12.2016.
2 лютого 2017 року позивачем до суду надані доповнення позовних вимог до адміністративного позову від 30.12.2016, в якому висловлено прохання визнати протиправним та скасувати Розпорядження міського голови від 30 квітня 2013 №13а «Про внесення змін до Положення про преміювання працівників виконавчих органів міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 27.12.2010 за №53» та Розпорядження міського голови від 27.12.2010 за №53 «Про затвердження Положення про преміювання працівників виконавчих органів міської ради».
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2017 року у справі № 234/19855/16-а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд першої інстанції встановив, що про існування зазначених вище розпоряджень міського голови позивачу мало бути відомо ще з 2014 року році. Однак із даним позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 02.02.2017.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача, що він є членом "Комісії з питань законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, звернення громадян та регуляторної політиці" громадської ради при виконкомі Краматорської міської ради з листопада 2016 року, а не з 2014 року. Також суд не взяв до уваги те, що громадська рада питання преміювання працівників виконавчих органів Краматорської міської ради не ро зглядала, тому ні у нього, ні у іншого члена громадської ради не було необхідності знайомитись з Розпорядженнями міського голови від 30.04.2013 №13а та №53 від 27.12.2010.
Крім того, апелянт зазначає, що раніше січня 2017 року позивач не знав і не повинен був знати про зазначені Розпорядження міського голови, оскільки на веб-сайті Краматорської міської ради цих Розпоряджень не має. Як член громадської ради при виконавчому комітеті Краматорської міської ради з Розпоряджен нями міського голови 30.04.2013р №13а та №53 від 27.12.2010 у своїй громадській діяльності в 2014 -2016 p.p. апелянт не знайомився.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 99 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статті 99 КАС України вбачається, що строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Громадської ради при виконавчому комітеті Краматорської міської ради від 18 квітня 2017 (а.с. 165), позивач з листопада 2016 року є членом громадської ради при виконавчому комітеті Краматорської міської ради входить до складу постійної комісії Громадської ради - Комісія з питань законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, звернення громадян та регуляторної політики, а не з 2014 року, як це вказано в ухвалі суду першої інстанції.
Апелянтом було надано до суду докази того, що позивач ознайомився з Розпорядження міського голови від 30.04.201 №13а та №53 від 27.12.2010 у січні 2017 року, це супровідний лист Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 04.01.2017 №12-25/3.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, розпорядження міського голови прийняті 30.04.2013 та 27.12.2010 відповідно. Після отримання від 04.01.2017 відповіді на запит позивача, в якій було надано Положення про преміювання працівників виконавчих органів Краматорської міської ради, затверджене Розпорядженнями міського голови 30.04.2013 №13а та №53 від 27.12.2010, ОСОБА_2 02.02.2017 р. в строк, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, доповнив позовну заяву вимогами про визнання протиправним та скасу вання Розпоряджень міського голови від 30.04.2013 №13а та №53 від 27.12.2010.
Колегія суддів зауважує, що для того, щоб стверджувати про порушення строку звернення до суду з позовом, слід встановити, коли саме почався перебіг цього строку, причому з посиланням на конкретні докази. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ознайомився із оскаржуваними ним документами в 2014 році, і суд не навів цьому належних та достатніх доказів, у зв'язку з чим порушив норми процесуального законодавства.
Тобто, суд першої інстанції помилково прийняв рішення стосовно залишення без розгляду частини позовних вимог.
Не врахування зазначених обставин при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, без належного надання оцінки обставинам справи, призвело до помилкового та передчасного прийняття судового рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в зв'язку з чим, ухвала суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись статтями 2, 11, 99, 100, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 14 квітня 2017 року у справі № 234/19855/16-а за позовом ОСОБА_2 до Краматорської міської ради про скасування рішень Краматорської міської ради та розпоряджень міського голови - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
ОСОБА_3