Головуючий у 1 інстанції - Пелих О.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
17 травня 2017 року справа № 431/190/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Сіваченка І.В.
суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,
секретар судового засідання Куленко О.Д.,
за участі представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 431/190/17 за позовом ОСОБА_3 до Головне управління Національної поліції в Луганській області, третя особа - Національна поліція України про визнання відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Управління), третя особа - Національна поліція України про визнання відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського неправомірними та зобов'язати вчинити певні.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 24.09.1993 вона проходила службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2016 в Управлінні. У липні 2016 року звернулася до відповідача із заявою (рапортом) встановленої форми з необхідними додатками про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності III групи під час проходження служби в органах внутрішніх справ, при цьому надала всі необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в порядку, визначеному наказом МВС України від 11.01.2016 № 4. 05.09.2016 року заява (рапорт) з додатками була зареєстрована та складені всі необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. 28.12.2016 відповідачем було надано відповідь, якою визначено, що Порядок призначення та отримання поліцейським одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення і виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями ст.ст. 97-101 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 «Про порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з виконанням службових обов'язків або проходженням служби в органах внутрішніх справ, ст. 97 Закону не передбачені. Вказані дії та відповідь позивач вважає необґрунтованими та такими, що порушують її права, у зв'язку з чим вона звернулася до суду.
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 431/190/17 позов задоволено повністю.
Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського (в зв'язку з інвалідністю III групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ).
Зобов'язано Управління призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю в розмірі 70 прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 112 000,00 грн.
Постанова мотивована тим, що на даний час питання виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали інвалідність в результаті захворювання в під час служби в ОВС урегульовані, відмова відповідача виплатити таку одноразову допомогу позивачу не ґрунтується на вимогах закону, а тому є неправомірною.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду про стягнення на користь позивача з Управління одноразової грошової допомоги на підставі наказу МВС України від 11.01.2016 №4 за подією, що не передбачена ч.1 ст. 97 Закону № 580-VIII, є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам діючого законодавства. Крім того, апелянт наголошує на тому, що повернення Управлінням документів позивачу без прийняття будь-якого рішення (затвердження чи відмову виплаті) відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки особа не набула права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 97 Закону № 580-VIII.
В судовому засіданні представник відповідача і третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибула.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_3 з 24.09.1993 по 30.05.2016 проходила службу в органах внутрішніх прав України та Національної поліції України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.52).
Відповідно до наказу № 399 о/с від 06 листопада 2015 року, виданого Головним управлінням МВС України у Луганській області, підполковник міліції ОСОБА_3 - перший заступник начальника районного відділу - начальник слідчого відділення Старобільського районного відділу Головного управління МВС України у Луганській області звільнена у запас Збройних сил у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06 листопада 2015 року (а.с.53).
Відповідно до наказу № 1 о/с від 07 листопада 2015 року, виданого Головним управлінням Національної поліції в Луганській області ОСОБА_3, яка мала спеціальне звання підполковник міліції, заступник начальника відділу поліції - начальником слідчого відділення Старобільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, присвоївши їй спеціальне звання підполковник поліції (а.с.54).
Згідно наказу № 341 о/с від 30 травня 2016 року виданого Управлінням підполковника поліції ОСОБА_3, заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Старобільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п.2 (через хворобу). Підстава: свідоцтво про хворобу від 25.05.2016 № 79, видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Луганській області». Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 05 днів, в пільговому обчисленні 26 років 07 місяців 10 днів (а.с.15).
В період часу з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.05.2016 ОСОБА_3 безпосередньо брала участь в Антитерористичної операції, згідно довідок №№ А - 3889, 3890 від 26.05.2016 на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341 (а.с.11,12).
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 79 від 25.05.2016 військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області", ОСОБА_3 встановлено захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16 -19).
Згідно з довідкою серії 12 ААА № 005092 від 02.06.2016, виданою Луганським комунальним закладом «Обласний центр медико-соціальної експертизи», ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 60%; причина втрати професійної працездатності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС (а.с.21).
У зв'язку з цим, з 02.06.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з причини захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою Обласної МСЕК МОЗ України серії 12 ААА № 441177 від 02.06.2016 (а.с.20).
В липні 2016 року позивач звернулася до Управління із заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому третьої групи інвалідності, яка йому була встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного під час проходження служби в органах внутрішніх справ у порядку, визначеному наказом МВС України від 11.01.2016 № 4.
05.09.2016 заява (рапорт) з додатками була зареєстрована та складені всі необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, які затверджені керівником Управління та в подальшому направленні до Національної поліції України, оскільки кошти для виплати одноразової грошової допомоги здійснюються фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
Листом № 5451/111/22/05-2016 від 28.12.2016 Управління відмовило ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, посилаючись на те, що така допомога не передбачена чинним законодавством про Національну поліцію (а.с.22).
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015.
Розділом XI прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (із змінами) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 97 Закону № 580-VIII передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №163/28293, який набрав чинності 29.02.2016.
Порядком № 4 визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п.2 Розділу IV Порядку № 4).
Положенням Порядку №4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби.
Таким чином, заява (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.11.2015 позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Луганській області, тобто з цієї дати на неї, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII.
Наказом Управління № 341 о/с від 30.05.2016 ОСОБА_3 звільнено зі служби в Національній поліції.
Останнім місцем служби позивача, як поліцейського, є Головне управління Національної поліції в Луганській області.
Враховуючи викладене, органом, до якого позивач повинен був звертатись з заявою (рапортом) про виплату спірної грошової допомоги є Головне управління Національної поліції в Луганській області.
Аналіз зазначених норм матеріального права та правова позиція Вищого адміністративного суду України, викладена у постанові від 03 лютого 2017 року по справі № 357/8433/16-а.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач відповідає визначеним у Порядку № 4 критеріям та є такою, що має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Наказом МВС України від 12.09.2016 № 916 «Про внесення змін до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» внесені зміни в «Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» від 29.01.2016 №163/28293, а саме пункту 5 розділу 1.
Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку №4 дано значення терміну «пов'язаного з проходженням служби в поліції», що визначає випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського. Так, пов'язаного з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, відтак його бездіяльність є противоправною.
В період часу з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.05.2016 позивач безпосередньо брала участь в Антитерористичній операції, згідно довідок №№ А - 3889,3890 від 26.05.2016 на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341.
Відповідно до ч.1 п.5 ст. 97 Закону № 580-VIII, отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ст. 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб. В подальшому положення цієї норми було деталізовано приписом врахування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Законом України від 21.12.2016 N 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2017 року становить 1 600 грн.
Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, визначеної у підпункті «в» пункту 4 ст. 99 Закону № 580-VIII на день ухвалення рішення має становити 112 000 грн. (1600 грн. х 70).
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу ІІІ Порядку N 4 посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
У своїй відмові відповідач не посилається на недостатність документів, поданих позивачем для вплати одноразової грошової допомоги, а обґрунтовує свою бездіяльність виключно колізіями в законах та неповнотою законодавчих актів.
Абзацом 2 п. 7 Розділу - оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи мають право витребувати від інших підрозділів поліції та у осіб, яким оформляється ОГД, до оформлені документи, а також вимагати подання інших документів, необхідних для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
У пункті 2 Розділу ІV Порядку № 4 зазначається, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Статтею 100 Закону № 580-VIII передбачено, що визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Статтею 101 Закону № 580-VIII передбачено підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Тому, не є обґрунтованою відмова відповідачем у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з тим, що випадки за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язаних з виконанням службових обов'язків або проходженням служби в органах внутрішніх справ ст. 97 Закону не передбачені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що на даний час питання виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали інвалідність в результаті захворювання в під час служби в ОВС урегульовані, відмова відповідача виплатити таку одноразову допомогу позивачу не ґрунтується на вимогах закону, а тому є неправомірною.
Аналіз зазначених норм матеріального права та правова позиція Вищого адміністративного суду України, викладена у постанові від 23 листопада 2016 року по справі № 825/1394/16.
Оскільки наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги підтверджено наявними у нього та поданими відповідачу разом з відповідною заявою доказами, колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови Управління у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
У відповідності зі статтею 124 ОСОБА_5 України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 ОСОБА_5 України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.
Згідно ст. 2 статті 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй.
ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, щодо суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В частині 4 ст. 105 КАС України міститься виключний перелік вимог адміністративного позову, серед яких: стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас, сума, яку позивач бажає отримати від відповідача є грошовою допомогою, яку суб'єкт владних повноважень не лише не виплачує, а й не нараховує позивачу. Отже, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує відповідача вчинити на його користь певні дії, спрямовані на отримання позивачем допомоги, яка є гарантією держави (п.2 ч.4 ст. 105 КАС).
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову шляхом зобов'язання Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 112 000 грн., у зв'язку з встановленням їй ІІІ групи інвалідності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким правильно встановлені фактичні обставини справи та надана їм вірна юридична оцінка.
В той же час, в абзаці четвертому резолютивної частини оскаржуваної постанови місцевий суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1680 грн.
Однак, положеннями ст. 94 КАС України не передбачено такої можливості.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, з виключенням абз.4 резолютивної частини.
В повному обсязі постанова виготовлена 17 травня 2017 року.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 201, 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Луганській області - задовольнити частково.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 431/190/17 за позовом ОСОБА_3 до Головне управління Національної поліції в Луганській області, третя особа - Національна поліція України про визнання відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Старобільського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 431/190/17 - виключити.
В іншій частині постанову Старобільського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у справі № 431/190/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
ОСОБА_6