Справа: № 373/402/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рева О.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
16 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про зобов'язання зареєструвати за місцем фактичного проживання, -
Позивач звернувся з позовом до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про зобов'язання зареєструвати за місцем фактичного проживання.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.03.2017 року позов задоволено.
Зобов'язано виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції а межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу недобудованого житлового будинку від 22.04.2005 позивач та його дружина ОСОБА_4 є співвласниками недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1. На момент відчуження готовність будинку складала 78%.
02.07.2016 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання.
Проте, рішенням Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради позивачу було відмовлено у реєстрації за місцем проживання, на тій підставі, що недобудований будинок не є житлом та позивачем не надано документу про право власності на будинок.
Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України (в редакції на час укладення цього договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Договір купівлі-продажу від 22.04.2005 року, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, був укладений у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За правилами ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.
Позивач не здійснив такої державної реєстрації і до цього часу.
За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать - права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Об'єктами цивільних прав є речі, що визначено ст. 177 цього Кодексу.
Законодавством визначено, що до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, як встановлено ч. 1 ст. 181 ЦК України.
Як вставнолено судом першої інстанції, до позивача за укладеним договором купівлі-продажу перейшли всі права та обов'язки по завершенню будівництва житлового будинку, що передбачені ст. 331 ЦК України.
Таким чином, позивач набув право на новостворене нерухоме майно, однак воно не прийнято до експлуатації і не здійснено його державної реєстрації.
Згідно ст. 331 ЦК України, попередній власник за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2005 був визнаний власником недобудованого будинку АДРЕСА_1, отже до позивача перейшли всі його права на цю річ, які підлягали державній реєстрації для виникнення права власності.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також п. 18 Правил реєстрації місця проживання в Україні, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 для реєстрації місця проживання особа подає, окрім іншого за переліком, документи, що підтверджують право на проживання в житлі. Ними можуть бути ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Наданий позивачем договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку від 22.04.2005 року та свідчить про право користування позивача вищезазначеним будинком.
Будинок, відповідно до ст. 379 ЦК України, є житлом.
Відповідно до ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Ключовим є спорудження його з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначення для постійного у ньому проживання.
Посилання відповідача на ту обставину, що будинок не прийнятий в експлуатацію, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», впливає на момент виникнення права власності позивача на новостворене майно, а не на його право користування цим майном.
Доказів того, що спорудження будинку було здійснено без дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і він не призначений для постійного у ньому проживання, в даному судовому засіданні не здобуто.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право проживання позивача у цьому будинку ніким не оспорюється і адресу цього будинку було визнано, як його та його дружини, виборчу адресу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уповноваженим представником відповідача 06.02.2017 було безпідставно відмовлено позивачу у реєстрації його місця проживання з посиланням на ту обставину, що він не надав документу, що підтверджує його право проживання у житлі.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.03.2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: Н.М. Літвіна
А.Ю. Коротких
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.