про залишення позовної заяви без руху
18 травня 2017 року справа № 823/743/17
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті до ПП “Сервіс-комплект” про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
встановив:
Державна служба України з безпеки на транспорті подала позов, в якому просить стягнути з відповідача ПП “Сервіс-комплект” на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 5413 грн 56 коп., що еквівалентно 199,26 євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 21.10.2016, в дохід Державного бюджету України (Одержувач: УК у м. Харкові, р/р 31312309700002 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, код бюджетної класифікації: 22160100 - палата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно пункту 3 частини 1 вказаної статті у позовній заяві зазначається ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
В порушення вищенаведеної вимоги у позовній заяві не зазначено повного найменування відповідача.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з частинами 4, 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно частини 4 статті 50 вказаного Кодексу громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку, що суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративному процесі лише в тому випадку, якщо така можливість передбачена законом і при цьому в законі має бути чітко визначене право суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з конкретними позовними вимогами.
У позовній заяві від 12.05.2017 (вх. № 5865/17 від 15.05.2017 Черкаського окружного адміністративного суду) позивач заявляє вимогу про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, однак суддя вважає, що зазначений спосіб захисту не відповідає вимогам статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем у позовній заяві не зазначено законодавчих норм, які дають йому право на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Отже, позивачеві необхідно максимально чітко і зрозуміло сформулювати позовні вимоги, які відповідатимуть частинам 4 - 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши при цьому конкретні положення закону, які передбачають можливість звернення позивача до адміністративного суду з такими вимогами.
Також, відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Відповідно до частини 2 статті 87 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI.
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2017 рік” від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 грн.
Оскільки адміністративний позов Державної служби України з безпеки на транспорті містить вимогу майнового характеру, а саме: стягнення коштів на загальну суму 5413 грн 56 коп., тому за подання позовної заяви позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1600 грн.
До поданої 12.05.2017 позовної заяви від 12.05.2017 (вх. № 5865/17 від 15.05.2017 Черкаського окружного адміністративного суду) позивачем не додано документу про сплату судового збору, дані про звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без руху.
Встановити позивачеві строк до 30 червня 2017 року для усунення вказаних вище недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: зазначити в позовній заяві повне найменування відповідача та позовні вимоги, які відповідатимуть частинам 4 - 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши при цьому конкретні положення закону, які передбачають можливість звернення позивача до адміністративного суду з вимогою про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, надати копії приведеної у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України позовної заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також подання Черкаському окружному адміністративному суду оформленого належним чином документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана особою, яка подала позовну заяву, до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.О. Гаврилюк