16 травня 2017 р. Справа №818/400/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/400/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "БРАЙТОН ЛТД") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2016 № НОМЕР_1 за платежем податок на додану вартість на суму 1 833 138,00 грн. та № НОМЕР_2 за платежем податок на додану вартість на суму 2 304 873, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 843 898, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 460 975, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскаржувані рішення прийняті на підставі висновків акту від 06.12.2016 № 235/14-07/3964138/60 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “БРАЙТОН ЛТД” з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм” за період травень-вересень 2016 року, яким встановлено порушення ТОВ “БРАЙТОН ЛТД” п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України. Доказами обґрунтування порушення ТОВ “БРАЙТОН ЛТД” податкового законодавства, на думку податкового органу, є неможливість фактично здійснювати господарські операції з ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм”, предметом яких є придбання та подальше використання товарів (робіт, послуг).
Проте, позивач зазначає, що такі дії податкового органу суперечать висновкам міжнародного суду з прав людини, а саме, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом.
Крім того, позивач зауважує, що договори постачання між ТОВ “БРАЙТОН ЛТД” з одного боку та з іншого з ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм” в повній мірі відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України щодо критеріїв, які необхідно дотримати при їх оформленні. Всі зазначені договори відповідали загальним вимогам чинного цивільного та господарського законодавства та спеціальним вимогам чинного законодавства, що ставляться до договорів комісії та не мали в собі прихованої мети.
Реальність настання товаро-матеріальних та економічних наслідків господарських договорів постачання між ТОВ “БРАЙТОН ЛТД” з одного боку та з іншого з ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм” в повній мірі, достатньо та належно підтверджується наявністю придбаного нафтопродукту та його подальшим продажем споживачам у роздріб через мережу АЗС. Відповідні первинні документи надавались податковому органу, але вказана обставина не досліджена в акті.
На переконання позивача вищевказаним підтверджується реальні та очевидні зміни в активах ТОВ “БРАЙТОН ЛТД”, можливості товариства здійснювати вказану господарську діяльність в розрізі реального часу, наявності майна, трудових та інших ресурсів.
Тому позивач вважає, що висновки викладені в акті та оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та необґрунтованими.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.
У письмовому запереченні зазначила, що позивачем порушено п. 198.1,198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) у вересні 2016 року на суму 1 833 138 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) на загальну суму 1 843 898 грн.
На переконання відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД" було штучно сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок лише документального оформлення нереальних господарських операцій по постачанню паливно-мастильних матеріалів від контрагентів ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм”. Про неможливість реального виконання укладених угод свідчить відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них трудових, матеріально-технічних, транспортних ресурсів, порушення контрагентами норм податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 28.11.2016 по 02.12.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Сумській області проведено перевірку ТОВ “БРАЙТОН ЛТД” з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм” за період травень-вересень 2016 року, за результатами якої було складено акт від 06.12.2016 №235/14-07/3964138/60 (а.с. 8-21).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) у вересні 2016 року на суму 1 833 138 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) на загальну суму 1 843 898 грн., в т.ч. по періодам: липень 2016 року - 231 663 грн.; серпень 2016 року - 1 612 235 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2016 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 833 138,00 грн. (а.с. 6) та податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2016 № НОМЕР_2 (а.с. 7), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 304 873, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 843 898, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 460 975, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що підставою збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про безтоварність угод позивача із контрагентами - ТОВ “Дельта Фокс”, ТОВ “Філін Прайм”.
Проте, суд вважає помилковими такі висновки відповідача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи, судом встановлено, що 10.05.2016 ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" було укладено договір поставки нафтопродуктів № ДФ05-0030 з ТОВ "Дельта Фокс" (а.с. 48-49 т. 1) та додаткову угоду до нього (а.с. 50, т. 1), 01.08.2016 також договір поставки нафтопродуктів № ФП-0012 з ТОВ "Філін Прайм" (а.с. 66-67, т.1) та додаткову угоду до нього (а.с.68, т.1).
Згідно умов зазначених договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договору.
На виконання умов зазначених договорів позивач прийняв від ТОВ "Дельта Фокс" та ТОВ "Філін Прайм" товар, а саме бензин автомобільний підвищеної якості А-92, про що свідчать акти приймання-передачі нафтопродуктів від 10.05.2016 № ДФ05-0030 (а.с. 51 т. 1) та від 01.08.2016 № ФП-0012 (а.с. 69 т.1).
ТОВ "Дельта Фокс" та ТОВ "Філін Прайм" виписали позивачу податкові накладні від 31.07.2016 № 4 (а.с. 52, т.1) та від 31.08.2016 № 7 (а.с. 70, т. 1).
Придбаний у ТОВ "Дельта Фокс" та ТОВ "Філін Прайм" товар, нафтопродукти, було оприбутковано позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (а.с.47, 56, 65, т. 1).
Після придбання бензинів та дизельного пального, нафтопродукти передавались на зберігання ПАТ “Дніпронафтопродукт” згідно договору зберігання від 10.05.2016 № 5431 (а.с. 159-160, т. 1).
10.05.2016 ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" укладено із ТОВ “ТД “Кременчукнафтопродуктсервіс” договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 36 (а.с. 117-118, т. 1).
Також, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення ТОВ “ТД “Кременчукнафтопродуктсервіс” нафтопродуктів на АЗС Сумської області (а.с. 188-250 том.1, а.с. 1-91 том.2).
Нафтопродукти було оприбутковано по касовому апарату, що підтверджується відповідними службовими чеками (а.с. 188-250 т. 1, 19-91, т. 2, а.с. 169-203, т. 2).
Зазначені нафтопродукти в подальшому було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме реалізовано через мережу АЗС Сумської області (а.с. 9 том.1) .
Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.
Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.
Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.
Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.
При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність документального підтвердження можливості отримання контрагентами позивача зазначених обсягів нафтопродуктів.
Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .
Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.
Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладні його контрагентами, це і є подія яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.
На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими.
Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.
Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі “Булвес”АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, суд наголошує, що в акті перевірки відсутня інформація про порушення кримінальних справ відносно ТОВ "БРАЙТОН ЛТД", ТОВ «Дельта Фокс», ТОВ «Філін Прайм».
Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" з ТОВ «Дельта Фокс», ТОВ «Філін Прайм», а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.
Отже, в акті перевірки не відображено фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" податкового законодавства, оскільки акт перевірки не містить доказів: неможливості реального здійснення ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" господарських операцій з ТОВ „Дельта Фокс”, ТОВ „Філій Прайм” з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг; фактичного нездійснення ТОВ „Дельта Фокс”, ТОВ „Філін Прайм”, підприємницької діяльності саме в період операцій з ТОВ "БРАЙТОН ЛТД", відсутності у них саме в цей період фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з ТОВ „БАЕР ГРУП”, зокрема, відсутності кваліфікованого персоналу, основних фондів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; відсутності у ТОВ "БРАЙТОН ЛТД", взаємозв'язку між укладеними з ТОВ „Дельта Фокс”, ТОВ „Філін Прайм”, договорами та використанням їх у господарській діяльності товариства; здійснення ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з умислом завдати шкоду інтересам держави; відсутності, дефектності, недійсності та/або недостатності первинних документів, наданих ТОВ "БРАЙТОН ЛТД" до перевірки.
Перевіркою, також не наведено даних, які б засвідчували відсутність потреби на укладання правочинів (відсутня інформація щодо оперативних заходів про порушення кримінальних справ щодо посадових осіб та засновників ТОВ „Дельта Фокс”, ТОВ „Філін Прайм”, та відібрання пояснень посадових осіб на предмет реєстрації в державних органах виконавчої влади, податкової служби, органах статистики, пенсійному фонді, фактичного наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, укладання договорів).
Отже, всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15 грудня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, позивачу відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області сума судового збору в розмірі в розмірі 62070,17грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Cкасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15 грудня 2016 року № НОМЕР_1.
Cкасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 15 грудня 2016 року № НОМЕР_2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТОН ЛТД" (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 3/1, код ЄДРПОУ 39641380, розрахунковий рахунок № 26006050011972 ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 3305299) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) судовий збір у розмірі 62 070 (шістдесят дві тисячі сімдесят) грн. 17 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений та підписаний 18.05.2017.
Суддя О.А. Прилипчук