про повернення позовної заяви
17 травня 2017 р.
Справа № 902/452/17
Суддя господарського суду Білоус В.В. , розглянувши матеріали
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (вул. Соборна,2, смт. Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області, 23652)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (вул. Желюка,22, м. Тульчин, Тульчинського району, Вінницької області, 23600)
про стягнення 110368,28 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Едельвейс» заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм»ясо» про стягнення 110368,28 грн.
Розглянувши позовну заяву, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню виходячи з наступного.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст.ст.54, 57 ГПК України. Невиконання вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст.57 ГПК України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви, серед яких документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги тощо.
Приписами ч.1 ст.56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Згідно із ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову, оскільки прийняття до розгляду позовної заяви, поданої без дотримання вимог ст. 57 ГПК України, може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є недопустимим.
Суд зауважує, що Пунктом 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" звернуто увагу на те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
В абзаці 1 п.3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Окрім того, як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 р. № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Натомість, позивачем в якості доказу надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів долучено до позовної заяви № 76 від 15.05.2017 року фіскальний чек від 15.05.2017 року № 0012, в якому зазначено про надіслання товариству з обмеженою відповідальністю «Тульчинм»ясо» цінного листа, однак останній не може вважатися належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до позовної заяви документів відповідачу із врахуванням діючої редакції ч.1 ст.56 ГПК України.
З врахуванням викладеного, позивачем в порушення наведених вище законодавчих приписів не надано належних доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до позовної заяви документів.
Неподання позивачем належних доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до позовної заяви документів є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляються можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Згідно із п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Окрім того, у пункті 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного вище, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
При цьому, слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили її повернення (надання належних доказів відправки копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - лист з описом вкладення із зазначенням ім'я (найменування) та адреси одержувача поштового відправлення).
Повертаючи позовну заяву без розгляду, за відсутності відповідного клопотання позивача, суд не вирішує питання щодо повернення йому судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Беручи до уваги викладене та керуючись п. 6 ч.1 ст.63, ст.ст. 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву № 76 від 15.05.2017року на 4-х аркушах разом з матеріалами на 56-ти аркушах повернути позивачу.
Копії позовної заяви № 76 від 15.05.2017 року та фіскальний чек № 0012 від 15.05.2017 року долучити до примірника ухвали, що залишається в суді.
Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованими листами.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Соборна,2, смт. Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області, 23652)
3 - відповідачу (вул. Желюка,22, м. Тульчин, Тульчинського району, Вінницької області, 23600)