"17" травня 2017 р.Справа № 916/708/17
За позовом: Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення
Суддя Рога Н. В.
Представники:
Від позивача: Пужакова Є.С. - н підставі довіреності № 02-27/246 від 13.02.2017 р.;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованності по орендній платі у сумі 15 616 грн. 57 коп., яка складається з основної заборгованості у розмірі 14 763 грн. 69 коп., пені у розмірі 506 грн. 39 коп. та земельного податку у розмірі 346 грн. 49 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але представник відповідача в судові засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянув матеріали справи та заслухав пояснення представника позивача, суд встановив:
01 жовтня 2014р. між Департаментом (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір оренди №158 нежилого приміщення (далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху житлового будинку загальною площею 19,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП „ОМБТІ та РОН" від 22.11.2005р. (п.1.1 Договору).
Термін дії Договору з 01.10.2014р. до 30.08.2017р. (п.1.3 Договору).
Згідно з п.1.2 Договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п.1.1.цього Договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), що з комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, що відбулося 26 вересня 2014р., затвердженого головою комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель (споруд, приміщені), які є комунальною власністю, та наказу директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 26.09.2014р. № 150 та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до розділу 2 Договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року "Про методику орендної плати за державне майно та пропорції її розділу" зі змінами та доповненнями.
За орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, в розмірі відповідно до наказу конкурсної комісії 26.09.2014р. №150, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 3 100 грн. в місяць (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності з урахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, з порядку передбаченому чинним законодавством.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. по справі №916/2508/16 Договір №158 від 01.10.2014р. розірвано.
Позивач зазначає, що згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Оскільки рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. по справі №916/2508/16 набрало чинності 13.12.2016р., Договір №158 від 01.10.2014р. вважається розірваним з 13 грудня 2016р. До цієї дати Договір був чинний, а тому його умови щодо сплати орендної плати повинні були виконуватися в повному обсязі. Проте, до теперішнього часу, як зазначає позивач, відповідач не сплатив орендну плату у повному обсязі, чим порушив п.п.2.2, 2.4 Договору. За даними позивача, за період з 01.10.2016р. по 13.12.2016р. у відповідача утворилася заборгованість по оплаті орендної плати у сумі 14 763 грн. 69 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
При цьому, позивач зазначив, що в порядку досудового врегулювання спору він 07 лютого 2017р. звернувся до ФОП ОСОБА_3 з претензією за №02-27/219, у якій просив відповідача сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 14 763 грн. 69 коп., однак, вона залишилась без задоволення.
В обгрунтування позову позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти, відповідно до якої господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також на ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання припиняється через один рік з дня коли обов'язок повинен був бути виконаний.
На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 506 грн. 39 коп. за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р. , яку також просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, відповідно до п.п.м). п.4.2 Договору Орендар зобов'язався окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою , для чого у місячний термін з дати підписання договору оренди, звернутися до Управління Держкомзему у м.Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі та у 5-ти денний термін з дня отримання відповідної довідки надати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) до державної податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки.
На підставі зазначеної умови Договору, позивач нарахував відповідачу земельний податок у сумі 346 грн. 49 коп. , які також просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2014р. між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір оренди №158 нежилого приміщення (далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху житлового будинку загальною площею 19,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 Договору).
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. по справі №916/2508/16 Договір №158 від 01.10.2014р. розірвано.
Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Оскільки рішення суду про розірвання договору оренди набрало чинності 13.12.2016р., Договір №158 від 01.10.2014р. вважається розірваним з 13 грудня 2016р. До цієї дати Договір був чинний, а тому його умови щодо сплати орендної плати повинні були виконуватися в повному обсязі.
За орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, в розмірі відповідно до наказу конкурсної комісії 26.09.2014р. №150, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 3 100 грн. в місяць (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності з урахуванням індексу інфляції.
Проте, в порушення п.п. 2.2, 2.4 Договору Орендар свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.10.2016р. по 13.12.2016р. за відповідачем утворилася заборгованість по оплаті орендної плати у сумі 14 763 грн. 69 коп.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, відповідач, зобов'язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням щомісячного індексу інфляції повинен був виконати своє зобов'язання, але не виконав. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасникик господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій , передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За таких обставин, на думку суду, правомірною та обгрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 14 763 грн. 69 коп.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Отже , з аналізу вищенаведених норм законодавства можливо зробити висновок про те, що нарахування штрафних санкцій можливо у разі неналежного виконання стороною господарських зобов'язань.
Згідно ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За матеріалами справи, Орендар - ФОП ОСОБА_1 не виконував належним чином прийняті на себе зобов'язання. Відповідно до п.5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання зобов'язання припиняється через один рік з дня коли обов'язок повинен був бути виконаний.
На підставі зазначеного пункту Договору, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 506 грн. 39 коп. за період з 16.09.2016р. по 26.12.2016р., яка також підлягає стягненню з відповідача.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача земельного податку у розмірі 346 грн. 49 коп., на думку суду, задоволенню не підлягає виходячи з такого: дійсно, як зазначає позивач, відповідно до п.п.м). п.4.2 Договору Орендар зобов'язався окремо сплачувати за власні кошти плату за користування земельною ділянкою , для чого у місячний термін з дати підписання договору оренди, звернутися до Управління Держкомзему у м.Одесі з клопотанням про визначення нормативно-грошової оцінки землі та у 5-ти денний термін з дня отримання відповідної довідки надати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) до державної податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки. Отже, з зазначеного пункту Договору не випливає, що земельний податок ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати на користь Орендодавця - Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради. Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів правильного визначення розміру земельного податку, а саме - документів у підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, позовна заява Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України у розмірі, пропорційному сумі стягнення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7, р/р 35429202054595 ГУДКСУ в Одеській обл., МФО 828011, код ЄДРПОУ 36290160) заборгованість по орендній платі у сумі 14 763 грн. 69 коп. , пеню у розмірі 506 грн. 39 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030101, Код ЄДРПОУ 38016923) судовий збір у сумі 1 564 грн. 50 коп.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 травня 2017 р.
Суддя Н.В. Рога