15 травня 2017 року Справа № 915/366/17
Господарський суд Миколаївської області у складі
судді Корицької В.О.,
при секретарі судового засідання Берко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/53-978 від 30.12.2016 року,
від відповідача представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго”,
юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40,
поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94,
до Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (ідентифікаційний код 14313240),
юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38,
поштова адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 6/А,
про стягнення грошових коштів у сумі 290 232,81 грн., -
Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” про стягнення грошових коштів у сумі 290 232,81 грн., з яких:
- 251 605,18 грн. - заборгованість за активну електроенергію за період з лютого по березень 2017 року включно,
- 6 141,62 грн. - заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з лютого по березень 2017 року включно,
- 20 561,13 грн. - пеня,
- 9 721,90 грн. - інфляційні втрати,
- 2 202,98 грн. - 3 % річних.
Ухвалою суду від 26.04.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.05.2017 року.
Ухвалою суду від 11.05.2017 року розгляд справи відкладений на 15.05.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
15.05.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2017 року позов підтримала.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 15.05.2017 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
11.05.2017 року до суду від відповідача надійшов відзив-клопотання (а.с. 77), відповідно до якого відповідач просить у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відмовити у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, зменшити розмір пені до 100,00 грн. та відстрочити виконання судового рішення на 1 рік.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
26.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 44/5633 (далі - Договір) з додатками до нього, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 316 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 Договору) (а.с. 11-14).
Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків № 10 “Порядок розрахунків” (додаток № 10 до Договору) та № 4 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (додаток № 4 до Договору).
Відповідно до п. 1 додатку № 10 до Договору (а.с. 19), розрахунковим вважається період з 31 числа місяця (або з іншого останнього дня місяця) до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються “Актом про використану електричну енергію” по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника.
Відповідно до п. 2 додатку № 10 до Договору, споживач протягом розрахункового періоду здійснює три планові платежі:
до 5 числа поточного місяця - 40 % заявленого обсягу споживання електроенергії поточного розрахункового періоду;
до 15 числа поточного місяця - 30 % заявленого обсягу споживання електроенергії поточного розрахункового періоду;
до 25 числа поточного місяця - 30 % заявленого обсягу споживання електроенергії поточного розрахункового періоду.
В день надання “Акту про використану електричну енергію” постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії).
Відповідно до абз. 1 п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 від 17.10.2005 року) (далі - ПКЕЕ) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період з лютого по березень 2017 року включно позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 261 605,18 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію (а.с. 59, 63) та виставленими Постачальником рахунками, а саме:
- № 44/5633/2/1 від 02.03.2017 року за лютий 2017 року на загальну суму 121 617,67 грн. (а.с. 60);
- № 44/5633/3/1 від 31.03.2017 року за березень 2017 року на загальну суму 139 987,51 грн. (а.с. 65).
Оплату рахунків за вказаний період відповідач здійснив через СП "Інгул" частково в сумі 10 000 грн., що підтверджується довідкою про розподіл заборгованості(а.с. 20) та платіжними дорученнями №163 від 08.02.2017 року та №195 від 13.03.2017 року.
Заборгованість у сумі 251 605,18 грн. за період з лютого по березень 2017 року включно залишилась несплаченою.
Відповідно до п. 6.33 ПКЕЕ та “Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією та її споживачами”, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року № 93/6381 (далі - Методика), Споживач повинен розраховуватись за перетікання реактивної електроенергії з Енергопостачальною організацією.
Відповідно до п. 2.3.4 Договору Споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Постачальник надав Споживачу послугу з перетікання реактивної електроенергії у період з лютого по березень 2017 року включно на суму 6 141,62 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію (а.с. 59, 63) та виставленими Постачальником рахунками, а саме:
- № 44/5633/2/2 від 02.03.2017 року за лютий 2017 року на загальну суму 2 773,87 грн. (а.с. 61);
- № 44/5633/3/2 від 31.03.2017 року за березень 2017 року на загальну суму 3 367,75 грн. (а.с. 66).
В порушення умов Договору заборгованість за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з лютого по березень 2017 року включно в сумі 6 141,62 грн. Споживачем не оплачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за активну електроенергію за період з лютого по березень 2017 року включно в загальній сумі 251 605,18 грн. та заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з лютого по березень 2017 року включно в сумі 6 141,62 грн., тобто в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20 561,13 грн., інфляційних втрат у сумі 9 721,90 грн. та 3 % річних в сумі 2 202,98 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 до Договору, споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.
У зв'язку з вищевикладеним відповідачу за систематичне несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожиту активну та реактивну електричну енергію протягом періоду з 30.11.2016 року по 28.02.2017 року була нарахована пеня на загальну суму 20 561,13 грн. по кожному окремому зобов'язанню по рахункам з травня 2016 року по січень 2017 року.
Детальний розрахунок пені наявний у матеріалах справи (а.с. 67-68).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідачу за період січень-лютий 2017 року нараховано інфляційні втрати в сумі 9 721,90 грн. по кожному окремому зобов'язанню по рахункам, виданим за період з квітня 2016 року по січень 2017 року включно. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 69-70).
Крім того, відповідачу за період з 30.11.2016 року по 28.02.2017 року нараховано 3 % річних в сумі 2 202,98 грн., по кожному окремому зобов'язанню по рахункам, виданим за період з травня 2016 року по січень 2017 року включно. Детальний розрахунок 3 % річних наявний у матеріалах справи (а.с. 71-72).
Перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені арифметично вірно.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 100,00 грн. та відстрочення виконання судового рішення на 1 рік, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Враховуючи вищевикладене, а також необхідність підтримання місцевої суднобудівної галузі, яка знаходиться у занепаді, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 44/5633 від 26.06.2015 року; наявність відкритих стосовно відповідача виконавчих проваджень на загальну суму 40 820 151, 65 грн., арешт всіх його рахунків; нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 4 000,00 грн., тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, оскільки відповідачем не надано доказів того, що рішення може бути виконано через рік.
Судовий збір у сумі 4 353,50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, поштова адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 6/А, ідентифікаційний код 14313240) на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260303011353 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку м. Миколаїв, МФО 326461, ідентифікаційний код 24789699) заборгованість за активну електроенергію за період з лютого по березень 2017 року включно по договору про постачання електричної енергії № 44/5633 від 26.06.2015 року в сумі 251 605,18 грн. (двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ять грн. 18 коп.).
3. Стягнути з Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, поштова адреса: 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 6/А, ідентифікаційний код 14313240) на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, поштова адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94, на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ “Приватбанк”, МФО 326610, ідентифікаційний код 24789699):
- 6 141,62 грн. (шість тисяч сто сорок одна грн. 62 коп.) - заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з лютого по березень 2017 року включно по договору про постачання електричної енергії № 44/5633 від 26.06.2015 року,
- 4 000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) - пеня,
- 9 721,90 грн. (дев'ять тисяч сімсот двадцять одна грн. 90 коп.) - інфляційні втрати,
- 2 202,98 грн. (дві тисячі двісті дві грн. 98 коп.) - 3 % річних,
- 4 353,50 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят три грн. 50 коп.) - судовий збір.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складений 16.05.2017 року.
Суддя В.О. Корицька