ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2017Справа №910/3959/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс»
до Приватного підприємства Консалтингова фірма «Прометей» в особі Філії «Менський сир»
про стягнення заборгованості в розмірі 442 036,50 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Негода Є.В., за довіреністю
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» до Приватного підприємства Консалтингова фірма «Прометей» в особі Філії «Менський сир» про стягнення заборгованості в розмірі 442 036,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 035 від 02.01.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 352 505,80 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 414,55 грн., 3 % річних в розмірі 7 071,15 грн. та пеню в розмірі 52 045,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3959/17, розгляд справи призначено на 10.04.2017.
10.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 434036,50 грн., в т.ч. 344505,80 грн. основного боргу, 52045,00 грн. пені, 30414,55 грн. інфляційних втрат, 7071,15 грн. 3% річних.
У судове засідання 10.04.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився та у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 про порушення провадження у справі № 910/3959/17, розгляд справи було відкладено на 15.05.2017.
Дослідивши у судовому засіданні 15.05.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.
Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість в розмірі 344 505,80 грн., 3 % річних у розмірі 7 071,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 414,55 грн. та пеня в розмірі 52 045,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 15.05.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
02.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством Консалтингова фірма «Прометей» в особі Філії «Менський сир» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір № 035 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару. Його часткове співвідношення (сортимент, номенклатура). Строк поставки, визначаються специфікацією (видатковою накладною), що є невід'ємною частиною до цього Договору.
Згідно з пунктом 1.3 Договору підписання сторонами специфікації (видаткової накладної), засвідчує відповідність попереднім домовленостям сторін щодо найменування, одиниці виміру, загальної кількості товару, його частковому співвідношенню (сортименту, номенклатурі), ціні та строкам поставки. При цьому, факсимільна копія специфікації (видаткової накладної), підписана уповноваженими представниками сторін, має силу оригіналу.
У відповідності до п. 2.3 Договору прийняття товару по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю».
При виявлені невідповідності якості або кількості товару, умовам Договору, або даним, зазначеним на маркуванні або товаросупровідних документах (накладних документах що засвідчують якість та інше), покупець приймає товар на відповідальне оплатне зберігання і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутого товару і характер виявлених при прийнятті невідповідностей. Покупець зобов'язаний викликати представника постачальника для участі в продовженні приймання товару і оформленні двостороннього акту. Подальші відносини сторін з питань прийняття товару по кількості і якості, регулюються Інструкціями про порядок прийняття товару.
За умовами п. 2.4 Договору до поставки товару або разом із товаром, постачальник зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунки-фактури, накладна, податкова накладна, якісне посвідчення заводу виробника, сертифікат відповідності (для товарів, які входять до переліку продукції, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні).
Пунктом 2.7 Договору визначено, що поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на наступних умовах:
- поставка товару зі складу постачальника (EXW згідно ІНКОТЕРМС 2000) - базова умова;
- поставка товару постачальником до складу покупця (DDU згідно ІНКОТЕРМС 2000) - додаткова умова.
У відповідності до пунктів 3.1 та 3.2 Договору загальна сума Договору складає загальна сума всіх специфікацій (видаткових накладних), оформлених відповідно до п. 1.2 - 1.3 Договору в період чинності даного Договору. Ціна за одиницю товару, визначаються рахунком-фактурою та видатковою накладною, що є невід'ємною частиною до цього Договору.
Пунктом 3.3 Договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. За згодою сторін Договору, оформленої у вигляді письмової додаткової угоди або у специфікації (видатковій накладній), може бути визначений інший строк оплати конкретної партії товару.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. Дія цього Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомила про його розірвання після 31.12.2015. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 6.1 Договору).
На виконання умов даного договору, ТОВ «Продсервіс» поставило відповідачу узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.
Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в розмірі 344 505,80 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1177 від 24.12.2015 на суму 52 621,18 грн., № 132 від 12.02.2016 на суму 63 144,16 грн., № 220 від 04.03.2016 на суму 14 715,52 грн., № 469 від 06.05.2016 на суму 73 112,00 грн., № 552 від 27.05.2016 на суму 36 308,00 грн., № 637 від 17.06.2016 на суму 33 390,00 грн., № 767 від 28.07.2016 на суму 26 181,02 грн., № 932 від 09.09.2016 на суму 19 627,44 грн., № 1017 від 30.09.2016 на суму 42 134,88 грн., № 1109 від 28.10.2016 на суму 20 677,68 грн., № 1158 від 11.11.2016 на суму 20 593,92 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.
12.12.2016 позивач звернувся до відповідача з Претензію на суму 357 505,80 грн. вих. № 57 в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 357 505,80 грн.
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 344 505,80 грн.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 344 505,80 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52 045,00 грн., 3 % річних в розмірі 7 071,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 414,55 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 4.5 Договору за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що позивачем невірно розраховано розмір пені, оскільки не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В свою чергу, строки оплати за видатковими накладними № 1177 від 24.12.2015 та № 767 від 28.07.2016, з урахуванням пункту 3.3 Договору, припадають на вихідні дні.
Судом також встановлено, що позивачем допущену помилку при встановлені кінцевого строку для оплати за видатковою накладною № 1017 від 30.09.2016, а саме замість жовтня 2016 року, зазначено вересень 2016 року.
Відтак, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення 50 976,67 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30 054,71 грн. та 3% річних у розмірі 6 964,90 грн.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України..
Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства Консалтингова фірма «Прометей» (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код: 30668980) в особі Філії «Менський сир» (15600, Чернігівська область, місто Мена, вулиця Леніна, будинок 122; ідентифікаційний код: 26549195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (03115, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 24934992) заборгованість у розмірі 344 505 (триста сорок чотири тисячі п'ятсот п'ять) грн. 80 коп., пеню в розмірі 50 976 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 67 коп., 3 % річних в розмірі 6 964 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 30 054 (тридцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 76 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 17.05.2017.
Суддя О.А. Грєхова