ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2017Справа №910/21150/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 № 417-р
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 30.03.2017; ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 30.03.2017; ОСОБА_3- вільний слухач,
від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №300-122/02-43 від 06.04.2016; ОСОБА_5 за довіреністю від 09.11.2016 № 300-122/02-79
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 № 417-р (далі - Рішення).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Рішення, яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 29.12.2015 № 127-26/09-13136 у встановлений ним строк, та за вчинене порушення Товариству нараховано штраф, позивач вважає незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки воно прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 порушено провадження у справі № 910/21150/16 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 о 12:10 год.
30.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява з додатками на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2017 у справі № 910/21150/16.
Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 03.04.2017 з'явилися.
В судовому засіданні 03.04.2017 представник позивача надав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору долучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду на реєстрацію.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017 заявив усне клопотання, відповідно до якого просив суд надати відповідачу час на підготовку обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Клопотання судом задоволене.
Враховуючи клопотання відповідача та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.04.2017.
В судовому засіданні 03.04.2017 суд оголосив перерву до 10.04.2017 о 09:50 год.
07.04.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Відповідно до поданого відзиву відповідач вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, а також стверджує, що Рішення Комітету прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку відповідача, підстави для визнання його недійсним відсутні, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 10.04.2017 з'явилися.
В судовому засіданні 10.04.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні 10.04.2017 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 07.04.2017 через відділ діловодства суду.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГП К України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.04.2017.
В судовому засіданні 10.04.2017 суд оголосив перерву до 24.04.2017 о 11:30 год.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.04.2017 призначено розгляд справи на 26.04.17 о 11:30 год., у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи 24.04.2017.
18.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
25.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява з додатками.
25.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач надав заперечення на відзив відповідача, стверджуючи, що у діях Товариства відсутній склад правопорушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо подання інформації Антимонопольному комітету України в неповному обсязі у встановлені строки, у зв'язку з чим просив визнати недійсним та скасувати оскаржуване Рішення Комітету.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 26.04.2017, з'явилися.
В судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі, з урахуванням письмових пояснень, поданих 25.04.2017 через відділ діловодства суду.
Представники відповідача в судовому засіданні 26.04.2017 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 07.04.2017 через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні 26.04.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 15.05.2017 о 14:50 год.
В судове засідання, призначене на 15.05.2017, з'явились представники позивача та відповідача.
Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2017 позовні вимоги підтримали повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 проти позову заперечували. Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
20.09.2016 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет) було прийнято рішення № 417-р у справі № 127-26.13/81-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:
- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 29.12.2015 № 127-26/09-13136 у встановлений ним строк (пункт 34 Рішення);
- за порушення, зазначене в пункті 34 Рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп" штраф у розмірі 13 519 гривень (пункт 35 Рішення).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп" (позивач) вважає Рішення незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки воно прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач оскаржив Рішення в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
По матеріалам справи судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними Рішення Комітету в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України. Так, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 030350933497 підтверджується, що копію Рішення, направленого Комітетом на адресу позивача супровідним листом від 23.09.2016 № 127-26.13/09-10048, позивач одержав 29.09.2016, а з даним позовом про визнання недійсним та скасування Рішення Комітету позивач звернувся до суду 18.11.2016, що підтверджується реєстраційним штампом Господарського суду міста Києва (вх. № 21150/16 від 18.11.2016).
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України недійсним.
Як зазначалось, пунктом 34 Рішення визнано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія"Абіс-Груп" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
В оскаржуваному Рішенні Комітетом встановлено наступне:
До Комітету надійшло звернення Народного депутата України ОСОБА_7 від 13.10.2015 № 4/932-3 (вх. № 1.1/933 від 19.10.2015) щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_8 (далі - заявник) стосовно розміщення в Незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь-нова" рекламних матеріалів щодо препарату "Артро Рекс", що можуть містити ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - заява).
Заявник повідомив, що в Незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь-нова" розміщувались рекламні матеріали стосовно препарату "Артро Рекс"
Відповідно до наданої редакцією Незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-нова" Комітету інформації, замовником зазначеної реклами на підставі Договору від 05.01.2015 № 68 є ТОВ "Компанія "Абіс-Груп".
У зв'язку з необхідністю встановлення дійсних обставин, викладених у заяві, і отримання безпосередньо від ТОВ "Компанія "Абіс-Груп"додаткової інформації, на підставі статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", до Товариства листом від 29.12.2015 № 127-26/09-13136 була надіслана вимога державного уповноваженого Комітету про надання інформації (далі - Вимога 1).
У Вимозі 1 ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" запропоновано у 35-денний строк з дня одержання Вимоги 1 надати Комітету інформацію та належним чином засвідчені копії документів відповідно до пунктів цієї вимоги.
У Вимозі 1 було зазначено, що відповідно до пунктів 13, 14 і 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504393Г Вимогу 1 "Компанія "Абіс-Груп" отримало 18.01.2016, уповноваженою особою відповідно до Договору про надання послуг зв'язку з доставки пошти від 17.07.20 № 02660 є фінансовий директор ОСОБА_2. Останній день надання інформації припадав на 22.02.2016.
У відповідь на Вимогу 1, листом від 22.01.2015 б/н (вх. № 8-127/665 від 26.01.2016) ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" зазначило, що "...займається посередницькою діяльністю в сфері розміщення реклами і не має відношення до препарату "Артро-Рекс", не здійснює господарської діяльності, реалізації тощо".
Разом з тим, ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" у встановлений державним уповноважена Комітету строк не надало інформації на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1.
У зв'язку з цим, до ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" було надіслано іншу вимогу державного уповноваженого Комітету від 04.02.2016 № 127-26/09-1014 (далі - Вимога 2) про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів відповідно до пунктів Вимоги 2.
Також у пункті 23 Вимоги 2 Товариству запропоновано надати пояснення щодо ненадання інформації на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1.
Листом б/н, б/д (вх. № 8-127/2148 від 09.03.2016) ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" надала Комітету відповідь на Вимогу 2 у повному обсязі.
У відповіді на Вимогу 2 ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" надало таке пояснення приводу ненадання інформації на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40: "Через певні сімейні обставини інформація не була надана у визначений строк".
За вищенаведених обставин, Комітет дійшов висновку, що на Вимогу 1 ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" надало інформацію в неповному обсязі і такі дії від 04.02.2016 є порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суть доводів позивача щодо визнання недійсним та скасування Рішення Комітету зводиться до такого:
- Вимога 2 надіслана ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" (далі - Товариство) в межах строків на надання відповіді на Вимогу 1, тоді, як строк надання відповіді на Вимогу 1 ще не сплинув;
- у п. 23 Вимоги 2 запитувались пояснення стосовно ненадання інформації на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1;
- питання, викладені у пунктах 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1 знову запитувались у пунктах 3-10 Вимоги 2;
- водночас, Вимога 2 не містила питання стосовно надання пояснень щодо ненадання інформації на пункти 4-40 Вимоги 1;
- з урахуванням наведеного, позивач розцінив Вимогу 2 як уточнену, на яку і зобов'язаний був надати відповідь у встановлені Комітетом строки, а в подальшому надав інформацію на всі поставлені Комітетом питання Вимоги 2, в тому числі і на пункти 3-10 Вимоги 2, а отже, надав інформацію і на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1, за ненадання інформації на які на Товариство накладено штраф;
- таким чином, дії Комітету з притягнення до відповідальності Товариства через ненадання в повному обсязі інформації на підставі твердження, що Товариство не надало у визначений строк запитувану інформацію, у зв'язку із чим Комітетом надіслало другу вимогу, позивач вважає є незаконними та такими, що здійснені з перевищенням наданих Комітету повноважень;
- позивач у відповіді на Вимогу 2 зазначив, що інформація на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1 не була надана ним у зв'язку з певними сімейними обставинами, проте Комітет не з'ясував, в чому саме полягали "певні сімейні обставини", не надав можливості представнику Товариства - фінансовому директору ОСОБА_10, який прибув на засідання Комітету 20.09.2016, надати пояснення і докази по справі та взагалі не надав будь-якої правової оцінки цим поясненням, чим порушив приписи ст.ст. 39, 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п.п. 23, 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (далі - Правила);
- таким чином, позивач вважає, що Комітет допустив грубе порушення норм матеріального та процесуального права, не надавши можливості позивачу використати своє право на захист шляхом надання доказів та пояснень;
- на момент отримання позивачем Вимоги 2 (15.02.2016) у Товариства був строк до 22.02.2016, щоб надати інформацію на Вимогу 1, проте оскільки закон покладає обов'язок надавати інформацію на вимоги Комітету в повному обсязі, Товариство відповіло останньому, що до моменту отримання Вимоги 2 не надало відповідь через певні сімейні обставини, а саме: у Товаристві працюють 2 особи - директор ОСОБА_3 та фінансовий директор ОСОБА_2, які є подружжям та мають спільну дитину - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1; в період з 25 січня по 10 лютого 2016 року, який частково співпав зі строком надання відповіді на Вимогу 1 та отриманням 15.02.2016 Вимоги 2, дитина та дружина ОСОБА_2 захворіли і потребували догляду та піклування через важкий перебіг хвороби, також дружина ОСОБА_2 страждає серцево-судинним захворюванням та в листопаді 2015 року перенесла важку операцію, батьки обох з подружжя не проживають у місті Києві, доглядати за дитиною і дружиною був змушений ОСОБА_2. При цьому вказані сімейні обставини не перешкодили позивачу надати відповідь на Вимогу 2 в повному обсязі і в межах встановлених строків, з чим, погодився Комітет у пункті 19 Рішення.
Крім того, заперечуючи на відзив відповідача, позивач додатково стверджував про таке:
- Комітет підійшов до розгляду листа від 22.01.2016 б/н, наданого Товариством у відповідь на Вимогу 1, оціночно та суб'єктивно, визначивши на власний розсуд, на які питання була надана відповідь, а на які - ні, без будь-яких підстав та обгрунтувань, проте, як вбачається з листа від 22.01.2016 б/н та переліку наданих документів, Товариство не надавало інформацію на пункти 4-40 Вимоги 1 у той спосіб, який був встановлений у Вимозі 1 ("просимо надати відповіді на кожне поставлене питання згідно з нумерацією");
- ані подання Комітету від 08.06.2016 № 127-26.13/81-16/215-спр, ані Рішення, не містять обгрунтувань та підстав, за яких Комітет дійшов висновку про часткове надання Товариством інформації;
- надіславши Товариству Вимогу 2 в межах строку надання відповіді на Вимогу 1, відповідач безпідставно та без будь-якого обгрунтування обмежив Товариству строк надання відповіді на Вимогу 1;
- Вимога 2 містила нові питання, а не ті ж самі, що і Вимога 1;
- прийняття рішення є частиною процесу розгляду справи, його завершальним етапом, а тому п. 23 Правил, на які позивач посилався у позовній заяві, стосується в тому числі і прийняття Комітетом рішень у справі;
- всупереч ст.ст. 39, 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п.п. 16, 23, 34 Правил, Комітет не встановив всі обставини справи, зокрема, стосовно того, чи мало місце ненадання Товариством інформації в повному обсязі у встановлені строки, з яких причин, не надав правової оцінки поважності або неповажності цих причин, не надав можливості надати Товариству пояснення та докази.
Таким чином, на думку позивача, вищевикладене свідчить про те, що в діях Товариства відсутній склад правопорушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в та про наявність підстав для визнання недійсним та скасування Рішення Комітету.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, оскільки Рішення Комітету прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку відповідача, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.
Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державні уповноважені Антимонопольного комітету України, є органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України) державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями статей 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, зокрема, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Матеріалами справи підтверджується, що Вимога 1 (вих. № 127-26/09-13136 від 29.12.2015) була надіслана позивачеві 29.12.2015 та отримана останнім 18.01.2016 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504393120.
У Вимозі 1 містилось 40 пунктів, з яких: на пункти 1-3 позивачу пропонувалось надати інформацію протягом 3 календарних днів, а на пункти 4-40 - протягом 35 календарних днів.
Листом від 22.01.2016 б/н позивач надав Комітету відповідь на Вимогу 1. Аналіз змісту 40 пунктів Вимоги 1, на які позивачу пропонувалась надати відповідь, а також змісту наведеного листа позивача від 22.01.2016 б/н, свідчить про те, що позивач надав відповідь не тільки на пункти 1-3 Вимоги 1, а також інформацію що стосувалась пунктів 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 8, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 36, 37, 38 Вимоги 1, фактично зазначивши, що "... ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" займається посередницькою діяльністю в сфері розміщення реклами і не має відношення до препарату "Артро-Рекс", не здійснює господарської діяльності, реалізації тощо. Усі документи щодо замовника даної реклами додаються. Замовником є Фізична особа-підприємець ОСОБА_12. НОМЕР_1". При цьому відсутність у наведеному листі від 22.01.2016 б/н посилань позивача на кожне поставлене питання згідно з нумерацією, як про те просив (а не зобов'язував) державний уповноважений Комітету у Вимозі 1, жодним чином не може свідчити про те, що позивачем не надано відповіді на пункти 4-40 Вимоги 1 у той спосіб, який встановлено у Вимозі 1.
Крім того, положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України" містять приписи щодо обов'язковості виконання вимог органу Антимонопольного комітету України у визначені ним строки, тоді як способи надання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України вказаним законом не визначені.
Водночас, як роз'яснено господарським судам у пункті 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про, неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно. Отже, у п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, йдеться про з'ясування судами способу, яким органом Комітету було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей, а не про спосіб надання суб'єктом господарювання відомостей на вимогу органу Комітету.
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що Комітет підійшов до розгляду листа від 22.01.2016 б/н суб'єктивно, визначивши на власний розсуд, на які питання була надана відповідь, а на які - ні.
Разом з тим, позивач не надав інформації на такі пункти Вимоги 1:
"Пункт 5. З якого часу (вказати день, місяць, рік), яку саме та на яких ринках здійснює ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" господарську діяльність, а також зазначити основні вид (види) такої діяльності в на території України? Відповідь підтвердити документально.
Пункт 30. З якого часу (вказати день, місяць та рік) та якими господарський відносинами пов'язане Товариство та ФОП ОСОБА_13? Надати підтвердні документи.
Пункт 32. Вказати, чи здійснювалося коли-небудь рекламування товару препарату "Артро Рекс" у незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь"?
Якщо так, надати усі підтвердні документи (договори, угоди, макет так реклами).
Якщо ні, зазначити про це.
Пункт 33. Надати інформацію та підтвердні документи (копії договорів, угод, контрактів, актів прийому-передачі робіт (послуг), розрахункових накладних тощо) стосовно особи, яка є розробником оригінал-макета реклами препарату "Артро Рекс" у незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь".
Пункт 34. Чи погоджувався Товариством оригінал-макет реклами препарату "Артро Рекс" для незалежної громадсько-політичній газети "Волинь" з ФОП ОСОБА_13?
Пункт 35. Надати інформацію щодо того, кому належать телефони НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4?
Пункт 39. Вказати, чи має Товариство власний веб-сайт у мережі Інтернет?
Якщо так, зазначити, з якого часу він функціонує, хто розміщує інформацію на ньому, хто обслуговує веб-сайт (надати підтвердні документи).
Якщо ні, зазначити про це.
Пункт 40. Надати копії всіх сторінок цього веб-сайту, завірені печаткою Товариства".
Оскільки позивачем не було надано інформації на вищенаведені пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1, Комітетом було надіслано Вимогу 2 (вх. № 127-26/09- 1014 від 04.02.2016), у якій були зазначені питання, на які позивач не надав відповідь, а також інші питання, які стосувались розгляду заяви гр. ОСОБА_8 стосовно розміщення в Незалежній громадсько-політичній газеті "Волинь-нова" рекламних матеріалів щодо препарату "Артро Рекс".
Листом б/н, б/д (вх. № 8-127/2148 від 09.03.2016) позивач надав Комітету відповідь на Вимогу 2 у повному обсязі.
Таким чином, у визначений Комітетом строк для надання відповіді на Вимогу 1, а саме до 22.02.2016, ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" не була надана інформація на пункти 5, 30, 32, 33, 34, 35, 39, 40 Вимоги 1, тобто ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" надана інформація на Вимогу 1 у неповному обсязі, що є порушенням пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відповідний висновок містить Рішення Комітету.
При цьому суд погоджується з доводами Комітету (відповідача), що неподання суб'єктом господарювання певної інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, незалежно від того, чи надсилалися таким органом даному суб'єктові господарювання у подальшому інші запити з таких самих питань, але з іншими строками виконання.
Водночас, доводи позивача про те, що Вимога 2 містила нові питання, які були поставлені Комітетом з врахуванням тих документів та інформації, які були повідомлені позивачем Комітету листом від 22.01.2016 б/н, суд визнає безпідставними та необгрунтованими, виходячи з вище встановлених обставин ненадання позивачем інформації на Вимогу 1 у повному обсязі у встановлений строк, наявності у Комітету повноважень при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції вимагати від суб'єктів господарювання, інформацію, обсяг якої повинен відповідати змістовному колу завдань Комітету.
За таких же обставин, суд вважає безпідставними та необгрунтованими доводи позивача, наведені в обгрунтування наявності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення про те, що надісланням Вимоги 2 в межах строків на надання відповіді на Вимогу 1, відповідач безпідставно обмежив позивачу строк надання відповіді на Вимогу 1. При цьому судом враховано, що Вимогу 2 (вх. № 127-26/09-1014 від 04.02.2016) позивач одержав 09.02.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504399330. А отже, навіть з часу отримання позивачем Вимоги 2 (09.02.2016) у останнього було достатньо часу (до 22.02.2016), з урахуванням при цьому також певних сімейних обставин, які діяли в період з 25.01.2016 по 10.02.2016 (на які позивач посилався у позовній заяві з додаванням відповідних доказів) для надання інформації на ті пункти Вимоги 1, інформація на які не була надана позивачем.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до Комітету з клопотанням щодо продовження строку надання інформації та копій документів, витребуваних Вимогою 1 державного уповноваженого Комітету.
При цьому суд критично ставиться до доводів позивача стосовно того, що останній розцінив Вимогу 2 як уточнену, на яку зобов'язаний був надати відповідь у встановлені Комітетом строки. Так, у листі б/н, б/д (вх. № 8-127/2148 від 09.03.2016), яким позивач надав Комітету відповідь на Вимогу 2, позивач чітко зазначив, що надає повідомлення "на письмову вимогу про надання інформації від 04.02.2016 року № 8-127/2148", враховуючи, що Вимога 1 мала інші вихідні дату та номер (від 29.12.2015 № 127-26/09-13136). До того ж, в будь-якому разі, позивач був зобов'язаний надати відповідь на Вимогу 1 у встановлений Комітетом строк, та Вимога 1 містила попередження про те, що відповідно до пунктів 13, 14 і 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону
Отже, не подавши у повному обсязі Комітету інформацію на Вимогу 1 державного уповноваженого Комітету у встановлений ним строк, ТОВ "Компанія "Абіс-Груп" (позивач) вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суд також відхиляє твердження позивача про те, що Комітет не надав можливості позивачу використати своє право на захист шляхом надання доказів та пояснень, чим допустив грубе порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема:
ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);
наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу.
Водночас, частиною 2 статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.
Пунктом 16 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (із змінами) (далі - Правила) визначено, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 26 Правил копії подання з попередніми висновками не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.
Матеріалами справи підтверджується, що листом від 09.06.2016 № 127-26.13/09-5975 Комітет надіслав позивачу подання про попередні висновки у справі № 127-26.13/81-16/3215-спр від 28.06.2016. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303509313221 подання про попередні висновки було отримано позивачем 30.06.2016.
У відповідь на зазначене подання позивач не надав Комітету зауважень чи заперечень. Факт ненадання відповіді на подання про попередні висновки позивачем не заперечувався.
Зважаючи на наведене, спростовуються доводи позивача про те, що відповідач не надав йому можливості використати право на захист шляхом надання доказів та пояснень, лише тільки з огляду на те, що представник позивача прибув у засідання Комітету 20.09.2016 з метою надати пояснення з копіями документів на підтвердження існування певних сімейних обставин та інших обставин справи, тоді як Комітет не надав можливості представнику позивача надати такі пояснення та докази. При цьому, аналіз наданих позивачем доказів існування у нього певних сімейних обставин свідчить, що станом як на час закінчення строку для надання інформації на Вимогу 1 (22.02.2016), так і на час надіслання Комітетом позивачу подання про попередні висновки у справі № 127-26.13/81-16/3215-спр від 28.06.2016, одержаного позивачем 30.06.2016, позивач мав такі докази, а отже, не був позбавлений права подати їх Комітету разом з відповідними поясненнями, міркуваннями, запереченнями, клопотаннями у будь-який час до засідання Комітету 20.09.2016.
Враховуючи вищевикладене, позивач не довів порушення Комітетом його процесуальних прав.
Разом з тим, судом враховано, що приписами частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Тож, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що ненадання представником позивача у засіданні Комітету 20.09.2016 вищевказаних пояснень та доказів, фактично не призвело до прийняття Комітетом неправильного рішення.
Інші доводи позивача, наведені в обгрунтування заявлених позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків відповідача в оскаржуваному Рішенні.
Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив обґрунтований висновок про те, що дії ТОВ "Компанія"Абіс-Груп", що полягають у поданні інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 29.12.2015 № 127-26/09-13136 у встановлений ним строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
При цьому судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (із змінами), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 1004/64-р-02-07-16, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 127-26.13/81-16, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті.
Отже, проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що підстави для визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 № 417-р відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним вказаного рішення є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.05.2017
Суддя Гумега О.В.