ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2017Справа №910/3249/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк"
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Барило К.В. за довіреністю № 165 від 19.07.2017
від відповідача: Рижук Є.М. за довіреністю № 7 від 03.01.2017
Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016 № 76 у справі № 1004/64-р-02-07-16 (далі - Рішення).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Рішення, яким визнано дії Банку, які полягають у неподанні інформації на Вимогу голови Відділення від 30.09.2016 № 02-07/3346 (далі - Вимога) у встановлений строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач вважає незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України про банківську діяльність, зокрема, позивач посилається на те, що витребувана Відділенням у Вимозі інформація відповідно до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а отже має надаватися у визначеному статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" порядку розкриття банківської таємниці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3249/17 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 о 11:20 год.
27.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору, а також докази направлення позивачу копії рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 76 від 29.12.2016 у справі № 1004/64-р-02-07-1 на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2017 про порушення провадження у справі № 910/3249/17.
29.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти викладених у позовній заяві доводів, позовну заяву вважає такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
- посилання позивача на правові норми статей 60, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не є підставами для ненадання інформації, яка запитувалась Відділенням у Вимозі;
- документи, зокрема, заяви, які подавало ТОВ "БПФ Україна" до ПАТ "Айбокс Банк" для отримання банківської гарантії, які запитувались у Вимозі, не є банківською таємницею у вигляді інформації щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку;
- ненадання ПАТ "Айбокс Банк" інформації та документів, що запитувалися у Вимозі, створило перешкоди Відділенню для проведення дослідження на предмет наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях, зокрема, ТОВ "БПФ Україна";
- Вимога була оформлена відповідно до норм частини другої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- Вимога підлягала обов'язковому виконанню як в частині розкриття інформації, що містить банківську таємницю, так і в тій частині, яка не містить банківську таємницю.
31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, про забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Національного банку України.
03.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.
Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 03.04.2017 з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 29.03.2017 через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні 03.04.2017 здійснювався розгляд клопотання позивача, поданого 31.03.2017 через відділ діловодства суду, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України.
Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 зазначене клопотання підтримав.
В судовому засіданні 03.04.2017 судом розглянуте та відхилене як необгрунтоване клопотання позивача, подане 31.03.2017 через відділ діловодства суду, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору Національного банку України.
В судовому засіданні 03.04.2017 суд оголосив перерву до 24.04.2017 о 10:40 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 призначено розгляд справи на 26.04.17 о 11:10 год., у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи 24.04.2017.
25.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання з додатками, зазначеним клопотанням позивач просив суд продовжити строк розгляду справи № 910/3249/17 в межах граничного періоду, передбаченого ст. 69 ГПК України, та відкласти розгляд справи.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 26.04.2017 з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017 підтримав клопотання про продовження строків та відкладення розгляду справи, подане 25.04.2017 через відділ діловодства суду.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, а також положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.05.2017 о 14:20 год.
В судове засідання, призначене на 15.05.2017, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 29.03.2017 через відділ діловодства суду, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
29.12.2016 Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) було прийнято рішення № 76 у справі № 1004/64-р-02-07-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ "Айбокс Банк" та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:
- визнано, що ПАТ "Айбокс Банк" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу голови Відділення від 30.09.2016 № 02-07/3346 у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 1 резолютивної частини Рішення);
- за вчинене порушення, відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на ПАТ "Айбокс Банк" штраф у розмірі 41300,00 грн. (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
ПАТ "Айбокс Банк" (позивач) вважає Рішення є незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням чинного законодавства України про банківську діяльність. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що:
- у відповідь на вимогу голови Відділення від 30.09.2016 № 02-07/3346 листом від 11.10.2016 № 2036/051-6/6-01 повідомив відповідача про відсутність правових підстав у наданні запитуваної інформації, посилаючись на ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у зв'язку з тим, що остання містить банківську таємницю, повідомивши також, що згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" запитувана інформація може бути надана, зокрема, з письмового дозволу юридичної особи щодо якої запитується інформація, або за рішенням суду;
- положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якими органам Антимонопольного комітету України надано право на отримання у суб'єктів господарювання інформації, яка містить банківську таємницю, є загальними по відношенню до положень Закону "Про банки та банківську діяльність", які чітко визначають межі доступної інформації, яка містить банківську таємницю, та може бути надана банками за письмовим запитом державного органу, зокрема, Антимонопольного комітету України;
- відповідачем не прийнято до уваги спеціальний статус позивача як банку, який у своїй діяльності керується нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Позивач оскаржив Рішення в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
По матеріалам справи судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними Рішення Відділення в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України недійсним.
Як зазначалось, пунктом 1 резолютивної частини Рішення визнано, що ПАТ "Айбокс Банк" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно п. 13 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
При розгляді даної справи судом встановлено наступне.
Відділенням проводилось дослідження щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна", (далі - ТОВ БПФ "Україна", Товариство), законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у конкурсній процедурі закупівлі "Капітальний ремонт навчального корпусу № 3 НУБіП України м. Київ", яка проводилась Національним університетом біоресурсів і природокористування України у 2015 році.
У ході дослідження Відділенням встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" видана банківська гарантія б/д № 929-0915/BPF1, зареєстрована у ПАТ "Аграрний комерційний банк" 18.09.2015 за № 1410БТ/0513-11396-01 (далі - Гарантія).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство "Аграрний комерційний банк" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - ПАТ "Айбокс Банк", Банк).
У зв'язку з цим, відповідно до статей 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, на адресу ПАТ "Айбокс Банк" було направлено вимогу голови Відділення від 30.09.2016 № 02-07/3346 про надання інформації (далі - Вимога), в якій було запропоновано у 10-денний строк з дня отримання Вимоги надати Відділенню інформацію та копії документів, що стосуються Гарантії, виданої Банком ТОВ БПФ "Україна", а саме:
1. Копію заяви (запиту тощо) та доданих до неї документів, що подавались Товариством до Банку з метою отримання гарантії.
2. Якщо з метою отримання Гарантії до Банку Товариство зверталось в електронному вигляді по електронній пошті, необхідно надати копію такого звернення із зазначенням електронної адреси, з якої надійшло таке звернення до Банку.
3. Чи надавало Товариство забезпечення до Банку для отримання гарантії?
3.1. У випадку позитивної відповіді на пункт 3 Вимоги, Банку необхідно надати документи, які підтверджують документальне оформлення забезпечення (договір застави, договір покупки, договір іпотеки, тощо).
4. Інформацію про особу, яка безпосередньо зверталась до Банку з метою отримання Гарантії для Товариства.
5. Інформацію про особу (прізвище, імя по батькові), яка отримувала Гарантію для Товариства.
6. Інформацію про особу (прізвище, ім'я по батькові, посаду, номер контактного телефону), яка готувала інформацію на дану вимогу.
У Вимозі Банк було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 22 1 цього ж закону суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Одночасно у Вимозі було повідомлено, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
За інформацією, розміщеною на веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" (services.ukrposhta.ua) Вимога (надіслана поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором № 0303510026830) була отримана ПАТ "Айбокс Банк" 03.10.2016.
Отже, останній день надання ПАТ "Айбокс Банк" інформації на Вимогу припадав на 13.10.2016.
Листом від 11.10.2016 № 2036/051-6/6-01 (вх. Відділення від 17.10.2016 № 01-08-40-К) ПАТ "Айбокс Банк" відмовило Відділенню в наданні інформації на Вимогу, повідомивши, що оскільки запитувана згідно Вимоги інформація виходить за межі, встановлені п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", то Банк не має законних підстав надати інформацію Відділенню і така інформація може бути надана лише на підставі дозволу власника цієї інформації або за рішенням суду.
При цьому, Банком не було надано інформацію на жоден з пунктів Вимоги.
У зв'язку з цим, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 11.11.2016 № 64-р було розпочато розгляд справи № 1004/64-р-02-07-16 за ознаками вчинення ПАТ "Айбокс Банк" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.
Листом від 25.11.2016 № 2238/12-6/6-11 (вх. Відділення від 25.11.2016 № 01-08-3061) Банк надав заперечення щодо початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які за своїм змістом є аналогічними змісту листа від. 11.10.2016 № 2036/051-6/6-01 (вх. Відділення від 17.10.2016 № 01-08-40-К).
За результатами розгляду справи Відділенням було складено подання від 01.12.2016 № 156/ПС-02-07 з попередніми висновками у справі № 1004/64-р-02-07-16 (далі - Подання). Копію Подання разом із супровідним листом від 19.12.2016 № 02-07/4286 19.12.2016 було вручено представнику Банку.
Листом від 14.12.2016 № 2309/12-6/6-11 (вх. Відділення від 16.12.2016 № 01-08-3239) ПАТ "Айбокс Банк" надало свої заперечення на Подання, які за своїм змістом є аналогічними змісту листа від 11.10.2016 № 2036/051-6/6-01.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Як визначено приписами ч.ч. 3, 6 ст. 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.
За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.
Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений головою Відділення строк позивач не подав інформацію на Вимогу голови Відділення.
Разом з тим, згідно положень статей 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.
Направлення вимог про надання інформації, спрямовано за забезпечення функцій органів Антимонопольного комітету України, ефективності застосування конкурентного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, інформація, яка запитувалась у Вимозі, була необхідною для дослідження щодо дотримання ТОВ БПФ "Україна" законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у конкурсній процедурі закупівлі, та стосувалась стосуються Гарантії, виданої Банком ТОВ БПФ "Україна".
Отже, відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції, голова Відділення у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у ПАТ "Айбокс Банк" інформацію, необхідну для реалізації завдань, покладених на Відділення Законом України "Про Антимонопольний комітет України", а ПАТ "Айбокс Банк" було зобов'язане надати інформацію та копії документів на вимогу голови Відділення.
При цьому посилання позивача на те, що оскільки запитувана згідно Вимоги інформація виходить за межі, встановлені п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", то Банк не має законних підстав надати інформацію Відділенню і така інформація може бути надана лише на підставі дозволу власника цієї інформації або за рішенням суду, не є підставами для ненадання інформації, яка запитувалась у Вимозі, з огляду на таке.
Статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.
Разом з тим, за приписами пункту 3 частини 1 статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Згідно з пунктом 3.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за № 935/12809, вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки (йдеться про Закон України "Про банки і банківську діяльність"). Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу. Банк відмовляє в розкриття інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону про банки.
Суд дійшов висновку, що заяву (запит), що подавались Товариством до Банку з метою отримання гарантії, додані до вказаної заяви документи та іншу запитувану у Вимозі інформацію, що становить на твердження позивача банківську таємницю, позивач був зобов'язаний надати на Вимогу голови Відділення, як це передбачено ст.ст. 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Ненадання ПАТ "Айбокс Банк" інформації та документів, що запитувалися у Вимозі, створило перешкоди Відділенню для проведення дослідження на предмет наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях, зокрема, ТОВ "БПФ Україна".
При цьому матеріалами справи підтверджується, що Вимога голови Відділення була оформлена належним чином з дотриманням приписів частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а саме:
- викладена на бланку територіального відділення Антимонопольного комітету України;
- надана за підписом голови територіального відділення Антимонопольного комітету України;
- скріплена гербовою печаткою;
- містила підстави для отримання інформації, яка містить банківську таємницю (з метою виконання завдань, покладених на територіальне відділення Антимонопольного комітету України);
- містила посилання на норми закону статті 3, 17, 22, 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідно до яких голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має право вимагати та отримувати інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю.
Отже, Вимога голови Відділення відповідала нормам статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" і підлягала виконанню, зокрема, в частині розкриття інформації, що містить банківську таємницю, та в тій частині, яка не містить банківську таємницю.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.
Зважаючи на приписи вищезазначених норм ст.ст. 3, 7, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є загальними по відношенню до положень Закону "Про банки та банківську діяльність". Інші доводи позивача, наведені в обгрунтування заявлених позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків відповідача в оскаржуваному Рішенні.
Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив обґрунтований висновок про те, що дії ПАТ "Айбокс Банк", що полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 30.09.2016 № 02-07/3346 у встановлений головою територіального відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
При цьому судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5) (із змінами), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 1004/64-р-02-07-16, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 1004/64-р-02-07-16, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 76 від 29.12.2016 у справі № 1004/64-р-02-07-16 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним вказаного рішення є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.05.2017
Суддя Гумега О.В.