10 травня 2017 р.Справа № 818/261/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 818/261/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2017 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської обласної державної адміністрації (далі - Сумська ОДА, відповідач), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Сумської обласної державної адміністрації протиправною та такою, що суперечить статті 119 Конституції України та перешкоджає реалізації громадянами своїх прав, гарантованими Конституцією та законами України;
- визнати бездіяльність Сумської обласної державної адміністрації протиправною та такою, що суперечить Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язати Сумську обласну державну адміністрацію на підставі статті 119 Конституції України негайно після набрання судовим рішенням чинності забезпечити додержання прав ОСОБА_1 та членів його сім'ї на житло, гарантованих статтею 47 та 48 Конституції України та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Скаржник просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача до суду апеляційної інстанції надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) фіксування судового засідання 10.05.2017 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 22.09.2005 р. № 271 "Про квартирні питання" ОСОБА_1 взято на квартирний облік за місцем проживання у виконавчому комітеті Роменської міської ради Сумської області. У списку загальної черги позивач перебуває під № 1076, у списку першочергового права отримання житла - під № 288, в окремому списку воїнів-інтернаціоналістів - під № 14, в окремому списку осіб, звільнених в запас або відправлених у відставку - під № 5 (а.с. 31).
Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2011 р. по справі № 2-333/11 зобов'язано виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області надати ОСОБА_1 та його сім'ї житло для постійного проживання згідно з існуючими нормами житлової площі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, або за рахунок субвенцій з державного бюджету протягом 6 місяців з дня набрання чинності судовим рішенням (а.с. 6).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався на урядову "гарячу лінію", через Урядовий портал зі зверненнями, а саме: від 26.01.2016 р. № КА-4746093 - щодо поновлення порушених прав (а.с. 42-43), від 17.03.2016 р. № КА-5018131 - щодо поновлення прав на житло (а.с. 44-48), від 30.03.2016 р. № КА-5078608 - щодо виділення коштів на придбання житла (а.с. 38-39), від 10.04.2016 р. № КА-5120091 - щодо безпідставної передачі звернення ОСОБА_1 на розгляд виконкому міської ради (а.с. 45-46), від 10.12.2016 р. № КА-6227561 - щодо невиконання судового рішення від 21.03.2011 р. по справі № 2-333/11 (а.с. 40-41), які були направлені для вжиття заходів реагування до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області.
Вважаючи бездіяльність Сумської обласної державної адміністрації протиправною та такою, що суперечить статті 119 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян", позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не порушив права позивача, передбачених Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Колегія суддів зазначає, що Сумська обласна державна адміністрація не порушувала порядок розгляду звернень позивача, передбачений Законом України "Про звернення громадян", оскільки позивач безпосередньо до відповідача не звертався із зверненнями щодо поновлення його прав.
Під час розгляду справи встановлено, що звернення ОСОБА_1, які надійшли на урядову "гарячу лінію" через Урядовий портал, були передані для вжиття реагування до виконавчого комітету Роменської міської ради.
Отже, відповідачем не порушено права позивача на належний розгляд звернень позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Частиною 1 ст. 36 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 р. № 5464-Х визначено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно з пп. 2 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відповідно до пп. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Право на позачергове отримання житла передбачає порядок (правовий механізм) його реалізації, який встановлений Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК).
Відповідно до вимог ст. 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Статтею 46 ЖК не встановлено переважне право одержання жилих приміщень перед всіма іншими позачерговиками для воїнів-інтернаціоналістів, заявники мають бути забезпечені житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше них, що відповідатиме положенням ст. 43 Житлового кодексу Української РСР. За цим Кодексом регулюється не тільки право учасника бойових дій на позачергове отримання житла, але й інших категорій черговиків, серед яких є й такі, що мають додаткові переваги.
Згідно з пп. 6 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280-97/ВР до виконання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату.
Відповідно до ст. 143 Конституції України держава фінансує здійснення делегованих повноважень у повному обсязі, зокрема за рахунок Державного бюджету України.
Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з пп. "д" п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67 1 цього Кодексу), належать видатки, зокрема на державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 р. № 223 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів (далі - Порядок № 223).
Так, пунктом 2 Порядку № 223 визначено головного розпорядника бюджетних коштів Мінсоцполітики, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - Державна служба з питань інвалідів та ветеранів (відповідальний виконавець бюджетної програми), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації або їх структурні підрозділи.
За рахунок бюджетних коштів у встановленому порядку здійснюється придбання житла для учасників бойових дій на території інших держав, у тому числі тих, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах (далі - воїни-інтернаціоналісти), а в разі їх смерті - для членів сімей, за якими згідно із законодавством зберігається право подальшого перебування на квартирному обліку, які станом на 1 січня року, в якому здійснюється використання зазначених коштів, перебувають на квартирному обліку за місцем реєстрації.
Державна служба з питань інвалідів та ветеранів здійснює розподіл бюджетних коштів за погодженням із головним розпорядником бюджетних коштів між регіонами в розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня пропорційно кількості воїнів-інтернаціоналістів, які перебувають на квартирному обліку для отримання житла. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають Державній службі з питань інвалідів та ветеранів інформацію про кількість воїнів-інтернаціоналістів, які перебувають на квартирному обліку.
За наявності на початок року бюджетної кредиторської заборгованості у розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня бюджетні кошти спрямовуються на придбання житла після її погашення.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов'язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов'язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" виділення коштів з Державного бюджету України для забезпечення житлом громадян за програмою "Забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів" не передбачено, що унеможливлює закупівлю Сумською обласною державною адміністрацією житла за цією програмою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що дії відповідача повністю кореспондуються з приписами чинного законодавства, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Доводи апелянта про те, що посилання суду на черговість в отриманні житла є безпідставним колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів статті 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Щодо посилання апелянта на рішення Європейського Суду у справі "Комнацький проти України", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини, які розглядав Європейський суд, не є тотожними правовідносинам, що склалися по цій справі.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиконання обов'язку щодо забезпечення позивача житлом, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" виділення коштів з Державного бюджету України для забезпечення житлом громадян за програмою "Забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів" не передбачено, що унеможливлює закупівлю Сумською обласною державною адміністрацією житла за цією програмою.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 818/261/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.