Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
17 травня 2017 року справа №805/1209/17-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 805/1209/17-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів,
Позивач 14.02.2017 року (відповідно до поштового штемпелю на конверті) звернувся до суду з даним позовом (який було уточнено), просив суд: визнати протиправними, незаконними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 58 о/с від 24.02.2015 року про звільнення його з органів МВС та № 352 від 16.02.2015 року; поновити його на роботі на попередньо займану посаду - міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони, з урахуванням останнього постійного місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в особі ліквідаційної комісії скасувати запис у трудовій книжці про його звільнення; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі на попередньо займану посаду - міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони, а стягнення виплати заробітної плати (грошового утримання) - у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 805/1209/17-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів залишено без розгляду.
Позивач не погодився із зазначеним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст.ст. 99, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що судом в судовому засіданні було встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач був ознайомлений із наказом № 58 о/с від 24.02.2015 року про своє звільнення 23.01.2017 року та в той же день отримав витяг із зазначеного наказу та дублікат трудової книжки. Адміністративний позов був направлений до суду поштою цінним листом - 14.02.2017 року, тобто в межах місячного строку, встановленого чинним законодавством для спорів з приводу звільнення громадян з публічної служби.
Отже, позивач вважає, що не порушив встановлених законодавством строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав, щодо свого незаконного звільнення з органів внутрішніх справ України.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 01 березня 2009 року перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони Єнакієвського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 24 лютого 2015 року № 58 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 14).
Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугував наказ ГУМВС України в Донецькій області № 352 від 16 лютого 2015 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОСОБА_3 в області та покарання винних» за порушення службової дисципліни, вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, п.п. 2.2, 4.1 (розділ ІІІ), Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012 р., що виразилося у відмові прибути до нових місць дислокації за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби (а.с. 102-105).
Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду, послався на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду. Суд зазначив, що позивач в період з серпня 2016 року по лютий 2017 року не був позбавлений можливості ознайомитись з наслідками неприбуття до нових місць дислокації для подальшого проходження служби в ОВС, проведенням службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни, висновком службового розслідування та наказами про звільнення, оскільки в цей період часу він не був позбавлений волі, до нього не застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він також не знаходився на стаціонарному лікуванні.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції і вважає його передчасним, виходячи з наступного.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 3 Кодексу законів про працю визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не прийнято до уваги зазначених положень, та не досліджено усіх істотних обставин у справі щодо надання для ознайомлення оспорюваних наказів про його звільнення та видано трудову книжку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був ознайомлений із наказом № 58 о/с від 24.02.2015 року про своє звільнення 23.01.2017 року та в той же день отримав витяг із зазначеного наказу та дублікат трудової книжки (а.с. 33).
Тобто, наведене свідчить, що позивач з врахуванням дати ознайомлення зі спірним наказом та отримання дублікату трудової книжки звернувся до суду в межах встановленого місячного строку.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків звернення до суду, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін
Отже, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дав оцінку всім доказам, з яких суд виходив при прийнятті рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів вбачає підстави для скасування ухвали про залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 805/1209/17-а - скасувати, направити справу для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
ОСОБА_4
ОСОБА_5