Справа № 185/8779/16-ц
Провадження № 2/185/516/17
21 квітня 2017 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Врони А.О., за участю секретаря - Герасименко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
24 жовтня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надіслало на адресу суду засобами поштового зв'язку позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 653623 доларів США 74 центів перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею - 287,2 кв.м., в тому числі житловою - 117 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 0,0708 гектарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 13 липня 2006 року Головним Управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 виданим 17 липня 2006 року КП БТІ м.Донецька, за реєстраційним № 15373138 в книзі № 253, запис №68569, а також Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05 травня 1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права продажу будинку від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною реалізації в розмірі 1228073 грн.
Позов мотивовано тим, що 07 вересня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/11-175/2201, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з 400000 доларів США строком користування до 07 вересня 2016 року зі сплатою 12% річних за користування кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 08 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки з ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею - 287,2 кв.м., в тому числі житловою - 117 кв.м., розташовинй на земельній ділянці, площею 0,0708 гектарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 17 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 перейшло до ПАТ «Вектор Банк». 17 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 265/ФК-16, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 22 червня 2016 року між тими ж сторонами укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. У добровільному порядку відповідачі не виконують зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 17 червня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 653623 доларів США 74 центів, яка складається з 152618 доларів США 51 центів - простроченої заборгованості по тілу кредиту; 173985 доларів США 10 центів - простроченої заборгованості за відсотками; 327020 доларів США 13 центів - пені.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, та у разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Суд враховуючи думку представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 вересня 2006 між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/11-175/2201, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000 доларів США, строком по 07 вересня 2016 року, відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 12% річних.
Відповідно до п.9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного в цьому договорі.
08 вересня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (іпотекодержатель), правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 014/11-175/2201, згідно з умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею - 287,2 кв.м., в тому числі житловою - 117 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 0,0708 гектарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 13 липня 2006 року Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданим 17 липня 2006 року КП БТІ м. Донецька, за реєстраційним № 15373138 в книзі № 253, запис №68569, а також Державного акту на право приватної власності на землю (серія НОМЕР_2), виданого 05 травня 1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради.
Відповідно до п.1.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.
Відповідно до п.1.3. договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 2548511 грн.
17 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/21, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 перейшло до ПАТ «Вектор Банк».
Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №114/21 від 17 червня 2016 року відступлення право вимоги здійснюється за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року, укладеним з ОСОБА_2, дата повернення кредиту - 07.09.2016 року, загальна сума заборгованості у валюті договору - 653623,74 доларів США, в тому числі сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у валюті договору - 152618,51 доларів США, сума заборгованості за відсотками по кредиту у валюті договору - 173985,10 доларів США, сума пені у валюті договору - 327020,13 доларів США.
17 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 265/ФК-16, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №265/ФК-16 від 17 червня 2016 року відступлення право вимоги здійснюється за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07.09.2006 року, укладеним з ОСОБА_2, дата повернення кредиту - 07.09.2016 року, загальна сума заборгованості у валюті договору - 653623,74 доларів США, в тому числі сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту у валюті договору - 152618,51 доларів США, сума заборгованості за відсотками по кредиту у валюті договору - 173985,10 доларів США, сума пені у валюті договору - 327020,13 доларів США.
22 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» та публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки, який зареєстрований у реєстрі за № 4542 від 08.09.2006 року укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «Вектор Банк».
22 червня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки, який зареєстрований у реєстрі за № 4542 від 08.09.2006 року укладеним між публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідки порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно з вимогами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання потекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Так, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», я кщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Частиною 5 вищеназваної статті установлено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Водночас у ч. 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку» закріплено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Частинами 1, 2 ст. 43 Закону «Про іпотеку» установлено, що п рилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс16, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.
Згідно висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг» ринкова вартість нерухомого майна - житлового будинку з надвірними побудовами, до складу якого входять: житловий будинок в літ. «Ж-2», загальною площею 287,2 кв.м., гараж в літ. «З», альтанка в літ. «И», навіс в літ. «К», огородження під № 2-7, тротуар в літ. «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, станом на 11 жовтня 2016 року, без урахування податку на додану вартість становить - 1105217 грн., ринкова вартість нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0708 га (державний акт на право приватної власності на землю за № 4-941 від 05.05.1999 року), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, станом на 11 жовтня 2016 року, без урахування податку на додану вартість, становить - 182856 грн., а разом - 1288073 грн.
На виконання ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням позивача в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, оскільки згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь сплачений судовий збір в розмірі 19321,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18390753 від 19 жовтня 2016 року, та витрати на оголошення у газеті в сумі 420 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1805604 від 22 лютого 2017 року.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 60, 208-210, 212-215, 224-232 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-175/2201 від 07 вересня 2006 року у розмірі 653623 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять три) долари США 74 центів, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу по кредиту- 152618,51 доларів США, сума заборгованості за відсотками по кредиту - 173985,10 доларів США, сума пені- 327020,13 доларів США, звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею - 287,2 кв.м., в тому числі житловою площею - 117 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 0,0708 гектарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 13 липня 2006 року Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданим 17 липня 2006 року КП БТІ м. Донецька, за реєстраційним № 15373138 в книзі № 253, запис №68569, а також Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05 травня 1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради шляхом надання товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права продажу будинку від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною реалізації в розмірі 1228073 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч сімдесят три) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судові витрати в розмірі 9870 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судові витрати в розмірі 9870 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 54 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Суддя А. О. Врона