Справа № 183/6311/16
№ 1-кп/183/272/17
іменем України
17 травня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42016040010000122 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жовті Води, Дніпропетровської області, не одруженого, з повною середньою освітою, військовослужбовця за контрактом, сержанта військової частини польова пошта НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
10 жовтня 2013 року наказом № 209 командира військової частини (по стройовій частині) А НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ), яка дислокується у АДРЕСА_2 , солдата за контрактом ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ) та призначено на посаду стрільця - регулювальника комендантського відділення комендантського взводу. 18 листопада 2014 року наказом № 110-ПМ командира військової частини (по стройовій частині) А НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ) солдату ОСОБА_4 присвоєне військове звання - молодший сержант та призначено на посаду командира 3 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ).
Сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» статті 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Однак, 01 лютого 2016 року сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ), самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ) та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 03 листопада 2016 року, коли молодший сержант ОСОБА_4 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.
Таким чином у період з 01 лютого 2016 року по 03 листопада 2016 року, сержант ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ) без поважних причин та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_3 (польова пошта НОМЕР_1 ), в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно в кінці січня 2016 року під час стрибку з парашутом він отримав травму та поїхав додому на лікування, оскільки в військовому госпіталі йому поставили на його думку невірний діагноз, а потім захворіла його мати і він залишився їй допомагати. Зрозумівши протиправність своїх дій, він добровільно звернувся до військової прокуратури. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що за місцем служби він характеризується з негативної сторони (а.п.53), скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких.
Однак, обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений є особою, раніше не судима, вину визнав повністю, на обліках у лікарів не перебуває (а.п.57,58,83), є учасником бойових дій (а.п.79), отримав два вогнепальні поранення під час участі в проведенні антитерористичної операції (а.п.80-82), має на утриманні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щире каяття ОСОБА_4 та його з'явлення із зізнанням визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому суд, вважає можливим для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме більш м'яке, не зазначене санкцією статті за цей злочин, у вигляді арешту з відбуванням на гаупвахті, як було обґрунтовано запропоновано стороною обвинувачення, що буде співрозмірним та достатнім для досягнення мети покарання та виправлення засудженого.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 (чотирьох) місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті.
Копію вироку ОСОБА_4 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1