Справа № 127/18581/16-ц Провадження № 22-ц/772/1428/2017Головуючий в суді першої інстанції Ан О. В.
Категорія 43Доповідач Оніщук В. В.
12 травня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.,
за участю секретаря Ліннік Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: МКП «ЖЕК №5», виконавчий комітет Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом, -
В серпні 2016 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31.07.2007 року визнано недійсним п. 1.305 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №385 від 24.05.1996 року «Про приватизацію державного житлового фонду м. Вінниці та про передачу у приватну спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1»; визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 24.05.1996 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Вінницької міської ради; визнано за ОСОБА_2 право користування двокімнатною квартиру АДРЕСА_1 та право на приватизацію. В позові зазначено, що на підставі вказаного рішення суду він 16.04.2008 року зареєструвався в спірній квартирі і з того часу постійно в ній проживає, де окрім нього зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4. Квартира перебуває на балансі МКП «ЖЕК №5», особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3. З часу реєстрації і вселення в спірну квартиру він постійно проживає в ній та користується жилим приміщенням як член сім'ї наймача та виконує інші зобов'язання, що випливають із договору найму житлового приміщення. Позивачем зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хоча і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, однак в ній постійно не проживають та не користуються житлом, що підтверджується актом МКП «ЖЕК №5», а тому просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю в ній понад шість місяців без поважних причин; змінити договір найму житлового приміщення та зобов'язати виконком Вінницької міської ради укласти із ним договір найму спірної квартири та відкрити на його ім'я особовий рахунок.
В березні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали зустрічну позовну заяву, посилаючись на те, що ОСОБА_2 шляхом зміни замка у вхідних дверях, обмежив їм доступ до квартири АДРЕСА_1, що зафіксовано працівниками поліції, а тому просили усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні квартирою.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2017 року позов ОСОБА_2 в частині вимог про зміну договору найму житлового приміщення, залишено без розгляду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 року в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити, при цьому зроблено посилання на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.
Представник виконавчого комітету Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник МКП «ЖЕК №5» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надано заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, районний суд виходив з того, що відповідачі не втратили зв'язку із спірним житловим приміщенням, оскільки вони частково сплачують вартість комунальних послуг по вказаній квартирі, періодично відвідують помешкання, зберігають в квартирі свої речі, а також звернуто увагу на те, що причиною періодичної відсутності відповідачів у квартирі є неприязні відносини між членами сім'ї та хворобливий стан ОСОБА_2.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд виходив з того, що позивачами по зустрічному позову не доведено факт заміни замка у вхідних дверях та створення інших перешкод в користуванні спірною квартирою.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31.07.2007 року визнано недійсним п.1.305 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №385 від 24.05.1996 року «Про приватизацію державного житлового фонду м. Вінниці» та про передачу у приватну спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 24.05.1996 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Вінницької міської ради; визнано за ОСОБА_2 право користування двокімнатною квартиру АДРЕСА_1 та право на приватизацію.
З особового рахунку вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 і крім неї у даній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, обґрунтовуючи вимогу тим, що відповідачі в даному помешканні постійно не проживають, а тому в силу ст. 71 Житлового кодексу є такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 71 Житлового кодексу при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно ст. 72 Житлового кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
З матеріалів справи, зокрема з оборотної відомості за період з 2014 року по 2016 року, наданої КП обчислювальний центр ЖКГ в м. Вінниці, а також копій квитанцій за сплату комунальних послуг та копій квитанцій за сплату послуг інтернет-провайдеру видно, що відповідачами оплачувались вказані послуги.
Крім того, із виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1030116 вбачається, що ОСОБА_3 в період з 30.05.2016 року по 18.07.2016 року перебувала в опіковому відділенні обласної клінічної лікарні в м. Івано-Франківську, а також в період з 19.07.2016 року по 08.08.2016 року, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1361616.
Із виписки №12910 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3, виданої ЦПСМД №2, видно, що остання перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 21.11.2016 року по 07.12.2016 року, а також випискою №0069 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3, виданої Хмільницькою обласною фізіотерапевтичною лікарнею, підтверджується факт перебування останньої на стаціонарному лікуванні в період з 30.01.2017 року по 22.02.2017 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05.06.2013 року, а також рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.02.2015 року, ОСОБА_2 вже було відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Даними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, однак через агресивну поведінку відносно неї з боку ОСОБА_2, з метою уникнення конфліктів та через острах за своє здоров'я та життя, вона змушена тимчасово залишати житло. Також, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звертались до правоохоронних органів із заявами про неправомірну поведінку ОСОБА_2 з приводу погрози фізичної розправи з боку останнього щодо них.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні первісного позову, при цьому врахував постійні конфлікти, що виникають між сторонами, хворобливий стан ОСОБА_2, що змушує відповідачів залишати місце їхнього проживання, а також визначив поважність причин тимчасової відсутності відповідачів у квартирі АДРЕСА_1.
Також, судом прийнято до уваги рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2015 року, яким ОСОБА_2 визнано обмежено дієздатним.
Звернувшись в суд із зустрічним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом, обґрунтовану тим, що ОСОБА_2 змінив замок у вхідних дверях квартири, чим обмежив їм доступ до помешкання.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо недоведеності позивачами по зустрічному позову заявлених вимог, тоді як згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відтак правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову, при цьому в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Щодо викладених в апеляційній скарзі тверджень про неврахування судом складених працівниками МКП «ЖЕК №5» актів, яким підтверджено факт не проживання в квартирі відповідачів по первісному позову, то дані твердження є безпідставними, оскільки вказані акти були досліджені при розгляді справи в суді першої інстанції і їм була надана відповідна правова оцінка та встановлено поважність причин не проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі в певні періоди, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 71 Житлового кодексу та визнання відповідачів за первісним позовом такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ С.К. Медвецький
/підпис/ В.С. Марчук
Згідно з оригіналом: