Справа № 148/342/17 Провадження № 22-ц/772/1361/2017Головуючий в суді першої інстанції Штифурко Л. А.
Категорія 39Доповідач Оніщук В. В.
12 травня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Марчук В.С., Медвецького С.К.,
за участю секретаря Ліннік Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.04.2017 року у справі за позовом, поданим ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Тульчинської міської ради Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
В лютому 2017 року ОСОБА_3 діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його рідна тітка ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, розташована на території Суворовської сільської ради Тульчинського району Вінницької області площею 1,3510 га, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 15.05.2003 року. В позові зазначено, що позивач є спадкоємцем померлої за законом і для оформлення своїх спадкових прав звернувся до Тульчинської нотаріальної контори, де йому було повідомлено про те, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини. Причиною пропуску строку для прийняття спадщини став його похилий вік, скрутне матеріальне становище, яке викликане значними фінансовими витратами на лікування його дружини ОСОБА_5, яка хворіє на онкологічне захворювання та потребує постійного догляду і допомоги в побуті. Позивачем зазначено, що відмова в задоволенні його прохання про визначення додаткового строку зумовить перехід права власності на спадкове майно до органу місцевого самоврядування, на території якого воно знаходиться, а саме до Тульчинської міської ради, внаслідок чого будуть порушені його права як спадкоємця, а тому з посиланням на поважність причин пропуску строку, просив визначити йому додатковий строк 3 місяці для прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_4.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.04.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання представник ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому ним подано заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Представник Тульчинської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при цьому ним подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, а також зазначено про безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій щодо прийняття спадщини у визначений законом строк.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого повторно Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 15.11.2016 року.
Із довідки, виданої виконкомом Суворовської сільської ради Тульчинської району Вінницької області 23.11.2016 року № 1175 видно, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, розташованої на території Суворовської сільської ради площею 1,3510 га. Факт прийняття спадщини не встановлено.
Крім того, із відповіді Тульчинської держаної нотаріальної контори вих. №209/01-16 від 14.03.2017 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не відкривалась.
Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи вимогу тим, що заява про прийняття спадщини не була ним подана вчасно із-за його похилого віку, скрутного матеріального становища, викликаного значними фінансовими витратами на лікування його дружини, хворої на онкологічне захворювання.
Вимогами ст.ст. 1270 та 1272 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому суд повинен виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, у п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року визначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
З матеріалів справи видно, що позивач у визначений законом термін не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і вказані ним причини неподання даної заяви не можуть бути визнані за поважні, при цьому слід врахувати, що з часу відкриття спадщини і до звернення в суд з вказаним позовом пройшло понад десять років, інших причин, які б свідчили про поважність пропуску строку для прийняття спадщини, позивачем не наведено.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що на час звернення в суд з даним позовом, позивачем взагалі не подавалась заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини і йому не було відмовлено в її прийнятті.
Щодо посилання позивача на хворобу його дружини, то дана обставина не є беззаперечною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, до того ж надана виписка із історії хвороби №1516, видана «Міською лікарнею №1» м. Краматорська, містить лише інформацію про перебування ОСОБА_5 на лікуванні в період з 11.09.2013 року по 21.09.13 року та з 04.06.14 року по 22.07.14 року.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Викладені в апеляційній скарзі твердження про те, що позивач є пенсіонером, проживає на значній відстані від місця відкриття спадщини та постійно доглядає за дружиною, яка потребує сторонньої допомоги, на увагу не заслуговують, оскільки дані обставини вже були предметом дослідження при розгляді справи в суді першої інстанції, їм було надано відповідну правову оцінку та зроблено вірний висновок про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.04.2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ В.С. Марчук
/підпис/ С.К. Медвецький
Згідно з оригіналом: