11 травня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року в справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат,
У серпні 2015 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила стягнути заборгованість за Договором про іпотечний кредит на загальну суму 249 416,83 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.01.2016 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 77.2/ІЖ-154.08.1 від 03.06.2008 в сумі 249 416,83 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 494,17 грн.
Справа № 753/15721/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/5589/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказує на відсутність розрахунків суми заборгованості за кредитним договором, недоведеність позивачем наявної заборгованості, що вказана у позовній заяві. Зазначила, що строк дії кредитного договору встановлений до 03.06.2021, а тому вимоги позивача про дострокове повернення кредиту є передчасними. Вказала, що після подачі позову, позичальник здійснювала погашення кредиту, що не було враховано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, згідно договору про іпотечний кредит, взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачений строк борг не повернула.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів .
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 03.06.2008 між ВАТ «Родовід банк» та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит № 77.2/ІЖ-154.08.1, за умовами якого банк надав позичальнику у кредит грошові кошти в сумі 300 000,00 грн., строком до 03.06.2021 зі сплатою 13,9% річних (а. с. 6-13). 29.08.2008 між Державною іпотечною установою та ВАТ «Родовід банк» був укладений договір про відступлення права вимоги № 1775/08, за умовами якого банк передав позивачу всі права та вимоги за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором (а. с. 14-18). Банк виконав свої зобов'язання, надав кредитні кошти, позичальник належним чином умови договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 10.07.2015виникла заборгованість, яка складає 249 416,83 грн., а саме: по основній сумі боргу -216 516,27 грн., прострочені відсотки за користування кредитом -22249,27 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів в сумі -2 336,36 грн., інфляційні витрати - 8314,93 грн. (а. с. 5).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.
Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч умов вищевказаного кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 10.07.2015 виникла заборгованість, яка складає 249 416,83 грн., а саме: по основній сумі боргу -216 516,27 грн., прострочені відсотки за користування кредитом -22249,27 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів в сумі -2 336,36 грн., інфляційні витрати - 8314,93 грн. (а. с. 5).
Таким чином, у відповідача перед Банком виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за вказаним кредитом.
Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що між сторонами виникли грошові зобов'язання до даних правовідносин, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3, порушивши умови договору, не сплатила позивачу вищезгадану суму.
Відповідно до п. 6.1 Договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.
Враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено про наявність заборгованості позичальника, колегія суддів вважає висновки суду про необхідність стягнення заборгованості за договором Договору про іпотечний кредитзурахуванням пені та інфляційних витрат із позичальника правильними.
Доводи апеляційної скарги про відсутність розрахунків суми заборгованості за кредитним договором, недоведеність позивачем наявної заборгованості є необґрунтованими, оскільки в суді апеляційної інстанції позивачем було надано довідку з детальним розрахунком заборгованості ОСОБА_3, однак відповідач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надала власного розрахунку на спростування.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк дії кредитного договору встановлений до 03.06.2021, а тому вимоги позивача про дострокове повернення кредиту є передчасними не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 5.2.4 Договору про іпотечний кредит передбачено право кредитора вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за іпотечним договором.
Таким чином, враховуючи, що позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, в Банку наявні законні підстави для стягнення з відповідача достроково заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що після подачі позову, позичальник здійснювала погашення кредиту, що не було враховано судом, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки докази на підтвердження даної обставини були надані в суді апеляційної інстанції та будуть враховуватись при виконанні зазначеного рішення.
За наведених обставин та відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк