10 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 120 151 001 000 123 43 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
якою він звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України у зв'язку зі зміною обстановки відповідно до вимог ст. 48 КК України та кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2017 ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України у зв'язку зі зміною обстановки відповідно до вимог ст. 48 КК України та кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Як указано в ухвалі суду першої інстанції, “з обвинувального акта вбачається, що 14.10.2015 під час огляду працівниками міліції рюкзака, що належить ОСОБА_6 , у ньому було виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на ніж, який відповідно до висновку експерта № 1715 від 15.10.2015 належить до холодної зброї колючо-ріжучої дії.
Разом з тим, захисник просить суд звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КПК України, мотивуючи це тим, що з моменту реєстрації провадження ОСОБА_10 активно сприяв розкриттю злочину, при огляді вказаний ніж видав добровільно та протягом усього досудового розслідування жодних перешкод до встановлення істин у справі не чинив, у скоєному щиросердечно розкаявся та пояснив, що вказаний ніж, як предмет туристичного спорядження, він отримав у подарунок на день народження. За весь час володіння вказаним ножем він використовував його виключно з точки зору туристично-побутових потреб та сприймав його саме таким, оскільки неодноразово бачив модель вказаного ножа у вільному доступі для придбання в різних інтернет-магазинах та навіть не здогадувався, що вказаний ніж належить до холодної зброї, для придбання та носіння якої він мав би отримати відповідний дозвіл. Скоєне у повній мірі осмислив та усвідомив, щиро розкаявся.
Також з клопотання вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вперше вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
ОСОБА_6 є членом Громадської організації “Держава”, керівництвом та учасниками якої характеризується виключно з позитивної сторони, як свідому, відповідальну, вольову та комунікабельну, порядну та чесну людину, здатну завжди прийти на допомогу, підтримати та порадити.
ОСОБА_10 зазначає, що щиро розкаявся у скоєному кримінальному правопорушенні та, переоцінивши у зв'язку з цим життєві цінності, на теперішній час дає правильну й об'єктивну оцінку своїй поведінці щодо вчиненого кримінального правопорушення. А тому, на думку захисту, обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, не буде в подальшому скоювати злочинів, що є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
Згідно ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде знано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” № 12 від 23 грудня 2005 року, для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилась таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сам або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що уможливлюють вчинення нею нового злочину.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання захисника та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України”.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, обґрунтував такий висновок тим, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, до моменту затримання працівниками міліції використовував ніж для туристично-побутових потреб, про отримання необхідних дозволів не знав, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, є громадським діячем, на спеціальних обліках не перебуває, а тому існують підстави вважати, що останній втратив суспільну небезпечність.
Разом з тим, звільняючи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриваючи провадження, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали єдиною підставою для такого звільнення вказав зміну обстановки внаслідок чого діяння втратило суспільну небезпечність. Однак, висновок про втрату суспільної небезпечності носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу не ґрунтується на фактах, встановлених в ході судового розгляду кримінального провадження. Суд не зміг навести жодного аргументу на підтвердження свого помилкового висновку, оскільки їх не існує серед матеріалів провадження.
Крім того, покладені в основу вказаної ухвали дані про особу обвинуваченого не можуть свідчити про наявність підстав для застосування ст. 48 КК України, оскільки вони є характеризуючими даними особи обвинуваченого, які існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Жодних конкретних даних, які вказують, що після вчинення кримінального правопорушення або особа обвинуваченого або вчинене ним діяння зазнали таких змін, внаслідок яких перестали бути суспільно небезпечними - не існує.
Для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилися, суду необхідно було встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які б свідчили про таку зміну обстановки та втрату діянням суспільної небезпечності.
Наведені вище вимоги закону судом дотримані не були. Більше того, вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, й на даний час є одним із найбільш поширених злочинів проти громадської безпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України є правом, а не обов'язком суду. Правомірне застосування такого інституту вимагає наявності переконливих аргументів, які повинні бути підтверджені відповідними доказами, однак таких доводів суд першої інстанції не навів, серед матеріалів кримінального провадження їх не має.
А тому, на переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно застосував до обвинуваченого ст. 48 КК України, яка не підлягала застосуванню.
В апеляційній скарзі прокурор заявив клопотання про дослідження матеріалів кримінального провадження та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_11 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги прокурора в повному обсязі та скасування ухвали з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду про закриття провадження законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 404 КПК України в межах апеляційних скарг в обсязі, підтриманому стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції.
Положеннями ст. 370 КПК України задекларована законність, вмотивованість та обґрунтованість судового рішення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як видно з ухвали суду першої інстанції, приймаючи рішення у підготовчому судовому засіданні про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України у зв'язку зі зміною обстановки відповідно до вимог ст. 48 КК України та про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд послався лише на обставини кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті, на зміст клопотання захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, на положення останнього закону та роз'яснення, що містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” № 12 від 23 грудня 2005 року.
Проте, будь-яких мотивувань щодо можливості задоволення клопотання захисника та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України ухвала суду першої інстанції взагалі не містить, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування ухвали суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 412, ч. 2 ст. 415 КПК України.
За наведеним, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 про скасування ухвали суду першої інстанції та призначення нового розгляду у суді першої інстанції підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України у зв'язку зі зміною обстановки відповідно до вимог ст. 48 КК України та кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3