номер провадження справи 5/32/17
10.05.2017 Справа № 908/364/17
За позовом: Приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (02002, Київська область, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 916) в інтересах:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторське агентство “Чесна музика” (01011, Київська область, м. Київ, вул. П. Мирного, 16/13)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “УМИГ Мьюзік” (03124, Київська область, м.Київ, вул. М. Василенка, 7 - а; 03150, Київська область, м. Київ, вул. Антоновича, 48 - б, офіс 14)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Плюс” (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63 - а, офіс 15)
про стягнення 29 000,00 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від ОП “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”: не з'явився
Від позивача-1: не з'явився
Від позивача-2: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
22.02.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватної організації “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” в інтересах: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторське агентство “Чесна музика”, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “УМИГ Мьюзік” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Плюс” про стягнення 29 000,00 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/364/17, справі присвоєно номер провадження - 5/32/17, розгляд якої призначено на 27.03.2017. Ухвалою суду 01.03.2017 у зв'язку з відрядженням судді Проскурякова К.В. розгляд справи перенесено на 24.03.2017. Ухвалою від 24.03.2017 у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, не надання ним витребуваних судом документів, необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладено на 20.04.2017. Ухвалою суду від 20.04.2017 № 908/364/17 продовжено строк розгляду справи строком на 15 днів - до 10.05.2017, судове засідання відкладено на 10.05.2017. У судовому засіданні 10.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
24.03.2017 від ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 64000,00 грн. , враховуючи збільшення до 3200 грн. розміру мінімальної заробітної плати відповідно дл Закону України "Про державний бюджет України на 2017р."
Розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Судом розглянуто клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Приписами пункту 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Враховуючи, що до заяви про збільшення розміру позовних вимог заявником не надано належних та допустимих доказів її надсилання на адреси позивачів 1, 2 та відповідача, суд не приймає вказану заяву до розгляду і продовжує розгляд справи за первинними позовними вимогами.
Представник ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» у судове засідання 10.05.2017 не з'явився. На адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами справи. Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Оригінал вказаного клопотання у паперовому вигляді на адресу суду не надходило.
З матеріалів справи вбачається, що ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011. ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" було укладено договори з позивачем 1 та позивачем 2 про управління майновими авторськими правами. 26.07.2016 представником ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» було складено в односторонньому порядку Акт № 26/07/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого у приміщенні закладу night club Platinum (Охота на облака), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 14, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Фаворит Плюс» було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою „Улыбайся" та «Вместе мы». Тобто, відповідачем були використані музичні твори без отримання дозволу на таке використання у встановленому законом порядку та без виплати винагороди за його використання, чим, в свою чергу, порушено вимоги ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права". Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь відповідачів 1 та 2 по 14500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єктів правового захисту музичних творів, відповідно, "Вместе мы" та "Улыбайся", а всього на суму 29000 грн.
Позивачі 1, 2 у судові засідання 24.03.2017, 20.04.2017 та 10.05.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноважених представників позивачів 1, 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивачі 1, 2 були повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивачі 1, 2 не скористалися.
Відповідач у судові засідання 24.03.2017, 20.04.2017 та 10.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.02.2017 № 908/364/17, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит Плюс» на адресу: 69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63 - а, офіс 15, повернулась на адресу суду із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання». Ухвали суду від 01.03.2017 та від 24.03.2017 № 908/364/17 направлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит Плюс» на адресу: 69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63 - а, офіс 15, також повернулись на адресу суду із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
З матеріалів справи вбачається, що ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
01.10.2013 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авторське агентство «Чесна музика» (далі - видавник) було укладено договір № АВ - 01/10-2 про управління майновими авторськими правами (далі - договір № АВ-01/10-2 з усіма додатками, змінами та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання творів третіми особами. Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання творів третіми особами, збір авторської винагороди, її розподіл та виплату.
Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. договору № АВ-01/10-2 твір - оприлюднений музичний твір (з текстом або без тексту), права на який в даний час належать чи протягом терміну дії даного договору будуть належати видавнику. Субвидані твори - оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані видавнику від нерезидента України.
Пунктом 4.1. договору № АВ-01/10-2 визначено, що організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на публічне виконання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місяцях здійснення господарської діяльності (підприємств торгівлі та послуг), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сімї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час.
Відповідно до п.п. 8.2., 8.3. договору № АВ-01/10-2 організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в т.ч. здійснювати фіксацію фактів використання творів без дозволу організації. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 11.1. договору № АВ-01/10-2).
Відповідно до Додатку № 1 до договору № АВ-01/10-2 територія дії договору - Україна.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. вказаного ліцензійного договору № 131/2 від 01.10.2013, укладеного між Індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авторське агентство «Чесна музика» (далі - ліцензіат), ліцензіар з моменту вступу в силу договору надає ліцензіату ліцензію на використання творів /фонограм/ кліпів способами, передбаченими цим договором, а також право дозволяти або забороняти використання творів/фонограм/кліпів способами, передбаченими цим договором, третіми особами. Найменування та кількість творів/фонограм/кліпів, ліцензію на використання яких, а також право дозволяти або забороняти використання творів/фонограм/кліпів третім особам ліцензіар надає ліцензіату відповідно до п. 2.1. договору, визначаються сторонами у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору - 31.12.2016 (п. 1.21. договору №131/2 в редакції додаткової угоди).
В матеріалах справи міститься Декларація музичних творів № 16 від 01.10.2013 на музичний твір «Вместе мы», автор музики Кривенко, Контарев, автор тексту - Кривенко, Контарев, Єфремов, виконавець "5sta Family", публічне виконання 100%. Видавник отримав права на підставі договору № 131/2 від 01.10.2013. Кінцева дата дії договору - 31.12.2016.
Також, 01.01.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМИГ МЬЮЗІК» (далі - видавник) було укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - договір № АУ003К з усіма додатками, змінами та доповненнями), відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори при подальшому згадування - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.
Пунктом 5.1. договору № АУ 003К визначено, що організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на публічне виконання об'єктів авторського права як за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів (не виключаючи живе виконання виконавцем або колективом виконавців), у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, розважальні заклади, заклади громадського харчування), а також в інших місцях - як з платним, так і з безкоштовним входом, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час.
Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1. договору № АУ 003К).
Відповідно до п.п. 8.2., 8.3. договору № АУ 003К організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист майнових прав видавника, в т.ч. перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.
Строк дії цього договору неодноразово продовжувався і відповідно до наданої позивачем у судове засідання додаткової угоди від 01 грудня 2016р. №4 до договору №АУ003К від 01 січня 2014р. строк дії договору подовжено до 31.12.2017р.
31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Первинне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМИГ МЬЮЗІК» (далі - ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № ПЛВ-054/15 (далі - договір № ПЛВ - 054/15 з усіма додатками, змінами та доповненнями), відповідно до умов якого ліцензіату були передані авторські права на музичний твір «Улыбайся», автор музики та тексту ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавець IOWA, публічне виконання 100 %, публічне сповіщення 100% Видавник отримав права на підставі договору № ПЛВ-054/15 від 31.12.2014.
В матеріалах справи міститься Декларація музичних творів № 19 від 01.02.2016 на музичний твір «Улыбайся», автор музики та тексту ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавець IOWA, публічне виконання 100 %, публічне сповіщення 100%. Видавник отримав права на підставі договору № ПЛВ-054/15 від 31.12.2014. Кінцева дата дії договору - 31.12.2016.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання вказаних вище договорів про управління майновими авторськими правами 26.07.2016 представником ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» ОСОБА_4 на підставі доручення № 7257 від 24.11.2015р., виданого приватною "Організацією колективного управління авторськими та суміжними правами” було складено в односторонньому порядку Акт № 26/07/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого у приміщенні закладу night club Platinum (Охота на облака), розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Леонова, 14, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Фаворит Плюс» в період часу з 22 год. 58 хв. до 0 год. 39хв. було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, під назвою „Улыбайся" та «Вместе мы». В акті зазначено, що ці твори використовувались для фонового озвучення приміщення закладу, а саме для публічного виконання музичних творів.
Окрім складення вказаного акту фіксація порушень здійснювалася шляхом відеозапису за допомогою відеокамери Sony DSR-DVD405E №173531 на оптичний диск з сигнатурою MAD 6490114172985-D3, MAD6A90516020167-D3.
На підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі харчування саме відповідачем - ТОВ «Фаворит Плюс», позивачем до позовної заяви додано копію чеку про оплату через систему банку „ПриватБанк" від 25.07.2016 року та товарний чек № RPF00008539 від 25.07.2016.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Під час судового засідання судом в присутності представника позивачів було досліджено відеозапис, який був непереривний, та на якому зафіксовано виконання певних музичних творів у приміщенні нічного клубу night club "Platinum" ("Охота на облака") у м. Запоріжжі по вул. Леонова, 14.
Дослідивши представлені докази суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом положень ст. 440 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і ч. 3 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. «а» ст. 50 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Пунктом "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.
Згідно із п. 5 ст. 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.
Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.
У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Крім того, як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі („наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - „наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той саий час або в різних місцях і в різний час. Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену у справі № 3-994гс15 у постанові від 11 листопада 2015 року, суд констатує, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.
Вказана обставина входить до предмету доказування у справі, оскільки відповідно до умов вказаних вище ліцензійних договорів майнові авторські права передані їх власниками видавникам і, відповідно, в подальшому Організації у певних межах, зокрема договором № 131/2 від 01.10.2013 - лише щодо публічного виконання 100 %, та за договором № ПЛВ-054/15 від 31.12.2014 - щодо публічного виконання 100 % і публічного сповіщення 100%. Зазначені види майнових авторських прав відображені і у відповідних деклараціях музичних творів.
З наданого позивачем та дослідженого у судовому засіданні оригіналу відеозапису фіксації порушення майнових авторських прав від 26.07.2016р. неможливо встановити джерело (пристрій) , з якого відбувалося публічне виконання спірних творів. Не зазначені вказаний пристрій і у акті фіксації від 26.07.2016р. Посилання позивача на відеофіксацію починаючи з 24:53 хв. відеозапису №1 наявного у закладі відповідача обладнання для подання музичних творів - програвачів, аудіо колонок і оператора, який керує цими приладами, суд вважає недостатнім, оскільки, по-перше, в момент відображення на відеозапису вказаних пристроїв з них не лунають спірні твори, а по-друге, на них неможливо дійти висновку про те чи відбувається публічне виконання чи публічне сповіщення в розумінні ст. 1 вказаного вище Закону.
Крім цього, суд враховує, що позивач здійснював відео фіксацію порушень у скритий спосіб з-під столу та на рівні підлоги і зазначений позивачем у додаткових поясненнях до позову час подання спірних творів на відеозаписах відображений як зображення частини стіни, підлоги та меблів, на якому взагалі відсутні будь-які пристрої для відтворення звуку.
Таким чином позивачем не доведено належними і допустимими доказами конкретні форма та спосіб використання спріних об'єктів авторських прав.
Також, приймаючи рішення суд виходить з того, що ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» просить суд стягнути з відповідача на користь позивачів 1, 2 компенсацію за порушення майнових авторських прав (використання без дозволу музичних творів) у розмірі 29 000,00 грн. (по 14500,00 грн. на користь кожного із позивачів).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в матеріалах справи не містять додатку до ліцензійного договору укладеного між Індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авторське агентство «Чесна музика» (ліцензіат) № 131/2 від 01.10.2013, яким було б визначено перелік творів та права на них, та доказів пролонгації договору на 2017 рік. Замість додатку до договору № 131/2 від 01.10.2013, позивачем (заявником) додано до позову додаток з переліком творів до ліцензійного договору № 128/2 від 01.10.2013.
Щодо музичного твору «Улыбайся», автор музики та тексту ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавець IOWA, видавник ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» отримав майнові авторські права на публічне виконання 100 %, публічне сповіщення 100% на підставі ліцензійного договору № ПЛВ-054/15 від 31.12.2014, строк дії якого завершився 31.12.2016р.
Продовження до 31.12.2017р. строку дії договору про управління майновими авторськими правами №АУ003К від 01 січня 2014р між ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» та Організацією згідно додаткової угоди від 01 грудня 2016р. №4, само по собі не свідчить про продовження строку дії саме ліцензійного договору, а отже і існування у 2017 році авторських майнових прав у ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» та відповідно прав на їх захист у Організації.
Враховуючи, що фіксація порушення майнових авторських прав відбувалася у межах дії відповідних ліцензійних договорів, строк дії яких припинився 31.12.2016р., та договорів про управління майновими авторськими правами, а до суду за захистом порушеного права до господарського суду Запорізької області Організація звернулася 22.02.2017р., тобто після завершення дії ліцензійних договорів, а належних та допустимих доказів їх продовження, а отже і продовження похідного від них права Організації на управління та відповідний захист майнових авторських прав видавників, суду заявником не представлено, суд приходить до висновку, про відсутність у Організації (заявника) права на звернення до суду з вимогами про відповідну компенсацію, а отже і про безпідставність позовних вимог.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи заявника судом до уваги не приймаються. Нез'явлення у судове засідання відповідача та ненадання ним доказів відсутності порушення з його боку авторських прав, не спростовує висновку суду про недоведеність належними засобами доказування позивачем наявності у нього права на управління та захист наведених вище авторських прав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 15.05.2017.