16 травня 2017 року Справа № 910/11969/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу відКиївського апеляційного господарського суду 23.03.2017
у справі№ 910/11969/16
Господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт"
до1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
провизнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Компанії Clifford Alliance LP
до1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Публічне акціонерне товариство "Златобанк" 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 3. Національний банк України 4. ОСОБА_4
провизнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
у судовому засіданні взяли участь представники:
- ТОВ "Біпродукт" Кравчук А.С.;
- ПАТ "Державний ощадний банк України" - ТОВ "ТЛК "Арктика" - Компанії Clifford Alliance LP - ПАТ "Златобанк" - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - Національний банк України - ОСОБА_4 ОСОБА_6; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10;
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/11969/16 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/11969/16, та передати справу до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 не сплатила судовий збір у встановленому законом розмірі, оскільки судовий збір повинний був сплачуватися нею з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і двох позовів третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
В частині першій статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання позовів, закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання позовів, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
У разі якщо в апеляційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного позову і зустрічного позову або заяви про вступ у справу третьої особи із самостійними позовними вимогами, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за всіма зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного позову, так і зустрічного позову або заяви про вступ у справу третьої особи із самостійними позовними вимогами.
Оскільки ОСОБА_4 в апеляційному порядку оскаржувалося рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 лише в частині задоволення позовних вимог третьої особи із самостійними позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (т. 6 а. с. 5-13), а вимога закону про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення суду в цілому чи його частина, стосується кожного окремого позову, в даному випадку - позову третьої особи із самостійними позовними вимогами, за яким заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії), то ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" правомірно сплачено судовий збір при подачі апеляційної скарги.
Таким чином, висновок апеляційного суду про відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі суперечить фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_4, відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" подала докази сплати судового збору у розмірі 3031,60 грн. ((2756 грн.) х 110%) за квитанцією № 21341120 від 23.02.2017 (т. 6 а. с. 14).
За таких обставин, оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 не можна визнати законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/11969/16.
Справу № 910/11969/16 передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ