"10" травня 2017 р. Справа № 920/1193/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "ОПТ ПЛЮС", м. Ромни, Сумська області (вх. № 651 С/1) на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.17 у справі № 920/1193/16
за позовом ЗАТ "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація
до Приватне підприємство "ОПТ Плюс", м. Ромни, Сумська область
про стягнення 64 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2017 у справі № 920/1193/16 (суддя Жерьобкін Є.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ОПТ ПЛЮС" на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" 32000,00 грн. компенсації, 1600,00 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства "ОПТ ПЛЮС" в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 3200,00 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2017 у справі № 920/1193/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що надані позивачем нотаріально посвідчені копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009 та додатків до нього, а також надані позивачем відеозаписи є неналежними доказами по справі, в зв'язку з чим позивач вважає, що суд першої інстанції помилково визнав доведеною належність позивачу виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору «Фіксіки». Відповідач вважає, що позивач не довів факт реалізації позивачем цукерок «Фіксі ленд» та помилково визнав доведеним факт порушення авторських прав відповідачем. Також, відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції визнав доведеним факт використання об'єктів авторського права без проведення відповідної судової експертизи всупереч п. 25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності». Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції допустив до участі у справі представника позивача без належних повноважень.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи, у тому числі речовий доказ у вигляді диску CD-R з відеозаписом процесу закупки контрафактних товарів із зображенням персонажів анімаційного фільму «Фіксики» у відповідача, а також інші докази (видаткові накладні, акти закупок), а тому аргументи відповідача про підробку документів та відсутність на контрафактному товару зображень персонажів анімаційного фільму «Фіксики» є безпідставними. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2017 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М.; суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
Позивач надав додаткові пояснення по справі щодо захисту своїх порушених авторських прав в порядку, передбаченому законодавством України, посилаючись при цьому на положення Закону України «Про міжнародне приватне право» та Бернську Конвецію про охорону літературних та художніх творів 1971 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація.
В призначене судове засідання сторони не з'явились, про час та місце судового розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність в судовому засіданні 10.05.2017, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 01.09.2009 між Закритим акціонерним товариством "Аероплан" (замовник) та громадянином ОСОБА_1 (виконавець) укладено Авторський договір №А0906 від 01 вересня 2009 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за актом приймання - передач. Одночасно з переданням результатів роботи виконавець зобов'язується передати позивачу виключні права на них, у тому числі для створення фільму.
Пунктом 1.2 Авторського договору передбачено, що права (право) - це виключне право на відповідний результат робіт виконавця по цьому договору, що передається замовнику в межах виконання цього договору, як на результат інтелектуальної діяльності. Зміст виключного права в кожному випадку визначається у відповідності до норм Цивільного кодексу РФ, в тому числі статтями 1229 та 1270 цього кодексу.
У відповідності до пункту 2.1. Авторського договору, строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі результатів роботи.
Згідно з актом від 25 листопада 2009 року приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором №А0906 від 01 вересня 2009 року, робота виконавця по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані замовнику. Зображення образів персонажів фільму містяться у Додатку №1 до Акту.
Відповідно до п. 8.10 авторського договору у редакції додаткової угоди від 21.01.2015, сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2. договору Акту прийому-передачі результатів робіт, виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника.
Як вказує позивач, 8 квітня 2016 року на оптовому складі, що знаходиться в місті Ромни Сумської області було зафіксовано факт розповсюдження (реалізації, продажу) наступного товару: кондитерських виробів (цукерки “Фіксіленд”), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ “Аероплан”) використано оригінальну назву, словесно-зображувальний елемент “Тидищ” та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу “Фіксіки” вагою 3 кг 15г; кондитерських виробів (цукерки “Фіксіленд” шоу-бокс), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ “Аероплан”) використано оригінальну назву та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу “Фіксіки” вагою 1кг 35г/30шт. Також, 2 вересня 2016 року повторно на оптовому складі було зафіксовано факт розповсюдження цукерок “Фіксіленд”, на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ “Аероплан”) використано оригінальну назву, зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Сімка та Нолік) та словесно-зображувальний елемент “Тидищ” з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу “Фіксіки” вагою 2кг 70г, у кількості 60 штук.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неправомірними діями відповідача шляхом розповсюдження (реалізації, продажу) на оптовому складі контрафактної продукції з зображенням персонажів аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу “Фіксіки”: “Папус”, “Мася”, “Нолік” та “Сімка” було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, на частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує кількістю зафіксованих фактів продажу товару.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що ПП “ОПТ ПЛЮС” реалізовувало кондитерську продукцію, зокрема цукерки “Фіксіленд”, але вказана назва не має зв'язку та не є похідною від мультиплікаційного фільму “Фіксіки”. Відповідач не є виробником цукерок “Фіксіленд”, на даний час вони відсутні в продажу. Згідно з доповненнями до відзиву, відповідач заперечує факт продажу товару (цукерок “Фіксіленд) 08.04.2016 по накладній № ПП-127288, зазначає, що 02.09.2016 по накладній № ПП-163038 товар отримало ТОВ “Компанія “Візит Сервіс”, при цьому з позивачем господарських відносин відповідач не мав, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковою накладною № ПП - 127288 від 08.04.2016, видатковою накладною № ПП - 163038 від 02.09.2016, квитанцією до прибуткового касового ордера № 303760, фотокопіями придбаного товару, а також відеозйомкою, якою зафіксовано процес купівлі товарів 8 квітня та 2 вересня 2016 року, отримання видаткових накладних, відповідність та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "Фіксіки" (диск CD-R), підтверджується факт реалізації (продажу) товару відповідачем, а саме кондитерських виробів цукерки “Фіксіленд”, з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, а саме “Папус”, “Мася”, “Сімка” та “Нолік”, виключні майнові права на які належать позивачу.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару із використанням самостійних частин - образів персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, які отримують правову охорону нарівні з твором, за відсутністю у відповідача правової підстави на використання твору та його окремих частин.
Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 50, ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, а також встановивши, що відповідачем фактично вчинено одне триваюче порушення прав позивача на образи персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, які отримують правову охорону нарівні з твором, а також відсутність в діях відповідача умисного характеру шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат в розмірі 32 000,00 грн.
Разом з цим, суд першої інстанції також на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі в сумі 3200,00 грн (10% від суми компенсації, присудженої до стягнення), який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.
З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до п. «а»ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Передбачені статтею 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України, зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - ЗАТ "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація є нерезидентом України та, посилаючись на те, що він є власником виключних майнових прав на твір, права якого порушені, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 132к від 17.01.2017), просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємство "ОПТ Плюс", м. Ромни, Сумська область на свою користь 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 6 400,00 грн. штрафу в дохід державного бюджету за порушення майнових авторських прав.
Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.
Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» - право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно з положеннями ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.
Так, Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з 25.10.1995 року, а Російська Федерація є учасницею цієї ж Конвенції з 13.03.1995 року.
Відповідно до ст. 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори.
Стаття 5 вказаної Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією. Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
Таким чином, вищезазначене дає позивачу право на звернення за захистом порушених авторських прав у порядку, передбаченому законодавством України, оскільки їх порушення відбулось на території Сумської області (ч. 4 ст. 16 ГПК України).
При цьому, позивач повинен довести як факт порушення його прав саме відповідачем, так і наявність авторських прав, застосовуючи норми матеріального і процесуального права України.
За змістом ст. 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Суд звертає увагу, що персонажі аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу “Фіксіки”: “Папус”, “Мася”, “Нолік” та “Сімка” є персонажами, який може бути використаний самостійно, а тому розглядається судом як твір та отримує таку ж правову охорону.
Так, позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії авторського договору № А0906 від 01.09.2009, акту приймання - передачі робіт від 25.11.2009 по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту приймання - передачі робіт по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № А0906 від 01.09.2009.
Згідно з поясненнями позивача, оскільки останній є нерезидентом України та, будучи власником виключних майнових прав на твір, здійснює їх захист на території всього світу, це фізично унеможливлює надання оригіналів зазначених документів по кожній справі.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 06.02.2017 судом першої інстанції були оглянуті нотаріально посвідчені копії авторського договору № А0906 від 01.09.2009, акту приймання - передачі робіт від 25.11.2009 по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту приймання - передачі робіт по авторському договору № А0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № А0906 від 01.09.2009.
Відповідно до ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року N 2889-XII, документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.
Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.2., п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009, акту прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2019 є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт набуття позивачем виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору “Фіксіки”, а заперечення відповідача з цього приводу є необг'рунтованими.
Таким чином, господарським судом встановлено, що позивач, набувши виключні права, є суб'єктом авторського права.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 28, п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності” особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.
Матеріалами справи підтверджено, що в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції здійснено дослідження наданих письмових та речових доказів, в тому числі у судовому засіданні 06.02.2017 судом оглянуті оригінали видаткових накладних № ПП-127288 від 08.04.2016, № ПП-163038 від 02.09.2016, рахунку фактури № ПП-000108 від 02.09.2016, квитанції до прибуткового касового ордеру № 303760 від 02.09.2016; у судовому засіданні 06.02.2017 досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом: “ОПТ ПЛЮС” 08.04.2016” з відеозаписом реалізації товару; у судовому засіданні 09.02.2017 досліджено оптичний диск для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з відеозаписом реалізації товару 02.09.2016, а також оглянуто надані позивачем для огляду цукерки з написом “цукерки Фіксіленд” з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, а саме “Папус”, “Мася”, “Сімка” та “Нолік” упаковані у коробки “Цукерки глазуровані зі збивним корпусом “Фіксіленд”.
На підставі ретельного дослідження документальних та речових доказів, судом встановлено, що факт реалізації (продажу) товару, а саме кондитерських виробів цукерки “Фіксіленд”, з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, а саме “Папус”, “Мася”, “Сімка” та “Нолік”, виключні майнові права на які належать позивачу, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі видатковою накладною № ПП - 127288 від 08.04.2016 на загальну суму 287 грн. 99 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП “ОПТ Плюс” для накладних, назва цукерок, що реалізуються “Фіксіленд”, видатковою накладною № ПП - 163038 від 02.09.2016 на загальну суму 200 грн. 96 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП “ОПТ Плюс” для накладних, назва цукерок, що реалізуються “Фіксіленд”, рахунком - фактурою № ПП-000108 від 02.09.2016, в якому вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП “ОПТ Плюс” для накладних, назва цукерок, що реалізуються “Фіксіленд”, квитанцією до прибуткового касового ордера № 303760 з відміткою - “оплачено”, свідоцтвом якості до ТТН № КФ3968 від 18.07.2016, в якому вказано придбаний у ТОВ “Роменський завод продовольчих товарів” товар, цукерки глазуровані “Фіксіленд” (п. 26), отримувач ПП “ОПТ ПЛЮС”, фотокопіями придбаного товару. Процес купівлі-продажу товарів 8 квітня та 2 вересня 2016 року, отримання видаткових накладних, відповідність та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "Фіксіки" зафіксовано за допомогою відеозйомки (оптичні диски для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом з відеозаписом реалізації товару 08.04.2016, 02.09.2016); у судовому засіданні 09.02.2017 судом оглянуто надані позивачем для огляду цукерки з написом “цукерки Фіксіленд” з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, а саме “Папус”, “Мася”, “Сімка” та “Нолік”, упаковані у коробки “Цукерки глазуровані зі збивним корпусом “Фіксіленд”, дата виготовлення 04.04.2016, дата виготовлення 03.04.2016, дата виготовлення 13.06.2016, придбання яких 08.04.2016 та 02.09.2016 зафіксовано на відеозаписах, досліджених судом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару із використанням самостійних частин - образів персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, які отримують правову охорону нарівні з твором.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів факту реалізації позивачем цукерок «Фіксі ленд» та помилково визнав доведеним факт порушення авторських прав відповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені відповідачем доводи спростовуються вищевикладеними обставинами, які були встановлені судом першої інстанції, та висновками, які зроблені на підставі дослідження документальних доказів, в тому числі оригіналів документів, на які посилається позивач.
Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання твору та його окремих частин, зокрема образів персонажів, останнім не спростовується, а тому вважається судом встановленим.
Підпунктом “а” ч. 1 ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права” визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. “г” ч. 1 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом “г” ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом “г” ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення суму компенсації в розмірі 64 000,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. п. 51.2, 51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, однак належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.
Суд також враховує, що відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) спірного товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже суд вважає, що у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів.
До того ж, встановлені фактичні обставини справи свідчать про вчинення відповідачем одного триваючого порушення прав позивача на образи персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, які отримують правову охорону нарівні з твором (реалізація кондитерських виробів цукерок “Фіксіленд” з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, а саме “Папус”, “Мася”, “Сімка” та “Нолік”). При цьому, кількість фіксацій єдиного триваючого порушення позивачем не впливає на кількість порушень відповідачем, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього; у період між здійсненням фіксацій факту порушення (придбанням товарів 08.04.2016 та 02.09.2016) позивач не звертався до відповідача з попередженням (претензією) про припинення порушення його прав.
Враховуючи приписи вище зазначених правових норм та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за неправомірне використання самостійних частин твору - образів персонажів аудіовізуальний твору анімаційного телесеріалу “Фіксіки”, які отримують правову охорону нарівні з твором у розмірі 32000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Оскільки при розгляді даної справи підтвердився факт порушення відповідачем виключних майнових прав позивача, наявні правові підстави для накладення на відповідача штрафу в сумі 3200,00 грн. (10% від суми компенсації, присудженої до стягнення), який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.
Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції визнав доведеним факт використання об'єктів авторського права без проведення відповідної судової експертизи всеперч п. 25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 354к від 09.02.2017) про призначення судової експертизи відтиску печатки на видатковій накладній № ПП-127288 від 08.04.2016 по справі № 920/1193/16, правомірно відмовив у задоволенні останнього з урахуванням питань поставлених відповідачем на вирішення судовому експерту, за відсутністю дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, та вирішив справу на підставі документальних доказів у справі з надання повної та об'єктивної правової оцінки.
При цьому суд зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Отже, зупинення провадження у даній справі за відсутністю достатніх підстав є порушенням розумних строків тривалості судового провадження, що може вважатися порушенням права на справедливий і публічний розгляд справи в суді.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції допустив до участі у справі представника позивача - ОСОБА_2 без належних повноважень, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які містять належним чином засвідчену довіреність на імя ОСОБА_2 від ЗАТ «Аероплан», строком дії до 31.12.2017 (а.с. 106).
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, та посилання заявника скарги на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення, та є такими, що базуються на власних припущеннях та сумнівах відповідача, а також не спростовують факту використання твору чи доведення правомірності його використання.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2017 у справі № 920/1193/16 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОПТ Плюс", м. Ромни, Сумська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2017 у справі № 920/1193/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.