Кіровоградської області
15 травня 2017 року Справа № 912/2185/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М., розглянувши у межах справи № 912/2185/16 від 29.06.2016
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", (далі - АТ "НВО "ЕТАЛ"), 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,
матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ"), 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8,
до 1. Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,
та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна", 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2,
про визнання недійсним договору поруки № 5/07 від 30.01.2015
від позивача - Булгаков В.С., довіреність № 1318/юр від 11.01.2017;
від відповідача 1. - Сокрута О.І., довіреність № 15/03/078 від 21.02.2017;
від відповідача 2. - Антонова С.Ю., довіреність № б/н від 25.07.2016.
В судовому засіданні приймає участь представник кредитора ПАТ "СБЕРБАНК" - Киричук Р.П. довіреність № 377 від 10.08.2016.
Позивач - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", у межах провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ", звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 укладеного АТ "НВО "ЕТАЛ" (відповідач 1.) та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (відповідач 2.).
До господарського суду 27.04.2017 відповідачем 1. подано відзив на позовну заяву з вимогою в задоволенні позову відмовити повністю з обґрунтуванням такої позиції. (т. 24 а.с. 216-232). Відповідачем 2. 04.05.2017 надано суду відзив на позовну заяву з вимогою в задоволенні позову відмовити з обґрунтуванням такої позиції. (т. 25 а.с. 9-10)
В пояснені № 4972/4/28-2 від 13.05.2017 кредитор - ПАТ "Сбербанк" підтримав позовні вимоги позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши повноважних представників учасників провадження, господарський суд
Ухвалою від 29.06.2016 господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - АТ "НВО "ЕТАЛ". Ввів процедуру розпорядження майном боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" на строк 115 календарних днів. Призначив розпорядником майна боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О. Ухвалив, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
До господарського суду 21.07.2016 надійшла заява № б/н від 20.07.2016 кредитора - ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" з грошовими вимогами до боржника в сумі 51 100 934, 12 грн.
Ухвалою від 21.07.2016 господарський суд прийняв заяву кредитора - ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" з грошовими вимогами до боржника в сумі 51 100 934, 12 грн. Розгляд заяви кредитора призначив на 04.08.2016.
03.08.2016 до господарського суду надійшло пояснення № б/н від 03.08.2016 кредитора - ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна", яким повідомлено, що кредитор не заявляє до боржника вимоги за пенею чи штрафними санкціями, оскільки дані способи забезпечення виконання зобов'язань договорами, з яких виникли грошові вимоги, не передбачені.
Кредитор заявляє вимоги зі сплати втрат від інфляції в сумі 22 819 582, 34 грн. та трьох процентів річних в сумі 2 684 512, 36 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою.
Зазначений висновок зроблений, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11, у Листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".
Тобто, всі грошові вимоги в загальній сумі 51 100 934, 12 грн., є основним зобов'язанням та не включають в себе неустойку (штраф, пеню).
До господарського суду 22.08.2016 надійшло повідомлення розпорядника майна про результати розгляду грошових вимог кредитора за яким, вимоги кредитора боржником визнані повністю в розмірі 51 100 934, 12 грн., є обґрунтованими та підтверджені доданими до заяви документами, розпорядником відхилені повністю з обґрунтуванням такої позиції. (т. 14 а.с. 199-202, 211-213)
В засіданні суду 06.10.2016 повноважним представником кредитора - ПАТ "СБЕРБАНК" подано заперечення щодо грошових вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна".
30.01.2015 між ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (правонаступником якого є ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна") та ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" укладений договір поруки Договір поруки № 5/07, відповідно до якого ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 17 431 361, 58 грн та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору поставки № 01-4 від 24.01.2006, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 5/07 від 26.06.2007, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 5/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".
Позивач вважає, що Договір поруки № 5/07 від 30.01.2015, на якому ґрунтуються кредиторські вимоги відповідача 2. до боржника (відповідача 1.), не відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим, має бути визнаний господарським судом недійсним, що обґрунтовується наступним.
Станом на дату укладання оспорюваного договору боржник (відповідач 1.) мав значні грошові зобов'язання перед AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" на підставі Кредитного договору № WCLoan/07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання боржником (відповідачем 1.) взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб.
Додатковою підставою для такого висновку позивача також є лист AT "HBO "ЕТАЛ" від 05.04.2015 № 11/17/0610 на № 1/03/15 від 17.03.2015, в якому відповідач 1. визнав вимоги відповідача 2. на підставі оспорюваного договору та інших договорів, проте, повідомив про відсутність фінансової можливості сплатити борг. Направлення Листа такого змісту всього через два місяці після взяття на себе зобов'язань за договором поруки № 5/07, свідчить про те, що сторони наперед передбачали та свідомо допускали фактичне невиконання оспорюваного правочину.
Таким чином, на думку позивача, реальне виконання оспорюваного договору поруки сторонами не здійснено, що дає підстави стверджувати про визнання такого правочину фіктивним, який в силу ч., 2 ст. 234 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.
Крім того, на думку позивача відсутність у сторін Договору поруки намірів щодо реального настання обумовлених сторонами правових наслідків підтверджується звітністю відповідача 1. Так, відповідно до баз даних емітентів, опублікованих на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України Smida.qov.ua. у розділах "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2015 щодо Боржника вказано лише про зобов'язання за Кредитним договором № WCLoan/07003 від 21.01.2014, укладеним між Боржником та ПAT "ПІРЕУС БАНК МКБ" і жодним чином не відображено інформацію щодо зобов'язань за оспорюваним договором, який укладено у відповідний звітний період.
Отже, невідображення у звітності інформації про свої зобов'язання, що впливає не тільки на цивільні та господарські, але й на податкові правовідносини, правовідносини у сфері цінних паперів і т.д. свідчить про укладення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним.
У свою чергу, укладаючи такого роду угоди на значні суми, відповідач 2. не міг не знати про реальний фінансово-майновий стан позивача і об'єктивну неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з огляду на багатомільйонні кредитні зобов'язання перед ПАТ "Промінвестбанк" у 2011-2013 роках та AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" з 2014 року, що підтверджується інформацією у розділі "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012-2014 роки, опублікованої на веб-сайті www.smida.qov.ua. Сторони при укладенні правочину мають всі можливості для перевірки платоспроможності свого контрагенту, що відповідає вимогам розумності та справедливості, передбаченими ч. 1 ст. 627 ЦК України. Тобто, Відповідач-2 усвідомлював, наперед передбачав та щонайменше свідомо допускав високоймовірне невиконання оспорюваного правочину відповідачем 1.
На думку позивача у даному випадку використання механізму укладення оспорюваного правочину разом із іншими договорами, за умовами яких боржник односторонньо взяв на себе ряд завідомо невиконуваних боргових зобов'язань третіх осіб, може лише слугувати інструментом істотного впливу та контролю процедури банкрутства боржника. Так, завдяки вказаним договорам створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.
До того ж, у випадку визнання кредиторських вимог за оспорюваним договором, кредитор, вимоги якого ґрунтуються на фіктивних договорах, буде мати право на отримання частини коштів отриманих в результаті продажу в процедурі банкрутства ліквідаційної маси, чим буде порушено майнові права інших кредиторів, чиї вимоги доведені та обґрунтовані належним чином.
Також, укладання оспорюваного договору суперечить меті діяльності створення ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", якою відповідно до п. 3.1. Статуту Боржника, зареєстрованого 31.08.2011 за № 14451051015000185, є всебічне забезпечення народного господарства населення у продукції, що виробляється ним на базі повного та ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу, прискорення науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень, підвищення якості продукції (робіт, послуг), підвищення експертного потенціалу, одержання на цій основі прибутку, що забезпечує зростання добробуту акціонерів та членів трудового колективу Товариства. Зміст оспорюваного правочину є таким, що не направлений на отримання прибутку боржником, оскільки оспорюваний договір поруки є невідплатним та за своєю суттю є збитковим для боржника.
Крім того, на момент укладання договорів поруки строк виконання основного зобов'язання минув, що суперечить самій суті забезпечення.
Оскаржуваним договором поруки від 30.01.2015 фактично забезпечено вже прострочене на момент укладання зобов'язання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", що суперечить статтям 553 та 544 ЦК України та самій суті поручительства як способу забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач вважає, що оспорюваний договір має всі ознаки фіктивного правочину, а отже підлягає визнанню господарським судом недійсним.
На підтвердження обґрунтування вказаної позиції позивачем додано до позовної заяви роздруківку з розділів "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2015 веб-сайту www.smida.gov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" та роздруківку з розділу "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012-2014 роки веб-сайту www.smida.gov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАЛ".
Будь-яких інших документальних доказів в обґрунтування свої вимог позивачем суду не надано.
Відповідно до позиції відповідача 1. - твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" про те, що станом на дату укладання оспорюваного договору ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" мало значні грошові зобов'язання перед ПАТ "Піреус банк МКБ" на підставі Кредитного договору № WCLoan/07003, що робило неможливим реальне виконання боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб, є безпідставним на спростовується матеріалами справи. Станом на момент укладання договору поруки № 5/07 від 30.01.2015. ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" належним чином виконувало свої зобов'язання перед ПАТ "Піреус банк МКБ" та не мало простроченої заборгованості за кредитом, що зокрема підтверджується розрахунком заборгованості, наведеним в заяві ПАТ "Піреус банк МКБ" з грошовими вимогами до боржника в даній справі. Також відповідно до фінансової звітності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" за 2014 рік (тобто, за період, що передував укладанню оспорюваного договору) чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 97 млн. грн., валовий прибуток 16 млн. грн., загальна вартість активів підприємства складала 182 млн. гривень, власний капітал - 90 млн. гривень. Такі показники господарської діяльності давали обґрунтовану впевненість як в належному обслуговуванні в майбутньому кредиту ПАТ "Піреус банк МКБ", так і в разі необхідності в частковому (на рівні з боржником та іншими поручетилями) погашенні боргу ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на підставі договору поруки, що спростовує твердження позивача про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань.
Укладення договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 було зумовлено необхідністю забезпечення належного виконання своїх зобов'язань афілійованим підприємством - ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", яке мало спільного з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" бенефіціарного власника - ОСОБА_9
Твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в позовній заяві про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням позивача та спростовується фактичними обставинами справи, адже заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" була подана лише в червні 2016 року, тобто, через 1,5 роки після укладання оспорюваного договору. На момент укладання договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 жодних ознак неплатоспроможності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" не існувало і підстав вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство, у сторін договору не було. Зазначене, зокрема, підтверджується і звітом аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Таір - Аудит" від 04 травня 2016 року, який був наданий ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" до матеріалів справи про банкрутство, відповідно до якого станом на 31.03.2015 (тобто, в період, в якому був укладений оспорюваний договір) всі проаналізовані аудитором показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності, коефіцієнт забезпечення оборотними засобами, чистий оборотний (робочий) капітал, наявність власних оборотних коштів) відповідали рекомендованим значенням.
Тобто, станом на момент укладання договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 жодних підстав передбачати майбутню неплатоспроможність ПАТ "Науково-виробничс об'єднання "ЕТАЛ" у сторін оспорюваного правочину не було, тому не могло бути і підстав для укладання договорів з метою контролю процедури банкрутства, як про це зазначає позивач. Значне погіршення фінансового стану ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" сталося внаслідок істотного знецінення національної валюти в лютому 2015 року, тому дійсно в квітні 2015 року ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" не мало можливості погасити борг.
Твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в позовній заяві про те, що укладання договору поруки щодо зобов'язання, строк виконання якого минув, суперечить ст.ст. 553, 554 ЦК України, не ґрунтується на вказаних нормах законодавства, адже жодних заборон на укладання договорів поруки після настання строку виконання основного зобов'язання вказані норми не містять. В даному випадку укладання договору поруки і було зумовлено саме неможливістю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" самостійно виконати зобов'язання, що викликало необхідність пошуку поручителів.
Відповідач 2. зазначив, що ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" підтверджує, що на момент укладання Договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 бажало та намагалося досягти правового результату, обумовленого цим договором, а саме забезпечення належного виконання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" своїх зобов'язань перед ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна". Тому даний правочин не може бути визнаний фіктивним.
Що стосується твердження позивача про те, що використання механізму укладання оспорюваного правочину може слугувати лише інструментом впливу та контролю процедури банкрутства боржника, то воно нічим не підтверджене, адже, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заколи - Україна" не подавало заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а звернення до суду із грошовими вимогами до боржника було зроблено саме з метою реального виконання Договору поруки № 5/07 від 30.01.2015, що спростовує твердження позивача про відсутність наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.
Твердження позивача про те, що внаслідок визнання кредиторських вимог відповідача 2. за оспорюваним договором та отримання ним частини коштів від продажу включеного до ліквідаційної маси майна буде порушено майнові права інших кредиторів не ґрунтується на нормах законодавства та порушує встановлений законом принцип рівності кредиторів однієї черги.
Що стосується посилань позивача на те, що на момент укладання Договору поруки № 5/07 від 30.01.2015 строк виконання основного зобов'язання минув, то позивачам не вказано, якими саме нормами законодавства заборонено укладання договорів поруки щодо прострочених зобов'язань. Навпаки, той факт, що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" тривалий час не погашало заборгованість, змусив ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи Україна" шукати додаткові способи забезпечення належного виконання зобов'язання, зокрема, шляхом укладання договорів поруки з пов'язаними з що ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" особами. Дана обставина свідчить, що ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи Україна" бажало настання правових наслідків, передбачених договором поруки, адже укладання даного договору збільшило можливість виконання зобов'язань боржника, що спростовує твердження позивача про фіктивність договору.
За вказаних обставин, відповідачі вважають вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
При цьому ст. 20 Закону передбачена можливість визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.
Відповідно до ст. 553 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг. (ст. 555 ЦК України)
За ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. (ч. 1 ст. 234 ЦК України)
Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
При цьому, твердження позивача про невідповідність спірного договору поруки вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України є безпідставними, оскільки позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків, обумовлених договором. Нормами діючого законодавства України не передбачено, що відсутність відображення в бухгалтерському чи податковому обліку господарських операцій, а також невиконання своєчасно зобов'язання, тягне за собою такий негативний наслідок, як визнання відповідного правочину недійсним. Посилання позивача на невідплатну основу спірного договору та відсутність прибутку для відповідача 1. від цього договору є безпідставними. Оплатний характер договору поруки не є істотною умовою такого виду договорів, ст. 558 ЦК України лише передбачає, що поручитель має право на оплату послуг з поруки. В той же час, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільної о законодавства, свої відносини, які не врегульовані ними актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно приписів статей 32-34 ГПК України доказами у справі с будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В порушення даної норми позивач належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надав та про наявність таких не зазначив.
З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись ст. 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволені позову відмовити.
Ухвала набирає чинності з дня її винесення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Примірники ухвали надіслати: боржнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому Гусару І.О. (АДРЕСА_2), ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 52, офіс 11), ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8), ТОВ "Торговий дім "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), ФОП ОСОБА_8 (АДРЕСА_1), Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (вул. Пролетарська, 17, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000), ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2), ТОВ "Електромеханічний завод "ЕТАЛ" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1), Олександрійському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна, 8), ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61307, м. Харків, проспект Московський, 199), ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15), ПАТ "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), Олександрійській міській раді.
Суддя Н.М. Коваленко