ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2017Справа №910/5308/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-Альянс"
про стягнення 98 400,00 грн.
Представники:
від позивача: Перепона І.М. по довіреності
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-Альянс" про стягнення за неналежне виконання умов договору про організацію перевезення вантажу автомобільним траспортом від 25.01.2017 № 18-17 заборгованості у сумі 98 400 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5308/17 та призначено судовий розгляд на 10.05.2017.
14.04.2017 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Господарському суду Житомирської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні 10.05.2017 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 10.05.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялись на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ; відзив на позовну заяву не подав.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 10.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
25.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор-Альянс" (Експедитор-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" (Експедитор-2) укладено договір про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом № 18-17.
Відповідно до п. 1.1 Договору Експедитор-1 доручає заявками, а Експедитор-2 приймає і організовує за винагороду в інтересах Експедитора-1 і за його рахунок замовлені ним міжнародні і міжміські перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Згідно з п. 5.1 Договору сплати за перевезення здійснюється Екседитором-1 платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок вказаний та виставлений Експедиром-2 рахунок на умовах, вказаних в заявці, але не пізніше 30 днів після отримання оригіналів документів.
По вказаному Договору 25.01.2017 від відповідача електронною поштою надійшла заявка № 12, відповідно до якої позивач зобов'язаний був здійснити: 25.01.2017 завантаження вантажу (на палетах, вага 10т.) за адресою:Kronenbrauerei Offenburg GmbH Zeller-Strabe 46 D-77654 (Німечинна) автомобілем марки IVEKO д.р.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2 (причіп) під керуванням водія ОСОБА_3; здійснити прикордонний перехід - Ягодині; місце розмитнення вантажу - вул. Новоперогівська, 58, м. Київ; здійснити розвантаження вантажу за адресою: вул. Успенська, 29, м. Умань, Черкаська обл. і заявка № 13 відповідно до якої позивач зобов'язаний був здійснити: 26.01.2017 завантаження вантажу (на палетах, вага 10т.) за адресою:Kronenbrauerei Offenburg GmbH Zeller-Strabe 46 D-77654 (Німечинна) автомобілем марки IVEKO д.р.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2 (причіп) під керуванням водія ОСОБА_4; здійснити прикордонний перехід - Ягодині; місце розмитнення вантажу - вул. Новоперогівська, 58, м. Київ; здійснити розвантаження вантажу за адресою: вул. Успенська, 29, м. Умань, Черкаська обл.
Заявками обумовлено, що вартість експедиційних послуг позивача складає 49,700 грн. за одне перевезення вантажу, за два - 99,400 грн.
Відповідачем здійснено часткову попередню оплату в сумі 1 000 грн.
02.02.2017 позивачем двома транспортними засобами доставлено вантаж вантажоотримувачу - ТОВ «Уманьпаливо», що підтверджується відомостями CMR № 0013 і CMR № 0014.
Так, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача 98 400 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору транспортно-експедиторських послуг на підставі заявок на транспортне експедирування по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів наданих послуг № ДЛ-14/2 від 03.02.2017 гна суму 49 700 грн., № ДЛ-22/2 від 03.02.2017 на суму 49 700 грн. та товарно-транспортними накладними № CMR № 0013 і CMR № 0014, виставлених на оплату отриманих послуг.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 98 400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 98 400 грн.
14.03.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1411 про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг з перевезення вантажу за договором транспортно-експедиторських послуг № 18-17 від 25.01.2017 та факту наявності заборгованості у розмірі 98 400 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 98 400 грн.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-Альянс" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космоса, 4, код ЄДРПОУ 40676783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес Логістік" (10007, м. Житомир, вул. Київське шосе, 143-а, код ЄДРПОУ 32122163) 98 400 грн. заборгованості та 1 600 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.05.2017р.
Суддя Трофименко Т.Ю.