ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2017Справа №910/33082/15
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
доПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"
провідшкодування шкоди в порядку регресу 33928,91 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Крашеніннікова М.І. - за довіреністю.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 33928,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №188292Га/14к-03 від 18.07.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
22.02.2016 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 11802,91 грн. матеріального збитку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №910/33082/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016, позов задоволено повністю - стягнуто з ПрАТ "ПРОСТО-страхування" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" 11802,91 грн. матеріального збитку.
Постановою Вищого господарського суду України 28.03.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №910/33082/15 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №910/33082/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Вищим господарським судом України зазначено, що при вирішенні спору господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, та ст. 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду. При цьому, відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом, здійснюється з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Також, господарськими судами попередніх інстанцій не було встановлено який саме коефіцієнт фізичного зносу мав транспортний засіб "Porsche Cayenne GTS", державний номер НОМЕР_1 та яка саме вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок страховика особи, винної у скоєнні ДТП.
За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/33082/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 справу №910/33082/15 прийнято до розгляду суддею Грєховою О.А. та призначено до розгляду на 15.05.2017.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача в засідання суду свого представника не направив, втім 15.05.2017 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Суд виходить з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.
Крім того, Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин.
Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Твердження представника позивача про неможливість забезпечення участі у розгляді справи представника, господарський суд вважає безпідставними та такими, що не свідчать про наявність достатніх підстав для відкладення розгляду справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, а також з огляду на ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.07.2014 між ОСОБА_2 (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №188292Га/14к-03, за умовами якого страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу - марка "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаного транспортного засобу.
Строк дії договору встановлено з 19.07.2014 до 18.07.2015.
05.06.2015 в м. Києві на перехресті вул. Федорова з вул. Червоноармійською сталася ДТП, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження двох транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2015 у справі №752/9810/15-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10.06.2015 власник застрахованого автомобіля марки "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій повідомив про факт ДТП і просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.
Згідно з рахунком №1021945 від 10.06.2015, складеним СТО Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер ПЦКА», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 33928,91 грн.
Відповідно до Звіту №457/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість майнової шкоди, що приймається на рівні відновлювального ремонту складає 42363,28 грн., а з урахуванням зносу змінюваних складових складає 22126,00 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №188292Га/14к-03 від 18.07.2014, склав страховий акт №1.003.15.08191/VESKO13633 від 16.06.2015, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки"Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 33928,91 грн.
На підставі складеного страхового акту №1.003.15.08191/VESKO13633 від 16.06.2015, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в загальному розмірі 33928,91 грн. на рахунок СТО ТОВ «Віннер ПЦКА», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №180095 від 17.06.2015.
У подальшому позивач звертався до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (як до особи, відповідальної за завданий збиток) із претензією №ЛВ0018710 від 04.11.2015, в якій просив компенсувати витрати ПрАТ «СК «АХА Страхування» у розмірі 33928,91 грн. Проте, відповідач страхове відшкодування не сплатив, а тому ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Під час розгляду даної справи, ПрАТ "ПРОСТО-страхування" було частково компенсовано ПрАТ "СК "АХА Страхування" його витрати щодо сплати матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 22126,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №20554 від 22.12.2015.
У зв'язку з цим, ПрАТ "СК "АХА Страхування" було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ПрАТ "ПРОСТО-страхування" матеріальні збитки в розмірі 11802,91 грн.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_3
Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.
Згідно з єдиною централізованою базою даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ "ПРОСТО-страхування" відповідно до полісу серія АІ №7351071. За умовами вказаного полісу ліміт відповідальності ПрАТ "ПРОСТО-страхування" за шкоду, завдану майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 та 910/32969/15.
Як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.
При цьому за приписами Методики, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Так, згідно з п. 7.38. Методики значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як убачається зі Звіту №457/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу "Porsche Cayenne GTS", реєстраційний номер НОМЕР_1, термін експлуатації ТЗ складає 7,41 рік; коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,63; а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу змінюваних складових складає 22126,00 грн.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (0 грн.), а саме - 22126,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ "ПРОСТО-страхування" було сплачено на користь ПрАТ "СК "АХА Страхування" 22126,00 грн. за платіжним дорученням №20554 від 22.12.2015.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальних збитків в розмірі 11802,91 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Отже, судовий збір за позовом, з урахуванням сплаченого відповідачем за подачу апеляційної та касаційної скарги, покладається позивача та складає 2801,40 грн.
Керуючись ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) 2801 (дві тисячі вісімсот одну) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.05.2017.
Суддя Грєхова О.А.