79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" травня 2017 р. Справа № 909/1136/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, вих.№02-12/361 від 23.02.2017 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 року, суддя Фанда О.М.
у справі № 909/1136/16
за позовом: Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Комунального підприємства "Надвірнаводоканал", м. Надвірна, Івано-Франківська область
про стягнення шкоди в сумі 278 593,21 грн.
за участю представників:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_2 - представник (доручення №02-17/16 від 03.01.2017р.), (присутній в Господарському суді Івано-Франківської області)
від відповідача - ОСОБА_3 - директор, ОСОБА_4 - представник (довіреність №08 від 20.01.2017р.), (присутні в Господарському суді Івано-Франківської області)
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 року в справі № 909/1136/16 частково задоволено позов Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" про стягнення шкоди в сумі 278 593 грн 21 коп. Стягнуто з Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області 132 871 грн. 25 коп. (сто тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят одну гривню двадцять п"ять копійки) - шкоди. Розстрочено виконання рішення суду щодо стягнення шкоди в сумі 132 871 грн. 25 коп., строком на двадцять чотири місяці. Стягнення було вирішено проводити щомісячно по 5 536 грн. 30 коп. (п"ять тисяч п"ятсот тридцять шість гривень тридцять копійки копійки), в решті даного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, позивач, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 року в справі № 909/1136/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. При цьому, апелянт, вказує, що відповідач здійснював спеціальне водокористування у відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив правила спеціального водокористування, встановлених законодавством у сфері охорони захисту, використання та відновлення водних ресурсів, у зв'язку із чим наніс державі та навколишньому природньому середовищу збитки в сумі 278 593 грн. 21 коп., внаслідок використання 164 697м.куб. води за період з 30.08.2015 року по 06.12.15 року. При цьому, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов невірних висновків та не врахував того факту, що відповідачу була надана негативна відповідь від дозвільного органу, також, апелянт вказав, що заперечує проти надання розстрочки виконання рішення, щодо стягнення шкоди в сумі 132 871, 25 грн., оскільки це призведе до невчасного надходження коштів до Державного бюджету України.
У відзиві на дану апеляційну скаргу, відповідач проти апеляційної скарги заперечив. Свої заперечення мотивує тим, що 10 вересня 2015 року, в зв'язку із закінченням терміну дії дозволу на спеціальне водокористування (№Укр-830-А-Ів-Фр виданого 13.09.2012 року) у відповідності до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 року №2806-IV, він звернувся через обласний дозвільний центр Івано-Франківської ОДА до Департаменту екології та природних ресурсів із заявою з проектними матеріалами про видачу нового дозволу на спеціальне водокористування, однак з невідомих причин йому було видано лише 07.12.2015 року, після чого вказаний дозвіл втратив чинність, на підставі, виданого 30.12.2015 року нового дозволу за №Укр-869-А-Ів-Фр Разом з тим, зазначає, що ним (відповідачем) при здійсненні забору води за весь період 2015 року, не перевищено встановлений відповідачеві ОСОБА_5 ліміт забору води.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили.
Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу - частково задоволити.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі відповідного бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, в тому числі: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Статтею 68 цього Закону зобов'язано підприємства, установи, організації та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області, на підставі Наказу №157 від 18.04.2016 року, Направлення на перевірку №101 від 18.04.2016 року, було проведено з 19.04.16 по 29.04.16 планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за період діяльності КП "Надвірнаводоканал".
За результатами перевірки був складений Акт, згідно якого встановлено, що відповідач здійснює забір води із свердловин прісних підземних вод, розташованих на околиці с. Пнів на березі р. Бистриця Надвірнянська, проте в період часу з 30.08.2015 р. по 06.12.2015 року відповідачем здійснено забір води в об"ємі 164 697 м.куб., за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим спричинено шкоду на суму 278 593 грн.21 коп.
Матеріали справи свідчать, що обсяг забраної води був визначений позивачем, виходячи з Листа відповідача №130 від 29.06.2016 року.
На підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783), позивачем було визначено розмір завданої шкоди у сумі 278 593 грн.21 коп.
При цьому розмір заподіяної шкоди визначений позивачем за встановленою формулою: З сам підз = 5 х W х Тар, (грн.), де: W - об'єм води, використаної самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м.; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання підз води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м.; 0,3 - коефіцієнт, застосовують житлово-комунальні підприємства до ставок рентної плати згідно ст.255.7 Податкового кодексу України, що загалом складає: З сам підз = 5 х 164 697 куб.м. х 0,3 х 112,77грн/100куб.м.= 278 593,21грн.
Претензією №57/16 від 30.06.2016 року, позивач, звернувся до відповідача про сплату збитків в розмірі 278 593 грн. 21 коп. за шкоду, яку відповідач заподіяв державі внаслідок самовільного водокористування. Однак, відповідач зазначену вимогу не задоволив.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки, щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо, зокрема, наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.
Згідно п. 6 вищевказаного положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Пунктами 1, 3 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. № 429, визначено, що реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території здійснюється її територіальними органами - Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до приписів статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Стаття 41 вказаного Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 48 вищевказаного кодексу визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).
Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно ч.1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в заподіянні шкоди.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлено Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389.
Згідно п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунок шкоди в розмірі 278 593 грн. 21 коп. здійснено позивачем у відповідності до п. 9.1. Методики, за формулою: З сам підз = 5 х 164 697 куб.м. х 0,3 х 112,77грн/100куб.м.= 278 593,21грн, де: W - обєм води, використаної самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м.; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання підз води, встановлений статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100куб.м.; 0,3 - коефіцієнт, застосовують житлово-комунальні підприємства до ставок рентної плати згідно ст.255.7 Податкового кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, є водокористувачем, використовує підземну воду забір води із свердловин прісних підземних вод, розташованих на околиці с. Пнів на березі річки Бистриця Надвірнянська для задоволення господарсько-питних потреб населення та установ. Проводить свою господарську діяльність в сфері питного водопостачання та водовідведення, на підставі дозволу на користування надрами, реєстраційний №5Х20 від 29.07.2013 року, виданого Державною службою геології та надр України, строком дії 20 (двадцять) років та дозволу на спеціальне водокористування №Укр.-2762-А-Ів-Фр від 13.09.2012 року, терміном дії три (до 29.08.2015 року).
Заявою від 10 вересня 2015 року та долученими до неї проектними документами підтверджується факт звернення відповідача через обласний дозвільний центр Івано-Франківської ОДА до Департаменту екології та природних ресурсів про видачу нового дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ №321 від 13.03.2002 року строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів, з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що термін надання відповідь по розгляду поданої відповідачем заяви закінчився 11.10.2015 року. А отже встановив, що в період з 30.08.15 року (день закінчення дозволу на спеціальне водокористування №Укр.-2762-А-Ів-Фр від 13.09.2012 року ) по 11.10.15 року (закінчення терміну видачі дозволів) позивачем здійснено водокористування без спеціального дозволу, тобто самовільно, в результаті чого природному середовищу завдано шкоду в розмірі 132 871 грн.25 коп., згідно розрахунку збитків розрахованого, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за № 220 від 30.06.2011р.
Щодо решти суми збитків нарахованих позивачем за період з 12.10.2015 року по 06.12.2015 року на суму 145 721 грн. 96 коп., суд першої інстанції, вважає такі необгрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем не доведено протиправне шкідливе винне діяння відповідача в завданні шкоди. Зокрема, використання відповідачем води за вказаний період відбувся не з вини відповідача, а з вини - позивача.
Колегія суддів, Львівського апеляційного господарського суду, з такими висновками погодитись не може, з наступних підстав.
Заявою від 10 вересня 2015 року та долученими до неї проектними документами підтверджується факт звернення відповідача через обласний дозвільний центр Івано-Франківської ОДА до Департаменту екології та природних ресурсів про видачу нового дозволу на спеціальне водокористування.
11.09.2015 дозвільний центр Івано-Франківської ОДА до Департаменту екології та природних ресурсів направив матеріали для отримання висновку, щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування до Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів.
23.09.2015 року Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів надало висновок №367 від 23.09.2015 року (а.с.110), про неможливість видачі дозволу на спецводокористування, з причин зазначених у ньому.
07.10.2015 року Департаменту екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА направив лист відповідь (а.с.113) КП «Надвірнаводоканал», в якому зазначив про неможливість надання дозволу та вказав про необхідність доопрацювання матеріалів.
Колегія суддів зазначає, що повернення документів на доопрацювання фактично є негативною відповіддю від Департаменту і подання документів після доопрацювання, є повторення процедури з початку, а не її продовженням.
Таким чином, відповідач 30.11.2015 звернувся, повторно, з заявою та долученими до неї проектними документами через обласний дозвільний центр Івано-Франківської ОДА до Департаменту екології та природних ресурсів про видачу нового дозволу на спеціальне водокористування.
Як підтверджується матеріалами справи, дозвіл на спеціальне водокористування, був виданий 07.12.2015 року за №Укр-830-А-Ів.Фр. (копія долучена до матеріалів справи).
Відтак, колегія суддів, виходячи з вищенаведеного, приходить до висновку, що відповідач здійснював спеціальне водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив правила спеціального водокористування, встановлені законодавством у сфері охорони захисту, використання та відновлення водних ресурсів, у зв'язку із чим наніс державі та навколишньому природньому середовищу збитки в сумі 278 593 грн. 21 коп., внаслідок використання 164 697м.куб. води за період з 30.08.2015 року по 06.12.15 року.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо заперечень апелянта, стосовно надання розстрочки виконання рішення про стягнення шкоди в сумі 132 871, 25 грн., оскільки це призведе до невчасного надходження коштів до Державного бюджету України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно приписів ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні, з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, щодо наявності таких обставин, в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З аналізу ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду на 5 років (60 місяців), відповідач, посилається на складне фінансове становище підприємства, мотивуючи тим, що сума, яка підлягає стягненню за рішенням суду є досить великою і сплата її відразу може призвести до зупинки діяльності відповідача. та його неплатоспроможності взагалі. При цьому зазначає, що основним джерелом фінансування всіх витрат підприємства є його власні кошти, які підприємство отримує в основному за рахунок надходжень за надані послуги , основним споживачем яких є населення, що становить 70% абонентів (споживачів).
За наведених обставин та правових норм, враховуючи інтереси обох сторін, уникнення можливих негативних наслідків на господарську діяльність відповідача, з метою реального виконання рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно вирішив, задовольнити частково заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, а саме: розстрочити виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 р., в частині стягнення шкоди в сумі 132 871 грн. 25 коп., терміном на 24 місяці рівними частинами по 5 536 грн. 30 коп. щомісяця.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області - задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 року по справі №909/1136/16- скасувати, в частині відмови в стягненні 145 721,96 грн.
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" (вул. Комунальна, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34231999) на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області (вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37952307) 145 721,96 грн. - шкоди, яку перерахувати у фонд охорони навколишньог природного середовища Надвірнянської м/р; р/р 33115331700308, код ЄДРПОУ - 37904033, УК в м. Надвірна , код бюджетної класифікації платежу - 24062100, ГУК в Івано-Франківській області МФО банку - 836014/
4. В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 року по справі №909/1136/16 - залишити без змін.
5. Стягнути з Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" (вул. Комунальна, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34231999) на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області (вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37952307) 4 178, 90 грн. - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, який перерахувати на р/р 35215001081073 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 37952307, в ГУДКУ в Івано-Франківській області.
6. Стягнути з Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" (вул. Комунальна, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34231999) на користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області (вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37952307) 4 596, 79 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги, який перерахувати на р/р 35215001081073 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 37952307, в ГУДКУ в Івано-Франківській області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 16.05.2017 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Михалюк О.В.