"10" травня 2017 р.Справа № 915/1360/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Головея В.М., Колоколова С.І.
секретар судового засідання Федорончук Д.О.
за участю представників сторін у судовому засіданні від 10.05.2017:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю
від прокуратури - ОСОБА_3
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017
по справі № 915/1360/16
за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації
до відповідача: Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
про стягнення
У судовому засіданні 10.05.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У грудні 2016 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (далі також - Департамент, позивач) до Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (далі також - ДП “Племрепродуктор “Степове”, Підприємство, відповідач) про стягнення з останнього на користь Департаменту грошових коштів у загальній сумі 102975,51 грн., з яких: 98000,00 грн. - основний борг; 614,51 грн. - 3 % річних; 4361,00 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позову прокурор послався на невиконання відповідачем у 2016 році своїх грошових зобов'язань за укладеним з попередником Департаменту договором від 21.08.2001, а саме зобов'язань щодо повернення до обласного бюджету коштів наданої фінансової допомоги за 2016 рік у сумі 98000,00 грн., на котру здійснено відповідні нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У правове обґрунтування позову прокурор послався на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 222 ГК України, ст.ст. 2, 50 Бюджетного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 по справі № 915/1360/16 (суддя Коваль Ю.М.) позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації грошові кошти в загальній сумі 102975,51 грн., із яких: 98000,00 грн. - основний борг, 614,51 грн. - 3 % річних від суми простроченого боргу та 4361,00 грн. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ДП “Племрепродуктор “Степове” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник послався на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Серед доводів апеляційної скарги наведені наступні:
- оскаржуване судове рішення прийнято за відсутності відповідача, у зв'язку з чим останній не мав можливості надати суду докази на підтвердження своїх заперечень;
- прокурором не обґрунтовано, в чому полягає «державний інтерес», коли предметом позову є стягнення коштів з державного підприємства Мінагрополітики України на користь органу місцевого самоврядування;
- прокурором не обґрунтовано підстави для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації;
- на даний час передача відповідачу комбайнів за договорами від травня 1999 року № 9 та від серпня 2001 року, а також супровідної документації не відбулася;
- у зв'язку з розірванням відповідачем вказаних договорів зобов'язання Підприємства за цими договорами припинилися з 09.09.2015, а тому вимоги сплатити чергові платежі по договору 2001 року за 2016 рік є безпідставними.
Ухвалою від 10.02.2017 Одеським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф. прийнято до провадження апеляційну скаргу ДП “Племрепродуктор “Степове”.
У відзиві на апеляційну скаргу перший заступник прокурора Миколаївської області просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
28.02.2017 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника ДП “Племрепродуктор “Степове” про залучення до участі у справі № 915/1360/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 у задоволенні клопотання ДП “Племрепродуктор “Степове” про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області до участі у справі № 915/1360/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача відмовлено; до участі у справі № 915/1360/16 залучено Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Також 28.02.2017 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про зупинення розгляду справи. У даному клопотанні ДП “Племрепродуктор “Степове” просило зупинити провадження у господарській справі № 915/1360/16 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області по господарській справі № 915/114/17, предметом розгляду якої є визнання припиненими зобов'язань названого підприємства по договору № 9 від травня 1999 в редакції договору №б/н від 21.08.2001. На думку відповідача, розгляд справи № 915/1360/16 є неможливим до розгляду справи № 915/114/17, оскільки визнання вказаного вище договору розірваним виключить можливість задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором у даній справі.
Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:
а) непідвідомчості;
б) обмеженості предметом позову;
в) неможливості розгляду тотожної справи;
г) певної черговості розгляду вимог.
З аналізу вищевикладеного слідує, що для зупинення провадження на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України необхідна одночасна наявність двох складових: пов'язаність справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області по господарській справі № 915/114/17, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, оскільки, хоча дані справи і пов'язані, однак, у даному випадку відсутні обставини, які б зумовлювали неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 915/114/17.
Розпорядженням керівника апарату суду № 204 від 14.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням судді Савицького Я.Ф. у відрядженні. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.03.2017 суддю Савицького Я.Ф. замінено суддею Колоколовим С.І.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія у складі: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Головея В.М., Колоколова С.І. прийняла апеляційну скаргу до свого провадження ухвалою від 14.03.2017.
27.03.2017 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ДП “Племрепродуктор “Степове” про припинення провадження у даній справі, а в подальшому, 13.04.2017, - доповнення до зазначеного клопотання. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що між сторонами виник спір стосовно повернення до обласного бюджету коштів поворотної фінансової допомоги, права на повернення якої до бюджету у повному обсязі перейшли до держави. Уповноваженим органом на стягнення заборгованості до бюджету згідно ст.ст. 17, 50 БК України є податкові органи та стягнення здійснюється в порядку погашення податкового боргу, а Департамент агропромислового розвитку виключно контролює повернення коштів за зернозбиральні комбайни та відстежує наявну заборгованість перед обласним бюджетом з повернення фінансової підтримки, наданої сільгоспвиробникам. Відтак, на думку скаржника, прокурор помилково визначив позивачем у цій справі Департамент агропромислового розвитку, а не відповідний податковий орган, що, у свою чергу, призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, тому місцевий господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому ухвалене у даній справі рішення підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі статей 80, 103 ГПК України.
Розглянувши вказане клопотання Підприємства, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання з огляду на те, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням ДП “Племрепродуктор “Степове” зобов'язань за вищезгаданим договором про передачу зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, укладеним між названим підприємством та попередником позивача. Отже, прокурором вірно визначено позивача у справі - Департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, який є органом, уповноваженим на стягнення заборгованості в даному випадку. Відтак, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відповідно до ст. 12 ГПК України, за приписами якої справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.
18.04.2017 до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення ГУ ДФС у Миколаївській області, згідно яких податкові органи не наділені обов'язком та повноваженнями з обліку заборгованості по фінансовій допомозі, наданої державою сільгоспвиробникам.
10.05.2017 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення ДП “Племрепродуктор “Степове”, в яких відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки суперечать приписам норм Податкового та Бюджетного кодексів України, а отже, не відповідають правовій природі фінансової допомоги як суми коштів, що отримав у даному випадку сільгоспвиробник у користування за Договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.
У засіданнях суду апеляційної інстанції учасники процесу підтримали свої правові позиції.
Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відмітками підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, не з'явилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у засіданнях суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 24.12.1998 № 4 «Про уточнення обласного бюджету на 1998 рік та забезпечення регульованого фінансування бюджетних заходів на період до затвердження обласного бюджету на 1999 рік» Миколаївською обласною державною адміністрацією (надалі - Миколаївська ОДА) 11.05.1999 прийнято розпорядження № 261-р “Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським виробникам області строком на 20 років”, яким доручено попереднику Департаменту - Управлінню агропромислового комплексу облдержадміністрації передати 19 зернозбиральних комбайнів “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” моделі 4065 НТS сільгосптоваровиробникам згідно додатку, у тому числі й радгоспу “Степовий” Миколаївського району, правонаступником якого є ДП “Племрепродуктор “Степове”. Цим розпорядженням затверджено і механізм розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” моделі 4065 НТS на умовах фінансової підтримки з обласного бюджету на зворотній основі, у відповідності до якого сільгосптоваровиробникам області передаються зернозбиральні комбайни згідно з додатком за договором строком на 20 років. Сільгосптоваровиробники протягом 20 років повертають до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 тис.грн.: до 01.08. - 40 %, до 01.10. - 30%, до 01.11. - 30% зазначеної суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність.
На виконання зазначеного розпорядження у травні 1999 року між попередниками Департаменту та ДП “Племрепродуктор “Степове” - Управлінням агропромислового комплексу облдержадміністрації (Власник) та колективним сільгосппідприємством «Степовий» (Одержувач) укладено договір № 9 про передачу зернозбиральних комбайнів “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі (далі також - Договір), за умовами якого Власник передає два зернозбиральні комбайни вказаної моделі на загальну суму 1,958 тис.грн. строком на 20 років на умовах повернення вартості до обласного бюджету.
Пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що Одержувач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис.грн.: до 01.08. - 40 %, до 01.10. - 30 %, до 01.11. - 30 % цієї суми.
У п. 2.3. вказано, що після завершення розрахунків комбайни переходять у власність Одержувача.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2020 року (п. 4.1 договору).
Пунктами 4.3, 4.4 Договору встановлено, що Договір може бути розірваний достроково тільки за згодою сторін, Договір в односторонньому порядку може бути розірваний згідно рішення арбітражного суду.
Розпорядженням Миколаївської ОДА від 02.07.2001 № 399-р «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.05.99 №261-р» внесено зміни до механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни, а саме змінено розмір та строки внесення платежів: з “до 01.08. - 40 %, до 01.10. - 30 %, до 01.11.- 30 %” на “до 01.08. - 50 %, до 01.09. - 50 %”.
На підставі вказаного розпорядження між попередниками сторін у справі раніше укладений договір про передачу зернозбиральних комбайнів викладено в новій редакції від 21.08.2001.
Відповідно до п.2.2 нової редакції Договору відповідач зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000 грн. за кожен комбайн наступними чином: до 01.08. - 50 %, до 01.09. - 50 % від зазначеної суми.
Сторони також узгодили, що договір діє до 2018 року (п.4.1 Договору, в редакції від 21.08.2001).
Інші умови договору залишено без змін.
Департаментом направлено на адресу Підприємства листи від 05.09.2016 № 786/08-21/16 та 15.11.2016 № 377/02/08-19/16 щодо погашення існуючого боргу, отримання яких підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте ДП “Племрепродуктор “Степове” вимоги позивача залишено без реагування та виконання, що зумовило звернення прокурора до господарського суду з вказаним вище позовом в інтересах держави в особі Департаменту.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судова колегія зазначає, що між сторонами за укладеними договорами виникли правовідносини надання фінансової зворотної допомоги, що вбачається зі змісту умов договорів, при цьому договори мають ознаки договорів лізингу, купівлі-продажу та поставки.
Відповідно до п. 31 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Частинами 1, 2 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За положенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами Договору, в редакції від 21.08.2001, у позивача виникло зобов'язання щодо передачі відповідачу майна - згаданих вище комбайнів, а у відповідача - щодо сплати грошових коштів за це майно в строк до 2018 року та одночасно право на отримання товару.
Факт прийняття відповідачем 2 комбайнів на загальну суму 1,958 тис.грн. встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №915/1331/15, а також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2016 у справі № 915/889/16, яке набрало законної сили, а відтак, даний факт в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, що і у вказаних вище справах. Тексти вказаний судових рішень роздруковані судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень та долучені до матеріалів даної справи.
Отже, позивач виконав своє договірне зобов'язання щодо передачі відповідачу двох зернозбиральних комбайнів “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” моделі 4065 НТS, проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано жодних доказів виконання свого зобов'язання за Договором щодо здійснення чергових платежів, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовну вимогу про стягнення з ДП “Племрепродуктор “Степове” 98000,00 грн. заборгованості з оплати вартості двох комбайнів, яку належало сплатити рівними частинами до 01.08.2016 та до 01.09.2016.
Так само правомірно суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з Підприємства 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 01.08.2016-31.10.2016 та 01.09.2016-31.10.2016, у загальній сумі 614,51 грн., а також 4361,00 грн. інфляційних втрат за серпень - жовтень 2016 року.
Зауваження скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийнято за відсутності відповідача, у зв'язку з чим останній не мав можливості надати суду докази на підтвердження своїх заперечень, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.
У абз. 3 п.п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (57107, с.Степове, Миколаївський район, Миколаївська область), копії ухвали про порушення провадження від 14.12.2016 та отримання вказаної копії представником відповідача 18.12.2016 (а.с. 77).
Відтак, ДП “Племрепродуктор “Степове” було повідомлене судом про час і місце розгляду справи належним чином, однак не з'явилось, а отже, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у судовому засіданні місцевого господарського суду від 18.01.2017, що не може бути підставою для скасування прийнятого у цьому засіданні рішення.
Посилання скаржника на те, що прокурором не обґрунтовано, в чому полягає «державний інтерес», коли предметом позову є стягнення коштів з державного підприємства Мінагрополітики України на користь органу місцевого самоврядування, є безпідставними, оскільки у позові були заявлені вимоги про стягнення з відповідача вищезгаданої заборгованості саме на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, який не є органом місцевого самоврядування.
Доводи Підприємства про те, що на даний час передача відповідачу комбайнів за договорами від травня 1999 року № 9 та від серпня 2001 року не відбулася спростовуються вищевикладеним.
Щодо твердження скаржника про те, що у зв'язку з розірванням відповідачем вказаних договорів зобов'язання Підприємства за цими договорами припинилися, оскільки відповідач заявою від 09.09.2015 № 127 відмовився від договорів з посиланням на відмову Департаменту передати Підприємству товар та документи на нього, а тому вимоги сплатити чергові платежі по договору за 2016 рік є безпідставними, судова колегія зазначає наступне.
Як вище зазначалось, факт прийняття відповідачем 2 комбайнів на загальну суму 1,958 тис.грн. встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №915/1331/15, а також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2016 у справі № 915/889/16, яке набрало законної сили, а відтак, даний факт в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, що і у вказаних справах. Отже, підстава для розірвання договорів шляхом односторонньої відмови Підприємства від договорів, згідно ст.ст. 651, 665 ЦК України, є надуманою.
Крім того, відповідач звертався до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання припиненими зобов'язання ДП “Племрепродуктор “Степове” по договору № 9 від травня 1999 (в редакції договору №б/н від 21.08.2001) про передачу зернозбиральних комбайнів “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі, посилаючись на відмову Управління агропромислового розвитку Миколаївської ОДА передати вказаний товар та документи на нього. За вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі № 915/114/17, однак ухвалою названого суду від 26.04.2017 провадження у зазначеній справі було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через надходження до суду від представника позивача клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Текст вказаної ухвали суду від 26.04.2017 у справі № 915/114/17 роздруковано судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень та долучено до матеріалів даної справи.
Інші доводи ДП “Племрепродуктор “Степове” також не спростовують викладених вище висновків господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 по справі № 915/1360/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст складено 15.05.2017.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: В.М. Головей
Суддя: С.І. Колоколов