"10" травня 2017 р.Справа № 916/481/17
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 17.03.2017р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 2 731 256,11грн., -
Суть спору: 23.02.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” звернулось до господарського суду Одеської області, із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 2 731 256,11грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р. було порушено провадження у справі №916/481/17 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
31.03.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.04.2017р. представник позивача надав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
10.05.2017р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
На протязі червня-липня 2016 року між ТОВ "БК "ЕСКАДОР" та філією "Червонознам'янська ДЕД" ОСОБА_2 підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" була укладена низка договорів поставки товарів, а саме: Договір № 23/06411 від 23.06.2016р., Договір № 23/06-П2 від 23.06.2016р., Договір № 23/06-П3 від 23.06.2016р., Договір № 24/06 -П1 від 24.06,2016р, Договір № 24/06-П2 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П3 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П4 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П5 від 24.06.2016р, Договір № 24/06416 від 24.06.2016р. Договір № 24/06-П7 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П8 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П9 від 24.06.2016р, Договір № 24/064310 від 24.06.2016р, Договір № 24/064111 від 24.06.2016р. та Договір №01/07411 від 01.07.2016р.
Згідно умов зазначених договорів ТОВ "БК "ЕСКАДОР" (надалі - постачальник) зобов'язався поставляти та передавати у власність філії "Червонознам'янська ДЕД" (надалі - покупець) товар (асфальтобетон), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити Товар. Асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в рахунку на оплату та видатковій накладній. На кожну партію товару оформляється рахунок, видаткова та податкова накладна. сторони погодили, що рахунки постачальника та підписані сторонами видаткові накладні набувають юридичну силу специфікацій в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.7.3.6. Договорів, в разі порушення строків оплати Товару, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.3.9. Договорів, сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Покупця за договорами не може перевищувати 5% від загальної вартості порушених зобов'язань Покупця.
Відповідно до п.10.1. Договорів, ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діють до 31 грудня 2016р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.
На виконання умов договорів, позивачем були виконані свої зобов'язання з поставки товару за договорами, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:
за договором № 23/06-П1 від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 480 від 23.06.2016 року на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 23/06-П2 від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 481 від 23.06.2016 р на суму 94 746,20 гривень з ПДВ та видаткової накладної № 482 від 24.06.2016 р на суму 57 467.09 гривень з ПДВ;
за договором № 23/06-ПЗ від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 496 від 23.06.2016 р на суму 39 984,31 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П1 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 483 від 24.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П2 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 484 від 24.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-ПЗ від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 485 від 25.06.2016 .р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П4 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 486 від 25.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П5 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 487 від 25.06.2016 р на суму 117 129,36 гривень з ПДВ, згідно видаткової накладної № 488 від 26.06.2016 р на суму 69 893,46 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П6 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 489 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П7 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 490 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П8 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 491 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П9 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 492 від 27.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П10 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 493 від 27.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П11 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 494 від 27.06.2016 р на суму 18 894,36 гривень з ПДВ;
за договором № 01/07-П1 від 01.07.2016р згідно видаткової накладної № 498 від 01.07.2016 р на суму 105 839,78 гривень з ПДВ та видаткової накладної № 730 від 07.09.2016 р на суму 11 759,98 гривень з ПДВ.
Проте в порушення умов договорів та вимог за вищезазначені поставки товарів покупець здійснив лише часткову оплату за договором № 23/06-П1 від 23.06.2016р у розмірі 103 500,00 гривень.
22.12.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” звернулось до ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” із претензією вих. № 212 відповідно до якої, просило погасити заборгованість у загальній сумі 2 963 696,77 грн.
Дочірнім підприємством “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” було надано позивачу відповідь вих. № 15-1/1384 від 29.12.2016р. на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР”, відповідно до якої зазначило, що позивачем при розрахунку заборгованості не враховано залік зустрічних вимог, у зв'язку із чим на їх думку позивачем допущено помилку при розрахунку боргу, зазначило, що борг відповідача складає 2 866 731,64 грн., зобов'язався у найкоротші терміни погасити борг у повному обсязі на підтвердження чого 29.12.2016р. перерахувало позивачу 300 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.
З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” звернулось до господарського суду Одеської області, із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 2 731 256,11грн., з яких: 2 372 210,54 грн. - основний борг, 118 610,53 грн. - пеня, 3% річних - 44 891,02 грн., інфляційні втрати - 195 544,03 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладених між сторонами низки договорів поставки товарів, а саме: Договір № 23/06411 від 23.06.2016р., Договір № 23/06-П2 від 23.06.2016р., Договір № 23/06-П3 від 23.06.2016р., Договір № 24/06 -П1 від 24.06,2016р, Договір № 24/06-П2 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П3 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П4 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П5 від 24.06.2016р, Договір № 24/06416 від 24.06.2016р. Договір № 24/06-П7 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П8 від 24.06.2016р, Договір № 24/06-П9 від 24.06.2016р, Договір № 24/064310 від 24.06.2016р, Договір № 24/064111 від 24.06.2016р. та Договір №01/07411 від 01.07.2016р.
За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
На виконання умов договорів, позивачем були виконані свої зобов'язання з поставки товару за договорами, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:
за договором № 23/06-П1 від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 480 від 23.06.2016 року на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 23/06-П2 від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 481 від 23.06.2016 р на суму 94 746,20 гривень з ПДВ та видаткової накладної № 482 від 24.06.2016 р на суму 57 467.09 гривень з ПДВ;
за договором № 23/06-ПЗ від 23.06.2016р згідно видаткової накладної № 496 від 23.06.2016 р на суму 39 984,31 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П1 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 483 від 24.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П2 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 484 від 24.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-ПЗ від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 485 від 25.06.2016 .р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П4 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 486 від 25.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П5 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 487 від 25.06.2016 р на суму 117 129,36 гривень з ПДВ, згідно видаткової накладної № 488 від 26.06.2016 р на суму 69 893,46 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П6 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 489 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П7 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 490 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П8 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 491 від 26.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П9 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 492 від 27.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П10 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 493 від 27.06.2016 р на суму 195 999,60 гривень з ПДВ;
за договором № 24/06-П11 від 24.06.2016р згідно видаткової накладної № 494 від 27.06.2016 р на суму 18 894,36 гривень з ПДВ;
за договором № 01/07-П1 від 01.07.2016р згідно видаткової накладної № 498 від 01.07.2016 р на суму 105 839,78 гривень з ПДВ та видаткової накладної № 730 від 07.09.2016 р на суму 11 759,98 гривень з ПДВ.
Щодо посилань відповідача, на необґрунтовані підстави об'єднання заявлених позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є ряд договорів, які укладені між тими ж сторонами, є аналогічними за своїм змістом та відрізняються номером, датою та об'ємом поставки, що ніяким чином не ускладнює вирішення спору.
Також, відповідач у своєму відзиві посилається на ті обставини, що позивачем до вищезазначених документів не надано жодного документу, що підтверджував би повноваження особи, яка підписувала документ, та відсутні первинні документи, які можуть бути доказами поставки.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської довідки АБ "Південний" за період з 01.06.2016р. по 28.04.2017р., відповідач сплачував на користь позивача грошові кошти за договорами поставки па підставі видаткових накладних. Тобто, з наведеного, господарський суд доходить до висновку, що ділові відносини між сторонами склались таким чином, що оплати здійснюється на підставі видаткових накладних. Таким чином господарський суд проаналізувавши вищезазначене, дійшов до висновку, що такий вид розрахунку не суперечить загальним принципам ділового обороту та вимогам чинного законодавства, а отже суд відхиляє вищезазначені посилання посилання відповідача.
Крім того, відповідно до відповіді ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” вих. № 15-1/1384 від 29.12.2016р., відповідач зазначає, що його борг за спірними договорами складає 2 866 731,64 грн. Також згідно даної відповіді, відповідач зобов'язався у найкоротші терміни погасити борг у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 372 210,54 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 118 610,53 грн. - пені, 44 891,02 грн. - 3% річних та 195 544,03 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до п.7.3.6. Договорів, в разі порушення строків оплати Товару, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Відповідно до п. 7.3.9. Договорів, сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Покупця за договорами не може перевищувати 5% від загальної вартості порушених зобов'язань Покупця.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” звернулось до господарського суду Одеської області, із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості в розмірі 2 731 256,11грн. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (65031, м.Одеса, вул. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЕСКАДОР” (65009, м. Одеса, вул.Генуезька, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 33658839) суму основного боргу у розмірі - 2 372 210 /дві мільйони триста сімдесят дві тисячі двісті десять/ грн. 54 коп., 118 610 /сто вісімнадцять тисяч шістсот десять/ грн. 53 коп. - пені, 44 891 /сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто одну/ грн. 02 коп. - 3% річних, 195 544/ сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири/ грн. 03 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 40 968 /сорок тисяч дев'ятсот шістдесят вісім/ грн. 84 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 15 травня 2017 р.
Суддя Ю.О. Зайцев