12 травня 2017 року Справа № 915/1855/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. №578 від 26.04.2016 (в судовому засіданні 11.05.2017), ОСОБА_3, дов. №577 від 26.04.2016 в судовому засіданні 11.05.2017);
представників відповідача (боржника): ОСОБА_4 - дов. № 03/713 від 17.05.2016 в судовому
засіданні 11.05.2017), ОСОБА_5 - дов. №03/517 від 21.03.2017 в судовому засіданні 11.05.2017),
представника ІІІ особи: не з'явився,
представника ДВС: ОСОБА_6 - дов. №1025/20.3-03від 29.12.2016,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2016 року у справі №915/1855/15
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3) в особі ВП “Южно-Українська АЕС” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20),
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, 8),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача -Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 19),
про: стягнення 12179720,92 грн. основного боргу, 480169,31 грн. збитків від інфляції, 146681,74 грн. - 3% річних, 880844,35 грн. штрафу та 1784627,93 грн. пені,
особа, дії (бездіяльність), якої оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13), -
Комунальне підприємство “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою №03/378 від 23.02.2017 (т.4 а.с.1-5) на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу суду від 17.03.2016 у справі №915/1855/15, в якій, просило:
- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусового звернення стягнення у виконавчому провадженні № 50663862 на грошові коштиКомунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в сумі 4548223,42 грн., що знаходились на рахунку №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182.
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути кошти Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” в сумі 4548223,42 грн. на рахунок № 26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182.
- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50663862.
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження №50663862 у зв'язку з повним виконанням наказу господарського суду Миколаївської області, виданого 17.03.2016 року по справі № 915/1855/15.
- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусового звернення стягнення у виконавчому провадженні №50663862 на грошові кошти Комунального підприємства «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» , що знаходились на рахунку №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182 яке відбулося 01.02.2017 року.
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182 стягнуті 01.02.2017 року кошти в сумі 9057 919,18 грн.
11.05.2017 до господарського суду Миколаївської області від представника скаржника надійшла заява про доповнення вимог по скарзі, у якій скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо не винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №50663862 та відновити з поважної причини процесуальний строк для заявлення цієї вимоги до суду.
Враховуючи, що викладена к заяві вимога стосується оскарження бездіяльності органу ДВС, яка на думку скаржника мала місце до подання даної скарги, про що скаржник міг дізнатись при поданні скарги, то у суду відсутні підстави для прийняття поданих скаржником доповнень по скарзі у зв'язку з пропуском визначеного ст.121-2 ГПК України строку для подання таких скарг. Викладені у заяві підстави для поновлення даного строку суд не вважає поважними. За вказаних обставин, суд залишає подану заяву без розгляду.
В судовому засіданні 11.05.2017 представником скаржника (боржника) подано суду заяву про відмову від частини вимог по скарзі, у якій скаржник просить суд прийняти відмову від частини вимог по скарзі від 23.02.2017 року по справі № 915/1855/15. А саме скаржник відмовляється від вимог викладених у п. 4 та 6 прохальної частини скарги від 23.02.2017.
За вказаним клопотанням скаржника, ухвалою суду від 12.05.2017 провадження з розгляду скарги №03/378 від 23.02.2017 було припинено в частині:
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження №50663862 у зв'язку з повним виконанням наказу господарського суду Миколаївської області, виданого 17.03.2016 по справі №915/1855/15;
- зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182 стягнуті 01.02.2017 року кошти в сумі 9057919,18 грн.
В обґрунтування решти своїх вимог заявник (боржник) посилається на те, що станом на 31.01.2017 борг перед стягувачем в рамках виконавчого провадження №50663862 становив 4099723,42 грн., ща зафіксовано в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі №915/1327/16 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника КП ТВКТ. Про розмір залишку заборгованості божник неодноразово повідомляв орган ДВС. Станом 31.01.2017 на розрахунковому рахунку в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2» обліковувались кошти в розмірі 15949484,19 грн., тобто сума більша ніж заявлена до примусового стягнення. Органом ДВС було виставлено платіжну вимогу на суму 9057919,18 грн. та після їх списання 01.02.2017 здійснено зарахування коштів в на відповідний рахунок органу ДВС з призначенням платежу - згідно наказу від 17.03.2016 №915/1855/15. Отже, стягнення за наказом суду від 17.03.2016 було здійснено у більшому розмірі, ніж мало місце по даному виконавчому провадженню і розмір безпідставно стягнутої з рахунку боржника коштів становив 4548223,42 грн. Постанову про закінчення виконавчого провадження в установлені законом строки органом ДВС не було винесено, незважаючи на неодноразові заяви направлені боржником. Крім того, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі №915/1327/16 порушено провадження у справі про банкрутство боржника КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, боржник вважає, що держаний виконавець взагалі не мав права виставляти банку вимогу на списання грошових коштів у зв'язку з порушенням справи про банкрутство боржника.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на приписи Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що боржником своєчасно не повідомлено відділ про порушення провадження у справі про банкротство та про залишок заборгованості. ДВС не заперечується факт списання з рахунку боржника коштів 01.02.2017 у сумі 9057919,18 грн. Згідно розпорядження державного виконавця №52449685/20 грошові кошти, які надійшли 01.02.2017 у сумі 9057919,18 грн. та грошові кошти, які надійшли 06.09.2016 у сумі 5597,23 грн. були розподілені в погашення заборгованості за виконавчим провадженням у справі №915/1855/15 та виконавчим провадженням у справі №915/548/16.
Орган ДВС вважає, що державним виконавцем не допущено бездіяльність з приводу закінчення виконавчого провадження у справі №915/1855/25, оскільки перерахування стягувачу залишку заборгованості відбулося лише 10.02.2017, а постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена 24.02.2017, в межах та в порядку визначеному Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з викладеним орган ДВС просить суд припинити провадження з розгляду скарги в частині визнання протиправною бездіяльність ДВС щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про час судового засідання повідомлені належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (т.4 а.с.218), проте, представники в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
У судовому засіданні 11.05.2017 судом було оголошено про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по скарзі. Оголошення ухвали суду відбулось у судовому засіданні 12.05.2017.
Заслухавши представників боржника, стягувача та державної виконавчої служби, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
01.02.2016 рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1855/15 стягнуто з Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Южно-Українська АЕС” 12179720,92 грн. - основного боргу, 480169,31 грн. - збитків від інфляції, 146681,74 грн. - 3% річних, 535388,38 грн. - пені, 264253,32 грн. - штрафу та 178059,42 грн. - судового збору.
На виконання вказаного рішення, 17.03.2016 Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ.
Згідно з ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18, п.1 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 у справі №915/1327/16 порушено провадження про банкрутство боржника КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство». Визнано грошові вимоги кредитора ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП «Южно-Українська АЕС» в сумі 4099723,42 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів термін виконання яких настав до дня введення мораторію (т.4 а.с.98-109).
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення про порушення справи про банкрутство - КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», яке було опубліковано 31.01.2017 о 17:45 год. за номером 39869 (т.4 а.с.138).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій тощо.
При вивченні матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що 01.02.2017 органом ДВС було здійснено зарахування коштів в сумі 9057919,18 грн. із призначенням платежу - згідно наказу від 17.03.2016 № 915/1855/15, що підтверджується банківською випискою по рахунку за 01.02.2017 (т.4 а.с.8).
Судом встановлено, що органом ДВС стягнуто суму в більшому розмірі, ніж залишилось за виконавчим провадженням №50663862. Так, безпідставно стягнута за даним виконавчим провадженням сума складає 4548223,42 грн. (9057919,18грн.- 4099723,42 грн. -409972,34 грн.).
Крім того, суд вважає безпідставним перерахування коштів, стягнутих при виконанні рішення у справі №915/1855/15 в рахунок погашення заборгованості по іншому виконавчому провадженню у справі №915/548/16, відповідно до розпорядження державного виконавця №52449685/20 (т.4 а.с.88).
Оскільки вимога скаржника щодо визнання протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусового звернення стягнення у виконавчому провадженні №50663862 на грошові кошти КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» за своїм змістом є тотожною з вимогою щодо визнання протиправними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусового звернення стягнення у виконавчому провадженні №50663862 на грошові коштиКомунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в сумі 4548223,42 грн., ці вимоги розглядаються судом разом.
Враховуючи, що 31.01.2017 господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, яка в день винесення набирає законної сили, то саме з цього часу, дії державного виконавця з примусового звернення стягнення на грошові кошти КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» вважаються протиправними, незалежно від його обізнаності щодо порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки вимоги ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є імперативними.
Заперечення органу ДВС з приводу відсутності інформації з боку стягувача та боржника щодо залишку заборгованості за даним виконавчим провадженням судом відхиляється, оскільки матеріали справи містять докази направлення боржником на адресу органу ДВС листів та заяв №03/2298 від 26.12.2016, №03/1721 від 18.10.2016, №03/30.09.2016, №03/1265 від 08.08.2016, №03/591 від 14.04.2016 з інформацією про залишок заборгованості по справі №915/1855/15, яка навіть була підтверджена довідкою ПУ АЕС №0042-74/1004 від 30.11.2016 (т.4 а.с187-195).
За вказаних обставин, суд вважає, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового звернення стягнення на грошові коштиКомунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», що знаходились на рахунку №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182 яке відбулося 01.02.2017 у межах виконавчого провадження №50663862 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2016 року у справі №915/1855/15 є протиправними.
Що стосується вимог скаржника про визнання протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50663862, судом встановлено наступне.
24.02.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50663862 у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.4 а.с.30).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.2, 5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
У заявах №03/2298 від 26.12.2016, №03/1721 від 18.10.2016, №03/30.09.2016, №03/1265 від 08.08.2016 направлених на адресу ДВС боржник неодноразово клопотав про списання його боргу враховуючи наявність необхідних коштів на його рахунку, що підтверджується наданими скаржником банківськими виписками (т.4 а.с.196-202). Однак, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дій зі списання наявних на рахунку боржника коштів не вчинялось досить тривалий час - з червня 2016 року по грудень 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, невиконання органом ДВС вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю. При цьому, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження 24.02.2017 (після направлення скарги до суду) цього факту не спростовує та не свідчить про відсутність предмету спору.
Суд не вбачає за можливе задовольнити вимоги скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути кошти Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” в сумі 4548223,42 грн. на рахунок № 26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182, оскільки вчинення будь-яких виконавчих дій з боку державного виконавця не можливе у зв'язку із закінченням на даний час виконавчого провадження №50663862.
Отже, за результатами досліджених судом норм законодавства та матеріалів справи суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині визнання протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області щодо примусового звернення стягнення на грошові коштиКП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» та визнання протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Миколаївській області щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50663862.
В решті вимог скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд -
1. Скаргу Комунального підприємства “Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство” задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового звернення стягнення на грошові коштиКомунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», що знаходились на рахунку №26008415985 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_2», МФО 326182 яке відбулося 01.02.2017 у межах виконавчого провадження №50663862 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2016 року у справі №915/1855/15.
3. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50663862 до 24.02.2017.
4. В решті скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.91, 93 ГПК України.
Суддя М.В. Мавродієва