ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11 травня 2017 р. Справа № 909/227/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської
міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ,76015;
АДРЕСА_1;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
вул. Грушевського, 21 , м.Івано-Франківськ,76004;
до відповідача: Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в
Івано-Франківській області, вул. І.Франка, 6, м.Івано-Франківськ,76018;
про: стягнення 1 829 906,92грн., з яких: 1 736 122,84грн. - основний борг, 66 226,40грн. - пеня, 15 625,11грн. - інфляційні втрати, 11 932,58грн. - 3% річних,
за участі:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 03.01.2017р.);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст відділу представництва, (довіреність №2315/01-20/14в від 30.12.2016р.);
Від відповідача: ОСОБА_3- начальник юридичного сектору, (довіреність №01-315/07 від 11.01.2017р.).
Позивач - Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, 1 829 906,92грн., з яких: 1 736 122,84грн. - основний борг, 66 226,40грн. - пеня, 15 625,11грн. - інфляційні втрати, 11 932,58грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.17р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.16р., залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.16р., у справі №909/946/15, яким укладено між позивачем - Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та відповідачем - Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста;
- невиконання відповідачем п. 3.3. Договору, яким обумовлено зобов"язання Замовника сплатити пайову участь в розмірі 1 736 122,84грн. в 7 - денний термін з моменту реєстрації Договору;
- звернення до відповідача з вимогою №50/16.5-15/17в від 07.12.16р., про сплату пайового внеску в сумі 1 736 122,84грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;
- п.5.1. Договору та положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за прострочення виконання грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 66 226,40грн. - пені, 15 625,11грн. - інфляційних втрат, 11 932,58грн. - 3% річних;
- приписи ст. ст.525, 526, 530, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського суду України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в судовому засіданні, підтримав доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Представник відповідача, в судовому засіданні, наявність невиконаного зобов"язання зі сплати пайового внеску, обумовленого Договором, в сумі 1 736 122,84грн. визнав. Разом з тим, просить суд взяти до уваги той факт, що кошторисом доходів та видатків Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області у 2016р.-2017р., не передбачено та не виділено кошти на сплату вказаної суми пайової участі, а відповідач, як орган державної влади, не вправі розпоряджатися коштами, на будь які інші цілі ніж ті, що пов"язані з основною діяльністю Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Просить суд, в позові відмовити (відзив на позов №01-2378/07 від 13.03.17р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.16р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.16р., у справі №909/946/15, укладено між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Виконком/Сторона 1), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Фінансове управління/Сторона 2) та Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (Замовник/Сторона 3) Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
За цим Договором Замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул.Богдана Хмельницького, 96, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська (п.1.1. Договору).
Згідно п. п. 3.1., 3.3. Договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до Додатку №1 до Договору. Замовник сплачує пайову участь у сумі 1 736 122,84грн. в 7-ми денний термін з моменту реєстрації Договору.
Виконком зобов"язується використати кошти отримані від Замовника на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста (п.2.2. Договору).
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, 09.11.16р., проведено реєстрацію Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за №120 (а.с.29-30).
Однак, відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов"язання, обумовлені п. 3.3. Договору №120 від 09.11.16р., пайовий внесок на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська, в розмірі 1 736 122,84грн. не оплатив.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №50/16.5-15/17в від 07.12.16р. (а.с.31), про оплату пайової участі в сумі 1 736 122,84грн. Однак доказів належного реагування відповідачем суду не пре"явлено.
Станом на 11.05.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми коштів.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України, Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача пайового внеску в сумі 1 736 122,84грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.
В силу ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання. За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такої ж правової позиції дотримано в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. № 11/446.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що при простроченні платежу, визначеного п.3.3.Договору, Замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен прострочений день.
Позивачем нараховано відповідачу 66 226,40грн. - пені, 15 625,11грн. - інфляційних втрат, 11 932,58грн. - 3% річних (розрахунок а.с.13).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних за період правильно визначений позивачем у розрахунку (а.с.13), та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 66 143,43грн. (82,97грн. - відмовити), 3% річних в розмірі 11 826,14грн. (106,44грн. - відмовити), оскільки розбіжність в сумах нарахованої пені та 3% річних, виникла внаслідок арифметичної помилки позивача при здійсненні розрахунку. Що стосується інфляційних втрат, то останні підлягають стягненню у сумі заявленій позивачем у розрахунку - 15 625,11грн.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На основі вищесказаного, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 1 736 122,84грн. - пайового внеску, 66 143,43грн. - пені, 15 625,11грн. - інфляційних втрат, 11 826,14грн. - 3% річних. В частині стягнення 82,97грн. - пені, 106,44грн. - 3% річних - відмовити.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., ст.ст. 11, 509, 525, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, вул. І.Франка, 6, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 38555228) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ,76015 (ідентифікаційний код 02314062, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000 код: 37952250 розрахунковий рахунок: 31511921700002 МФО: 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську призначення платежу: на інфраструктуру міста) 1 736 122,84грн. (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч сто двадцять дві грн. 84коп.) - боргу, 66 143,43грн. (шістдесят шість тисяч сто сорок три грн. 43коп.)- пені, 15 625,11грн. (п"ятнадцять тисяч шістсот двадцять п"ять грн. 11коп.) - інфляційних втрат, 11 826,14грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн. 14коп.) - 3% річних, 27 445,76грн. (двадцять сім тисяч чотириста сорок п"ять грн. 76коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.05.17р.
Суддя С.Кобецька