номер провадження справи 4/56/17
15.05.2017 Справа № 908/766/17
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ”, (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72)
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5)
про стягнення 319 848,80 грн. заборгованості за договором поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 р., 28 694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3 % річних
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_2, дов. № 15/03/17-1 від 15.03.2017р.
від відповідача - не з'явився.
11.04.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ”, Київська область, м. Васильків з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів про стягнення 319 848,80 грн. заборгованості за договором поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 р., 28 694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3 % річних.
Ухвалою від 11.04.2017 р. порушено провадження у справі № 908/766/17, справі присвоєно номер провадження 4/56/17, судове засідання призначено на 15.05.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 15.05.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 р., ст., ст. 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України та ст. 231 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ” 319 848,80 грн. заборгованості, 28 694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3 % річних.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі від 11.04.2017 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/766/17 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 11.04.2017р. про порушення провадження у справі № 908/766/17, яка 21.04.2017 р. була отримана уповноваженою особою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900115988339).
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
11.11.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ” (постачальником, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ” (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № КФ-108/011/16.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжоморожену рибу та морепродукти (далі - товар).
Розділом 3 договору сторонами визначено умови і строк поставки, а саме умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2010 року). Поставка товару здійснюється на умовах EXW (ЕХ WORKS), ФРАНКО-склад, місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 1Д. Сторони протягом дії цього договору вправі змінювати умови поставки конкретної партії товару. Строк поставки: на протязі 2 (двох) календарних днів з моменту досягнення сторонами домовленості відносно найменування, ціни та кількості кожної партії товару.
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 договору ціна на кожну партію товару за цим договором узгоджується постачальником та покупцем та вказується у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється за договором дорівнює сумі складених разом видаткових накладних.
Відповідно до п. 5.1 договору покупець повинен оплатити партію товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Відповідно до п. 7.3 договору претензії покупця за поставленими партіями приймаються постачальником у момент прийняття товару, а в разі виявлення недоліків товару після його прийняття - протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання видаткової накладної покупцем.
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними:
- № КФ000001182 від 14.11.2016р., на суму 328 650,00 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ000001187 від 14.11.2016р., на суму 81 460,00 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ000001209 від 18.11.2016р., на суму 127 840,00 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ000001210 від 21.11.2016р., на суму 330 400,00 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ000001274 від 25.11.2016р., на суму 183 499,50 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ000001860 від 30.12.2016р., на суму 239 205,00 грн., у тому числі ПДВ;
- № КФ00000000 від 06.01.2017р., на загальну суму 110 643, 80 грн., у тому числі ПДВ., а всього на загальну суму 1 401 698,30 грн.
Всі зазначені видаткові накладні узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 року у справі № 908/207/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ”, Київська область, м. Васильків до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів встановлено, що відповідач має заборгованість за договорами поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016р., за видатковими накладними №КФ000001182 від 14.11.2016р., № КФ000001187 від 14.11.2016р., № КФ000001209 від 18.11.2016р., № КФ000001210 від 21.11.2016р., №КФ000001274 від 25.11.2016р. Вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 216 849, 50 грн. - основного боргу, 14 713, 94 грн. - пені, 1 576, 61 3 % річних, та 3 497, 00 грн. судового збору.
04.04.2017р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2016р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року у справі № 908/207/17 видано відповідний наказ.
Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Предметом даного судового розгляду є сума 319 848,80 грн. заборгованості за договором поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 р., за видатковими накладними №КФ000001860 від 30.12.2016р. та № КФ00000000 від 06.01.2017р., 28 694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3 % річних.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячі із загальних положень щодо оплати товару, за договором купівлі-продажу в порядку ст. 692 ЦК України, після того як покупець прийняв товар або товаро -розпорядчі документи на нього він зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар.
Отже, суд вважає строк виконання зобов'язання таким, що настав.
За вищезазначеними видатковими накладними № КФ000001860 від 30.12.2016р. на суму 239 205,00 грн. та № КФ00000000 від 06.01.2017р. на суму 110 643, 80 грн. відповідач сплатив частину заборгованості в розмірі 30000, 00 грн. , що підтверджується банківськими виписками по рахунку від 21.02.2017р. та 03.03.2017р., решту суми заборгованості в розмірі 319 848, 80 суду не надав.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлений товар видатковими накладними № КФ000001860 від 30.12.2016р. на суму 239 205,00 грн. та № КФ00000000 від 06.01.2017р. по Договору № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 р. в повному обсязі не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ” у розмірі 319 848,80 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.
За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 319 848,80грн. основного боргу за договором поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016 пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.1 Договору встановлено, що за порушення зобов'язання з оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від простроченої суми, за кожен день такого прострочення.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 9 981, 02 грн., за накладними № КФ000001182 від 14.11.2016р., № КФ000001187 від 14.11.2016р., № КФ000001209 від 18.11.2016р., № КФ000001210 від 21.11.2016р., №КФ000001274 від 25.11.2016р. , яка розрахована за період з 31.01.2017р. по 31.03.2017р. та пеня в розмірі 18 713, 32 грн., за накладними №КФ000001860 від 30.12.2016р. та № КФ00000000 від 06.01.2017р., яка розрахована за період з 16.01.2017р. по 31.03.2017р., а всього пеня в загальному розмірі 28 694,34 грн.
Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено вірно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 28 694,34 грн.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Відповідно до п.1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (далі за текстом постанова Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р.), за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Пунктами 3.1., 4.1. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. визначено правову природу процентів річних та інфляційних нарахувань. Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п.7.1. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р., за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Пунктом 5.1. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. встановлено, що Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 1069, 39 грн., за видатковими накладними № КФ000001182 від 14.11.2016р., № КФ000001187 від 14.11.2016р., № КФ000001209 від 18.11.2016р., № КФ000001210 від 21.11.2016р., №КФ000001274 від 25.11.2016р., за період з 31.01.2017р. по 31.03.2017р. та 2 019, 25 грн. за накладними №КФ000001860 від 30.12.2016р. та № КФ00000000 від 06.01.2017р., за період з 16.01.2017р. по 31.03.2017р., а всього 3 % річних в загальному розмірі 3088,64 грн.
Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3088,64 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 22, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ”, Київська область, м. Васильків до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “МБК-ПРОДУКТ”, (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5, код ЄДРПОУ 33954646) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “КВОЛІТІ ФІШ”, (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код ЄДРПОУ 39268117) 319 848 (триста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 80 коп. заборгованості, 28 694 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 34 коп. пені, 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) 64 коп. 3 % річних та 5 274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “16” травня 2017 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.