13 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-11556/10/1570
Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2
судді -ОСОБА_3
при секретарі -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0004271701/0,
встановила:
Позивач ФОП ОСОБА_5 06.12.10 року звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0004271701/0.
В судовому засіданні 17.08.2011 року позивач та представник позивача просили задовольнити позов з огляду на те, що позивач правомірно скорегував розмір податкового зобов'язання з ПДВ за січень та лютий 2010 року на суми повернуті покупцям товарів, робіт (послуг). Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог пославшись на те, що позивач провів корегування показників власного зобов'язання з ПДВ у деклараціях за січень та лютий 2010 року, але фактично ні у зазначених податкових періодах, ні пізніше суми авансів покупцям товарів, робіт (послуг) не повернув, в зв'язку із чим, він занизив власне податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 14518,00 гривень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 28.10.2010 року №491 посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про Державну податкову службу в Україні»29.07.2010 року була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №5728/17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2010 року (а.с.25-44), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).
На підставі цього акту перевірки відповідачем 22.11.2010 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004271701/0 (а.с.31) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 14518,00 грн., штрафних санкцій 7599,00 грн., а разом 22117,00 грн.
Суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства, виходячи з наступного.
Так при розгляді справи було встановлено, що позивач уклав договори транспортного обслуговування від 08.10.2009 року №85-М з приватним підприємством «Торговий дім «Галпідшипник»(а.с.8-12) та від 09.11.2009 року №09/11/09 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт»(а.с. 13-18).
В рамках виконання цих договорів на розрахунковий рахунок позивача в установі банку 19.01.2010 року надійшла передоплата від ПП «ТД «Галпідшипник»в розмірі 14000,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2333,33 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позивача (а.с.46) та 23.02.2010 року на його рахунок надійшла передоплата від ТОВ «ТД «Мегапласт»в розмірі 82800,00 грн., в тому числі ПДВ - в сумі 13813,33 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку позивача (а.с.55).
01.02.2010 року позивач подав розрахунок корегування №1/12 кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 19.01.2010 року №12 по причині повернення авансу ПП «ТД «Галпідшипник».
01.03.2010 року позивач подав розрахунок корегування №3/1 кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.02.2010 року №16 по причині повернення авансу ПП «ТД «Мегапласт».
На підставі цього, позивач не включив суми ПДВ в розмірі 2333,33 грн. та 12185,33 грн. до власних податкових зобов'язань у деклараціях з ПДВ за січень та лютий 2010 року (а.с.98-103, 104-105).
При цьому, позивач виходив з того, що податкове зобов'язання з ПДВ виникло у нього з фактичної дати надання послуг замовникам, а саме, з 08.02.2010 року по взаємовідношенням з ПП «ТД «Галпідшипник», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 08.02.2010 року №ОУ-0000014 (а.с.24) та з 03.03.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Мегапласт», що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 03.03.2010 року №ОУ-0000022 (а.с.20).
Згідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата Інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Окрім того, згідно положень п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку.
Згідно повної виписки руху коштів по рахунку позивача за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року (а.с.46-65) позивач не повернув отримані кошти у вигляді передоплати від ПП «ТД «Галпідшипник»та ТОВ «ТД «Мегапласт»та не здійснив корегування власного податкового зобов'язання з ПДВ за січень та лютий 2010 року у податкових деклараціях наступних податкових періодів (а.с. 106-117), в зв'язку із чим, для визначення дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ застосовується принцип настання першої з подій, визначених п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто з дати зарахування коштів на рахунок позивача, як ґрунтовно зазначає податковий орган у висновках акту перевірки.
Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції вірно встановив, що оскаржений акт суб'єкту владних повноважень з податку на додану вартість прийнятий на підставі ґрунтовного висновку посадових осіб органу ДПС, що відповідало положенням ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування в Україні»та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому, на підставі положень ч. І ст.162 КАС України, суд повинен у задоволенні позовних вимог щодо визнання його протиправними та скасування відмовити повністю.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 -залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0004271701/0 -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий:/підпис/ОСОБА_1
Суддя:/підпис/ОСОБА_2
Суддя:/підпис/ОСОБА_3