28 вересня 2011 р.Справа № 2-а-11042/10/1570
Категорія:12.1Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Романішина В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про проходження публічної служби,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування наказу №1371-Вк/п від 11.11.2010р., в частині припинення державної служби ОСОБА_1 -провідного спеціаліста відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, та поновлення на посаду.
Вимоги обґрунтовано тим, що у відповідності до наказу №1371-Вк/п від 11.11.2010 р. «Про звільнення», на підставі ст.7 КЗпПУ, ч.1п.6 ст.30, ст.17 ЗУ «Про державну службу», відносно позивача припинено державну службу.
Підставою для припинення держслужби є подання Генеральної прокуратури України № 08/1-94404вих-10 від 15.07.10 року про усунення порушень вимог Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державну службу», яким встановлено порушення законодавства щодо видачі ліцензій провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом суб'єктам господарювання, які не набули мінімального трирічного терміну досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах, а як наслідок не мали законного права на отримання таких ліцензій.
Вважає, що наказ про звільнення є протиправним, так як безпосередньо в її діях відсутні порушення зазначених у поданні норм. Рішення про видачу ліцензій суб'єктам господарювання приймає Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань, а не її територіальні управління. Також, законом не передбачено щоб при прийнятті документів на отримання ліцензії, ліцензіат здійснював перевірку достовірності поданих заявником відомостей, так як останній, подаючи заяву, бере на себе відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації державному органу.
Крім того, звільнення зі служби проведено в період перебування на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про невідповідність висновків суду обставинам справи, так як з матеріалів справи вбачається, що саме позивачем допущено порушення присяги державного службовця, що виразилось у порушенні посадових обов'язків щодо прийняття та підготовки документів по видачі ліцензій провадження господарської діяльності з надання послуг, з міжнародних перевезень автомобільним транспортом суб'єктам господарювання.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судом встановлено, що наказом начальника Головавтотрансінспекції № 377- ВК/15 від 23.05.2005 року, позивача призначено на посаду провідного спеціаліста відділу ліцензування управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Одеській області, як таку, що пройшла за конкурсом (а.с.60).
23.05.2005 року ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця, згідно ст. 17 Закону України «Про державну службу», та присвоєно тринадцятий ранг державного службовця (а.с.71).
Наказом начальника Головавтотрансінспекції № 816-ВК/15п від 15.09.2009 року, позивачу присвоєно одинадцятий ранг державного службовця, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці (а.с.70 зворот).
Відповідності до наказу №1371-Вк/п від 11.11.2010 р. «Про звільнення», на підставі ст.7 КЗпПУ, ч.1п.6 ст.30, ст.17 ЗУ «Про державну службу», відносно позивача припинено державну службу (а.с.61-63).
Підставою для припинення держслужби є подання Генеральної прокуратури України № 08/1-94404вих-10 від 15.07.10 року про усунення порушень вимог Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державну службу», яким встановлено порушення законодавства щодо видачі ліцензій провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом суб'єктам господарювання, які не набули мінімального трирічного терміну досвіду роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах, а як наслідок не мали законного права на отримання таких ліцензій (а.с.11-15).
Згідно копії листка непрацездатності серії АВВ № 961150, позивач перебував на лікарняному, в період з 11.11.2010 року по 20.11.2010 року (а.с.43).
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності підстав для припинення державної служби з наступних підстав.
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача, суд першої інстанції правильно з'ясовував наявність в діях позивача порушень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ч. 2 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
У ліцензійних умовах встановлюється вимога до суб'єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений цим Законом строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», до міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
Згідно з вимогами ст.10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
Статтею 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
Перелік органів ліцензування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1698 від 14.11.2000 р., згідно з якою господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", підлягає ліцензуванню Головавтотрансінспекцію.
У відповідності до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 р., Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.
Одним із завдань даного органу є здійснення відповідно до законодавства ліцензування та контролю у сфері послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом.
У свою чергу, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в Одеській області, згідно із Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14.12.2005 р., є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції.
Відповідно до п. 4 вказаного Положення, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в Одеській області, серед інших завдань, у тому числі, здійснює функції з підготовки документів для видачі та анулювання ліцензій і ліцензійних карток до них та подають їх на розгляд Головавтотрансінспекції, видають ліцензійні картки.
Судовою колегією встановлено, що рішення про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень ПП «Бриз 2008», ТОВ «Ламан Транс-Експерес», ТОВ «Автопорт Іллічівськ», прийнято Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України.
Позивачем здійснено прийняття документів не від усіх трьох підприємств, а тільки від ТОВ «Автопорт Іллічівськ», та доказів, що спростовує це, суду відповідачем не надано. З зібраних документів, а саме Відомостей про суб'єктів підприємницької діяльності, яким пропонувалось видати, переоформити ліцензії, видати копії та дублікат ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним транспортом загального користування, оформлених відділом ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції в Одеській області 10.04.2009 року №1801/01 (а.с.67) та спрямованих до Державної інспекції на автомобільному транспорті вбачається, що стосовно ТОВ «Автопорт Іллічівськ», в примітках зазначено «здійснювали перевезення для власних потреб, директор ОСОБА_2, працював начальником служби спецперевезень компанії «БМ-Транс»ліц. АВ415970».
Сторонами не заперечується, що наказом Головавтотрансінспекції наказом №15Л від 14.04.2009 р., прийнято рішення про видачу ліцензії АВ №465857, ТОВ «Автопорт Іллічівськ».
Наказом Головавтотрансінспекції від 10.08.2010 р. №144, ліцензія видана ТОВ «Автопорт Іллічівськ», анульована, але в наступному наказом Головавтотрансінспекції №165 від 07.09.2010р., дія вказаного наказу, в частини ТОВ «Автопорт Іллічівськ», призупинена (а.с.16).
Таким чином, в діях позивача відсутні ознаки дисциплінарного проступку, за вчинення якого наступає відповідальність у вигляді припинення державної служби, так як обов'язком останнього не є прийняття рішення щодо видачі ліцензій провадження господарської діяльності з надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом суб'єктам господарювання, а лише підготовка матеріалів.
Також, в діях позивача щодо підготовки матеріалів відносно ТОВ «Автопорт Іллічівськ»відсутні ознаки проступку, так як останнім здійснено прийняття документів, у відповідності до вищезазначених норм, та направлення останніх з метою прийняття рішення до вищестоящого органу.
Посилання відповідача на подання Генеральної прокуратури України № 08/1-94404вих-10 від 15.07.10 року, як на безумовну підставу для притягнення до відповідальності, є безпідставним, оскільки у зазначеному поданні встановлено загальні обставини щодо наявності порушення та зазначено прізвища осіб, якими вчинено безпосереднє порушення законодавства, однак відповідачем не вчинено дії щодо належного встановлення обставин порушення законодавства та винних осіб.
Судова колегія, також, погоджується з доводами суду першої інстанції щодо порушення відповідачем ч.3 ст.40 КЗпПУ, оскільки звільнення працівника здійснено в період тимчасової непрацездатності, так як дана норма є загальної і поширюється на державних службовців, оскільки спеціальним законом такі обставини не врегульовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд,-
Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий О.В. Яковлєв
Судді А.В. Бойко
ОСОБА_3